Якон – Смілантус сонячниковидний

Загальні назви: Якон, якон, яконова груша, перуанська земляна груша, яконова картопля, перуанський земляний яблук, якона, якон, yacon, yacón, Smallanthus sonchifolius, Перуанський ґрунтовий яблук, Ground apple, Peruvian ground apple, Potato, Pomme de terre, Jicama, Shicama, Chicama, Arboloco, міжнародні та латинські синоніми

Латинська назва: Smallanthus sonchifolius

Походження: Африка, Австралія, Європа, Південна Америка, Північна Америка

Короткий вступ

Якон природно росте на сонячних схилах Анд до 3000 м над рівнем моря. Для вирощування якону найкраще висаджувати стеблові бульби у рядки на початку весни (приблизно наприкінці квітня при температурі 5–10°С). Якон швидко зростає, і хоча мороз може пошкодити надземну частину рослини, бульба залишається неушкодженою. Він віддає перевагу вологим умовам і легким ґрунтам, однак є досить невибагливою рослиною щодо типу ґрунтів і ступеня сонячного освітлення. Тривалість вегетації змінюється залежно від висоти над рівнем моря; про закінчення цього періоду свідчить висихання верхівок стебел. У кліматі України якон також добре росте, середня врожайність складає близько 40 тонн/гектар. Бульби зберігають у прохолодному темному місці, і вони витримують до року.

Детальний опис

Якон – «перуанська чудо-рослина», яка згідно сучасних досліджень корисна при цукровому діабеті, ожирінні й для відновлення мікрофлори кишечника.

Ботанічна інформація

Якон (Смілантус сонячниковидний, Smallanthus sonchifolius) – трав'яниста багаторічна рослина з Південної Америки, в Україні вирощується як однорічна. У рідній місцевості досягає висоти 2,5 метра. Стебло гіллясте, чотиригранне, опушене, порожнисте, темно-зелене або фіолетове. Листки розташовані супротивно, мають стрілоподібну форму. На основному стеблі розміщені жовто-оранжеві двостатеві квіти, діаметром до 3 см. Плід – дрібна (близько 2 мм), чорна сім’янка (у нашому кліматі не визріває). Характерна особливість якону – велика клубнева система: бульби кулясті, зібрані в пучки до 20 штук, кожна масою до 0,5 кг. Є два типи бульб: короткі для розмноження та товсті, більш масивні, для споживання. Свіжа бульба сіро-коричнева або червонувата, на повітрі темніє.

Походження та поширення

Батьківщина якону – вологі андійські ліси Перу й Болівії (1000–3770 м над рівнем моря). Завдяки поживним властивостям і витривалості якон поширений по всьому світу: вирощується у Непалі, Новій Зеландії, Японії, КНР, Австралії й різних країнах Європи. У 1993 році якон з Нової Зеландії вперше було завезено в Україну.

Використання / дозування

Бульби якону
Бульби якону за виглядом нагадують картоплю, їдять їх у сирому, вареному чи печеному вигляді. Завдяки високому вмісту фруктанових олігосахаридів мають солодкий, легкий смак. Ще за часів інків якон використовувався у ритуалах, а згодом – і як їжа, і як лікувальний продукт. Сьогодні популярність якону різко зросла завдяки дослідженням його антигіперглікемічної (знижує рівень цукру) та гіполіпідемічної (знижує рівень жирів) дії. Часто рекомендується для діабетиків й осіб із ожирінням, як джерело низькокалорійних цукрів у дієтичному харчуванні.
Бульби є важливим дієтичним продуктом, бо містять інуліноподібні олігосахариди та інсулін, завдяки чому рекомендуються при цукровому діабеті. Вміщені фруктани корисні для кишківника та мають потужний пребіотичний ефект – підтримують зростання корисної мікрофлори. Олігосахариди практично не засвоюються і не збільшують рівень глюкози в крові, а також стимулюють ріст біфідобактерій і мають антиоксидантну дію.
Завдяки пребіотичним властивостям якон використовується для підтримки здорового травлення, профілактики закрепів, оздоровлення мікрофлори, зниження ризику розвитку раку товстої кишки й активізації імунітету. Якон також позитивно впливає на нормалізацію жирового обміну, відчуття ситості, знижує артеріальний тиск і сприяє розрідженню крові.
Бульби містять 80% фруктанових олігосахаридів, білки, клітковину, калій, кальцій, магній, залізо, фосфор, бета-каротин, вітаміни А, В1, В2, С, близько 20 амінокислот та ензими. Листя якону багате на білки, клітковину, кальцій, фосфор, залізо, марганець, цинк, а також поліфеноли, флавоноїди та інші біоактивні речовини.

Листя якону
Листя в народній медицині застосовують як легкий сечогінний та ранозагоювальний у вигляді відварів або напоїв. Встановлено гіпоглікемічний ефект (зниження рівня глюкози) як на здорових, так і на хворих тваринах. У традиційних регіонах, у Японії та США з листя виготовляють дієтичні продукти для діабетиків й осіб із надмірною вагою. Завдяки гепатопротекторній дії рекомендується для підтримки функції печінки.

Народна медицина
В народному використанні якон застосовують для підтримки лікування діабету, очищення організму, покращення функції печінки, при гіпертонії, закрепах, запаленнях сечового міхура та нирок, суглобових болях і безсонні. Стандартно вживають при атеросклерозі, підвищеному холестерині й цукрі. У традиції Анд листя й бульби вважаються засобом молодості та довголіття.
Листя якону використовують для лікування мікозів, грибкових інфекцій стоп, нігтів, для обробки ран, опіків, шрамів і подряпин. Внутрішньо листя застосовують при гіперглікемії, високому артеріальному тиску, як антиоксидант та для захисту печінки.

Заходи безпеки та обмеження
Передозування яконом викликає здуття, біль у животі, діарею, але не становить небезпеки для життя. Для запобігання підвищенню рівня глюкози варто зберігати бульби якону у прохолоді та темряві.

Дозування

Порошок із бульби якону вживають 1–3 рази на день натще по 2–5 г, змішуючи з водою (в пропорції 1:1 для приготування пасти, потім розводячи до напою без грудок). 2–10 г бульби заливають 700–1000 мл холодної води, кип'ятять 5 хвилин, настоюють і приймають по 1–3 рази на день за 30 хв до їжі. Для відвару з листя використовують 1–2 ст. ложки на 750 мл води, кип’ятять 5 хвилин, проціджують, п’ють по 1 чашці 2–3 рази на день. Не рекомендується перевищувати вказані дози.