Волоський горіх – Югланс королівський

Детальний опис

Волоський горіх – класичний плід багатьох культур та століть, який вивчався і описувався у численних ботанічних та медичних джерелах.

Ботанічна інформація

Волоський горіх або Югланс королівський (Juglans regia) – це величне листяне дерево, яке може досягати 25–35 метрів заввишки й до 2,5 метра в діаметрі стовбура. Тривалість життя може перевищувати 200 років. Має масивну, розлогу крону, кора оливково-коричнева або майже чорно-сіра з тріщинами та шорсткою поверхнею, а гілки зеленувато-коричневі або сірі, з повітряними камерами всередині. Листки непарноперисті, жорсткі, темно-зелені, довжиною 10–20 см, шириною 5–10 см, без опушення, овальні, складаються з 5–9 листочків. Усі частини рослини (окрім зрілих ядер) мають характерний пряний запах.

Квітки одностатеві: чоловічі зібрані у циліндричні світло-жовто-зелені сережки, що з'являються на минулорічних гілках, жіночі – з дволопатевими приймочками. В Україні цвітіння триває у квітні–травні, плодоносить горіх на 15-й рік життя. Плоди – великі, з м’ясистим околоплодником і твердою шкаралупою. Насіння (ядро) білого чи злегка жовтуватого кольору, багате на жири. Здорові дерева у зрілому віці дають до 50 кг плодів на рік. Збирають урожай восени.

Поширення та походження

Ареал походження волоського горіха охоплює Балкани та, із більшою впевненістю, Передню й Центральну Азію. Найбільше згадується про дикорослі горіхи у провінції Сіньцзян (Китай). Звідти рослина потрапила в Казахстан, Узбекистан, південний Киргизстан, долини Непалу, Бутан, Тибет, Індію, Афганістан, Пакистан, Туркменістан, Іран, Вірменію, Грузію та східну Туреччину.

Сьогодні волоський горіх вирощується по всій Європі та Азії, від Західної Європи до підніжжя Гімалаїв. У період Римської імперії дерево поступово поширювалося в регіоні, у Центральній Європі вирощується ще з бронзової доби, а з XVII століття потрапило також у Північну Америку. Головні виробничі насадження розміщено у Франції, Болгарії, Угорщині, Румунії, Греції, у Каліфорнії (США), Мексиці (Баїя Каліфорнія, Коауїла), Китаї, Чилі, а також згодом в Австралії та Новій Зеландії.

Використання / дозування

Волоський горіх користується популярністю у всьому світі не тільки через смачні плоди, а й як цінна медоносна культура, дерево для затінку та джерело міцної, якісної, швидкоростучої деревини. Деревина волоського горіха цінується за міцність і блиск та використовується для підлог, виробництва меблів, музичних інструментів і прикладів зброї.

Ядра горіха вживаються сирими, додаються у десерти та випічку, з них виготовляють олію, настоянки, горіхову наливку. Слід зауважити, що горіхи можуть спричиняти алергічні реакції у чутливих людей.

У народній медицині використовують різні частини горіха: листя (збирають у червні для відварів при порушеннях травлення, закрепах, поганому апетиті); шкірку дозріваючих плодів (для настоянок від забруднення крові, для підтримки при захворюваннях печінки, діабеті, жовтяниці, шкірних запаленнях, при підвищеній пітливості та як засіб від вошей). Відвар з недозрілих плодів (коли вони ще легко пробиваються голкою) застосовують для очищення крові, підтримки травлення й проти здуття живота. Австрійська традиційна медицина рекомендує настойки для підтримки функцій печінки, а англійська народна медицина — для очищення організму при харчових отруєннях і шкірних проблемах (дерматити, подразнення, інфекції, вугрі, висипи, набряки).

У скандинавській фітотерапії відвари й компреси з листя та ядер використовують зовнішньо при акне, екземі, надмірному потовиділенні. Внутрішнє застосування – при легких формах анемії, виразкових недугах шлунково-кишкового тракту. Відвар майже висушених ядер із шкаралупою вживають проти сухого кашлю. Екстракти та олії волоського горіха цінуються у косметиці (при подразненнях та проблемній шкірі), часто входять до складу сонцезахисних засобів завдяки високому вмісту юглону, який забарвлює шкіру і відлякує комах.

Завдяки великій кількості вітаміну Е регулярне вживання ядер горіха корисне для зволоження легень (особливо при кашлі з надлишком слизу), для покращення кольору й росту волосся, а також підтримки когнітивних функцій (через вміст білків і ненасичених жирних кислот, що покращують метаболізм клітин мозку та підвищують розумову активність).

Дослідники підтверджують, що вживання волоських горіхів може знижувати рівень загального та «поганого» холестерину (LDL), сприяє захисту серцево-судинної системи та зменшенню ризику атеросклерозу. В експериментальних роботах показано, що сполуки з волоських горіхів здатні покращувати склад крові, стимулювати кровотворення й навіть проявляти протипухлинний ефект.

У китайській традиційній медицині волоський горіх цінується як тонізуючий засіб для зміцнення здоров’я, подовження життя, активації енергії та підтримки функцій легень, шлунково-кишкового тракту, нирок та кісткового мозку, а також при анемії, еректильних дисфункціях, хронічних закрепах, слабкості, запамороченні, приглушенні слуху, проблемах із сечовою системою та для омолодження шкіри і волосся. Його екстракти застосовують навіть у гомеопатії. Проте не рекомендується вживати горіхи у разі діареї, а також при онкології простати — через можливий вплив похідних альфа-ліноленової кислоти.

Активні речовини

Волоський горіх містить органічні кислоти (кавова, неохлорогенова), хінони (юглон і гідроюглон), терпени (здебільшого германкретин D), флавоноїди (кверцетин, кемпферол), дубильні речовини (галова та елагова кислоти), цілий набір вітамінів (бета-каротин, вітаміни C, E, B3, B5, B6) і багато мінералів (калій, фосфор, магній). Ядра — дуже поживні, на 62–71% складаються із жирів (переважно ненасичених: олеатів, лінолатів), містять білки (18%) та вуглеводи (3%).

Дозування

Чітких приписів для добового вживання волоських горіхів не існує. Найкращим орієнтиром є поміркованість та індивідуальна переносимість. Звертайте увагу на можливі алергічні реакції.