Убос – Спондіас момбін

Загальні назви: Момбін, момбін жовтий, убос, убос колорадо, ачая, агрія, каха, каха-мірум, кахазейро, кахазейро-міудо, цируелло, циреула, hog plum, hubas, hubo, hubus, jobo, jocote, joshin heshon, тапареба, тапереба, таперіба, тепаріба убо, ушум, ушун, xuxoon, Spondias mombin, Yellow Mombin, міжнародні та латинські синоніми
Латинська назва: Spondias mombin
Походження: Африка, Азія, Південна Америка
Короткий вступ
Убос надзвичайно рідко культивується. Відсутні задокументовані дані щодо методів вирощування момбіну.
Детальний опис
Унікальне дерево, кора якого має численні корисні властивості для організму людини.
Ботанічна інформація
Спондіас момбін – це листопадне, прямостояче дерево, яке може досягати 20 метрів у висоту й до 1,5 метра в обхваті. Дерево убос росте дуже швидко, часто висаджується для створення живих огорож. Кора товста, коркова, сіро-рожевого або темного кольору, зморшкувата з глибокими борознами, з яких інколи виділяється смола (природний клей). Могутня крона складається з багатьох густих гілок, що ростуть доволі низько. Гілочки убосу – волокнисті, листя складається з 5–8 пар скручених, злегка запушених, зелених, ланцетних еліптичних листочків довжиною до 30 см. Період цвітіння – з січня по квітень. Квіти маленькі, білі, запашні, розквітають на кінчиках гілок. Плід – жовта, ароматна сливка близько 3 см завдовжки, з кислуватим смаком, шкірястою шкіркою та однією кісточкою. Плоди ростуть гронами.
Поширення та походження
Спондіас момбін походить із низинних вологих районів Амазонії – Бразилії, Колумбії, Перу, Болівії, Венесуели, Гвіан, а також трапляється у Південній Мексиці, Белізі й Коста-Риці. Це важлива тропічна рослина, яка не зустрічається на висотах понад 1000 метрів. Хоча історично рослина була ендемічною, її успішно вирощують також у Карибському басейні, Азії (Індія, Бангладеш, Шрі-Ланка, Індонезія) й Африці. Убос цінується не лише завдяки швидкому росту (для живоплотів і затінку), а й за соковиті плоди й цілющу кору.
Використання / дозування
Із убоса використовують кору, плоди та листя. Плоди входять до складу традиційних страв, їх їдять як звичайне фруктове смаколик, варять джеми, соки та інше. Проте найбільшою цілющою силою наділена саме кора, яку почали застосовувати місцеві народи ще сотні років тому, а нині активно використовують у перуанській фітотерапії та етнічній медицині.
Народна медицина рекомендує убос для стимуляції імунітету, поліпшення зору, дезінфекції слизової сечового міхура, підтримки шлунку та прискорення загоєння ран. У Колумбії убос застосовують як знеболювальний засіб, природний контрацептив та абортивну рослину для молодих жінок.
У Болівії з кори готують компреси при переломах, вивихах або розтягненнях. Описано застосування кори момбіну при спазмах, діареї, вагінальних інфекціях, дерматитах, астмі, набряках, псоріазі, шлункових виразках, туберкульозі й лейшманіозі.
У традиційній південноамериканській медицині убос виступає як контрацептив, засіб від пухлин фаллопієвих труб і матки. Місцеві лікарі використовують його при спазмах, болях у суглобах, ревматизмі, травмах, запаленнях, артритах. Відвари застосовують при дизентерії, діареї, геморої, як гемостатик при кровотечах. Кору радять полоскати при ларингіті, тонзиліті, пити при малярії, гарячці, ниркових каменях, запаленнях сечового міхура, укусах змій, опіках, попрілостях та інших хворобах шкіри.
Рослина сприяє нормалізації обміну речовин, зменшує негативні впливи нездорового харчування та способу життя. Іноді убос радять як проносний засіб та як місцевий засіб при лепрі. Відвар кору здавна застосовується для полегшення затяжного кашлю шляхом викликання блювоти, а також при отруєннях їжею або хімікатами. Африканські народи застосовують порошок кори після обрізань та інших різаних ран.
У корі виявлені таніни. У Нігерії відвар з рослини прикладають до набряклих щік та лімфовузлів, а в Кот-д'Івуарі – накладають на свіжі рани для профілактики запалення. Кору також широко використовують для полегшення симптомів лепри та боротьби з дитячими кишковими паразитами. У Сьєрра-Леоне відвари вживають при діареї та як теплий адстрингентний крем для жінок після пологів.
Східноазійська народна медицина радить кору убосу для зменшення менструальних болів та при надмірних кровотечах. Для чоловіків засіб корисний при болючих гемороїдальних вузлах та навіть при лікуванні раку. Зовнішньо відвар рекомендують для обробки тріщин і гнійних ран, грибкових уражень та герпесу.
Кора убосу багата активними речовинами, яким науково підтверджено знеболювальні, спазмолітичні, протизапальні властивості. Також виявлені протигрибкова, антисептична, антибактеріальна активність, тож традиційна медицина рекомендує кору при мікозах, запаленнях, інфекціях, ревматизмі. Окремі джерела зазначають використання засобу при циститах, виразкових ураженнях шлунка й кишечника, запаленні горла. Протизапальний ефект екстракту момбіну жовтого підтверджено експериментально.
Активні речовини
У корі містяться такі групи компонентів: катехіни, стероїди, каротиноїди, хітони, фенольні сполуки. Серед конкретних речовин: альфа-пінен, каріофілен, анакардова кислота, лимонна кислота та її похідні, аскорбінова кислота, алкенілсаліцилова кислота, оцимен, цукрові речовини – арабогалактан, похідні ксилози, а також вітаміни A, B1, B2, B5. З мінералів – кальцій, залізо та фосфор.
Дозування
Стандартна схема – 5 г (1–2 ст. ложки) подрібненої кори залити 750 мл (700–800 мл чи 1 л) води, кип’ятити під кришкою 20–30 хвилин, процідити. Відвар п’ють 2–3 рази на день по 200 мл (1 склянка). При шкірних проблемах можна комбінувати зовнішнє нанесення 2 рази на добу. Не рекомендується дітям до 3 років, вагітним і жінкам у період лактації.