Вишня звичайна – Prunus cerasus

Детальний опис

Улюблений фрукт від Європи до Азії.

Ботанічна інформація

Вишня звичайна – це листопадне дерево або кущ, зазвичай висотою від 3 до 10 метрів із конусовидною кроною. Гілки нагадують прутики, із пониклими кінчиками. Листки чергові, яйцеподібні, глянцеві, світло-зелені. Квітне на початку травня або наприкінці квітня. Квіти білі, двостатеві, зібрані у пучки, здатні до самозапилення. Плоди – темно-кармінові кістянки, які достигають у липні на коротких плодоніжках.

Походження та поширення

Prunus cerasus, ймовірно, виникла внаслідок гібридизації видів Prunus avium та Prunus fruticosa на території сучасного Ірану або Східної Європи, де ці види, найімовірніше, контактували. Згодом дерево культивували вздовж Каспійського й Чорного морів. Вже близько 300 року до нашої ери вишню знали у Стародавній Греції. Вишня була відома персам, індійцям, а римляни завезли саджанці у Британію вже у I столітті нашої ери. До Риму висадив її Луцій Ліциній Лукулл після повернення із північно-східної Анатолії у 72 році нашої ери.

Сьогодні вишню звичайну широко вирощують у більшості країн Європи (країни Балтії, Центральна Європа, Іспанія, Італія, Південна Скандинавія), Південно-Західній Азії (Ізраїль, Ліван, Узбекистан), Північній Америці (переважно США), Австралії та північній Індії. Дерево віддає перевагу помірному клімату. Prunus cerasus схожа за морфологією із солодкою черешнею (Prunus avium).

Використання / дозування

У Британії популярність вишні значно зросла за часів Генріха VIII (XVI століття). У XVII столітті вона стала визначною культурою у графстві Кент, де на її основі сформували десятки сортів. Перша американська різновидність вишні, виведена у Массачусетсі, отримала назву «Кентська червона».

Вишня неймовірно популярна у кулінарії: її використовують для випічки, приготування десертів, компотів, джемів, соків, тортів. Деревина також застосовується у меблевій промисловості. Сушені вишні, зварені з цукром і розведені холодною водою, складають традиційний напій «вишнева вода» (вишневий напій/вишняда). Вишневий сироп часто входить до складу лікерів і різноманітних напоїв у Туреччині, Греції та на Кіпрі. Сушені вишні у кулінарії додають до супів і страв із свинини. У Бельгії їх частково використовують у пивоварінні при створенні пива Kriek Lambic шляхом природної ферментації.

Дослідження зазначають, що регулярне вживання екстракту вишні (еквівалент близько 230 г сушених плодів) може покращити якість сну при інсомнії. Окремі наукові роботи відзначають наявність у вишнях мелатоніну, який може позитивно впливати на сон.

Завдяки деяким речовинам у плодах, вишня може бути корисною при лікуванні запальних захворювань суглобів і опорно-рухового апарату. Є наукові дані про антимікробний потенціал її складників і можливість застосування їх проти мікробних інфекцій. Інші фітонутрієнти вишні (і деяких овочів) можуть гальмувати ріст ракових клітин та уповільнювати розвиток серцево-судинних захворювань (особливо ішемічної хвороби серця).

Антоціани, що містяться у вишні, мають антиоксидантні властивості, завдяки чому можуть сповільнювати старіння й попереджати серцево-судинні недуги. Вміст антоціанів у ягодах забезпечує антиоксидантну дію, співставну з ефектом вітаміну Е у концентрації 2 mM. В інших дослідженнях описують протизапальний ефект вишні, подібний до дії ацетилсаліцилової кислоти (аспірину), а ще наявність у вишні антиоксидантів, які можуть перевищувати активність аспірину у 10 разів.

Ягоди та препарати вишні традиційно використовують при захворюваннях травного тракту (виразки, коліти, кишкові катари) як у гострих, так і у хронічних станах. Хоча науково складно однозначно оцінити користь при розладах травлення, окремі джерела фіксують позитивні ефекти вишні в комплексному лікуванні зазначених розладів.

Народна медицина

У народній медицині вишню здавна застосовують при безсонні, загальних проблемах зі сном, для зменшення проявів артриту, поганого травлення, подагри та при підвищеному сечовипусканні. Англосаксонська народна медицина рекомендує вишню як доповнення для полегшення жару, застуди, кашлю. Також вишню використовують як в'язкий (адстрингентний) засіб при легких розладах травлення і діареї, як гіркоту для покращення апетиту, зниження температури та як легкий нервово-заспокійливий засіб при дратівливості та неспокої.

Активні речовини

Вишні містять багато біологічно активних сполук. У плодах присутні ненасичені жирні кислоти, олеїнова кислота, 14 сполук флаван-3-олів, міристинова, пальмітинова, стеаринова, олеїнова, лінолова та арахідонова кислоти, α-токоферол, токофероли, вітамін А, токотріеноли.

Далі у складі міститься понад 40 поліфенолів і флавоноїдів, органічні кислоти (наприклад, 5-гідроксицінамова кислота), проантоціанідини, проантоціани, 11 антоціанів (ціанідин, ціанідин-3-глюкозид, ціанідин-3-глюкозилрутінозид, ціанідин-3-софорозид, ціанідин-3-рутінозид), 10 флавонолів, 1 флавон, амонієві солі, бета-фікоеритрин, аскорбінова кислота та фенілаланін.

Плоди на 80–85% складаються з води. У 100 г ягід міститься приблизно 58 калорій. З мінералів особливо виділяють кальцій, натрій, залізо, магній, мідь, фосфор і цинк. В меншій кількості містяться вуглеводи (декстроза, сахароза), лимонна кислота, амігдалін, пруназин, таніни, кверцетин і кемпферол.

Дозування

У доступних спеціалізованих джерелах інформація щодо рекомендованої дози відсутня.