Вілкакора – Ункарія пухнастувата

Вілкакора – Ункарія пухнастувата

Загальні назви: вілкакОра, ункарія пухнастувата, котячий кіготь, котячий пазур, уна де гато, віликакора, уна-де-гато, life-giving vine of Peru, Samento, катс клоу, uncaria tomentosa, uncaria guianensis, uncaria tomentosa (лат.), cat's claw (англ.), griffe du chat (фр.), Katzenkralle (нім.), czepota puszysta (польськ.), griffe de chat, life-giving vine, liane du Pérou, unha de gato, zwyczajowo vilcacora, liane du Pérou, international and Latin synonyms

Латинська назва: Uncaria tomentosa

Походження: Південна Америка, Північна Америка

Короткий вступ

Для оптимального вирощування вілкакори необхідне вологе середовище низинних і хвилястих ландшафтів. Рослина надає перевагу суглинковим, глинистим і слабо дренованим ґрунтам. Найкраще розвивається у затоплених або паводкових зонах, де середньорічна мінімальна температура перевищує 18,5 °C, а максимальна сягає 27,7 °C. Оптимальний клімат характеризується кількістю опадів від 2000 до 6000 мм на рік. За іспанськими даними, частота росту — 72–150 ліан на гектар (з яких понад 40% придатні до збору), що забезпечує врожайність до 862 кг із гектара. Офіційно документовано близько 90 га плантацій ункарії для промислового збору (але реально площа під вирощування істотно більша).

Детальний опис

Вілкакора — легендарна цілюща ліана амазонських джунглів.

Ботанічна інформація

ВілкакОра (Ункарія пухнастувата, Uncaria tomentosa) — це деревна повзуча або витка ліана, здатна сягати понад 30 м у довжину. Листя супротивне, еліптичне чи овальне, з виразною жилковатістю, розміром 7–9×5–9 см. Черешки короткі (до 1,5 см), верхня поверхня листка зеленувато-жовта, нижня — блідо-зелена, з ніжним пушком. Стебло чотиригранне, зігнуті міцні гачки по всьому периметру допомагають рослині чіплятися за опору. Суцвіття довжиною до 10 см складається з біло-жовтих дрібних квітів (пелюстки приблизно 5 мм). Плід — овальний, вузький стручок до 1 см завдовжки, із вузьким насінням до 4 мм у довжину.

Походження та поширення

ВілкакОра походить з амазонських дощових лісів та поширена у тропічних зонах Південної й Центральної Америки: Беліз, Бразилія, Перу, Суринам, Гондурас, Венесуела, Тринідад, Колумбія, Гватемала, Нікарагуа, Панама й Болівія. Основне місце зростання — вологі, слабо дреновані тропічні низинні та передгірські ліси, а також рівнинні чи хвилясті субтропічні з постійно високою вологістю ґрунтів.

Застосування / дозування

ВілкакОра, також відома як «Котячий кіготь», широко використовується корінними мешканцями тропіків Перу та сусідніх країн. Лікарською сировиною є переважно внутрішня кора (луб). У народній медицині вілкакОра активно застосовується впродовж століть, однак світова популярність прийшла лише у 80-х роках XX століття. Сьогодні її екстракти та настої досліджуються на ефективність при лікуванні хронічних болей (особливо у попереку), запальних захворюваннях суглобів, онкології та навіть при ВІЛ/СНІДі.

Дослідження підтверджують, що екстракти ункарії здатні гальмувати ріст бактеріальних колоній (патогенні бактерії Escherichia coli, Salmonella typhimurium) та мають антигрибкову активність проти Candida albicans. Застосування у 51 добровольця (віком 33–85 років) позитивно впливало на якість життя, соціальний статус і рівень енергії пацієнтів з онкозахворюваннями та підвищувало їх працездатність.

Дослідження in vitro й in vivo демонструють антиоксидантну та протизапальну дію (блокування вільних радикалів, гальмування синтезу медіаторів запалення — TNF-альфа, активність проти ліпідної пероксидації, зниження окисного стресу, захист клітин слизової оболонки шлунка). Випробувані алкалоїди (мітрафілін, ізомітрафілін, рінхофілін тощо) знижували інтенсивність імунних реакцій, сприяли зменшенню болю та скованості суглобів при остеоартрозі та ревматоїдному артриті, а також зменшували потребу в знеболювальних засобах.

Екстракти вілкакОри позитивно впливають на імунну систему: стимулюють утворення білих кров'яних тілець, підвищують захисні функції організму, сприяють збільшенню кількості лейкоцитів, нейтрофілів, моноцитів і сприяють виживанню імунокомпетентних клітин при онкологічних захворюваннях (особливо в період хіміотерапії). Доведена властивість пригнічувати ріст клітин злоякісних пухлин (антипроліферативна і проапоптична дія).

У традиційній медицині Південної Америки вілкакОра вживається для підтримки організму під час запальних процесів, шлункових виразок, геморою, колітів, паразитарних інвазій, синдрому подразненого кишечника, вірусних інфекцій, герпесу, кору, хронічного синдрому втоми, артриту, астми, різних видів пухлин і для загального зміцнення здоров’я. Народна практика рекомендє регулярний прийом при папіломавірусі, бородавках, а також разом із екстрактами ехінацеї, грейпфрута, папаї тощо.

Активні речовини

Головними біологічно активними речовинами є алкалоїди (мітрафілін, ізомітрафілін, рінхофілін, ізорінхофілін, ізоптероподин, птероподин, ункарин, гірсутин, коринантейн, дигідрокоринантейн) та флаваноли, а також тритерпени (карбонова кислота ункарова, флоридова, урсенова, хіннівова), глікозиди (томентозиди, пірохінозиди), проціанідіни (епікатехін, цинхонаїн, проціанідин А1, B1, B2, B4), фітостероли (бета-ситостерол, стигмастерол, кемпастерол) і олеанова кислота. Всі ці сполуки забезпечують іммуномодулюючу, протизапальну, протипухлинну, антиоксидантну, антитромботичну дію.

Дозування

При болях у суглобах рекомендована доза — 100 мг стандартизованого екстракту 1 раз на день при остеоартрозі, при ревматоїдному артриті — 60 мг 3 рази на день; у складних випадках — 250–350 мг водного екстракту або настоянки. Відвар: 5–10 г внутрішньої кори (лубу) на 1 літр води варити на слабкому вогні приблизно 20 хвилин. Відвар вживають по 500–1000 мл на добу або розподіляють на кілька прийомів за потреби.

Продукти з цієї трави