Цикорій звичайний – Цикорій інтубус

Детальний опис

Цикорій звичайний – всесвітньо відома рослина з потужним очищувальним ефектом для організму.

Ботанічна інформація

Цикорій звичайний (Cichorium intybus) – це багаторічна рослина, що досягає висоти від 70 до 120 см. Має характерний веретеноподібний корінь. Стебло гранчасте, міцне, у верхній частині розгалужене і опушене. Листя різноманітне залежно від розташування: прикореневі листки зібрані в розетку, мають черешки та лопатеву форму; стеблові – сидячі, розташовані почергово; верхні переважно ланцетні. Квіти крупні, діаметром 2–4 см, зібрані в кошики, віночок язичковий, ясно-блакитний. Цвітіння триває з липня по жовтень. Плід – солом’яно-жовта або зрідка чорна сім’янка з віночком дрібних щетинок на верхівці.

Розповсюдження та походження

Цикорій дико росте майже по всій Європі, Західній Азії та Північній Африці. Згодом його інтродукували у Східну Азію, Австралію, на Сибір, у Нову Зеландію, Північну й Південну Америку, де рослина чудово прижилась. В Україні рясно трапляється на луках, галявинах, узбіччях доріг і залізничних насипах, у ровах і на межах, від низин до передгірʼїв; віддає перевагу сухим ґрунтам. Відомо, що культивування цієї рослини почалось ще у давньоєгипетські часи.

У середньовіччі, завдяки діяльності монахів, цикорій поширився по Європі, а в добу колоніальних імперій, зокрема завдяки голландцям, став відомим фактично по всьому світі. У згадках класичних авторів (наприклад, Горація, Фрідріха І Великого) цикорій високо оцінювався за свої лікувальні властивості. Довгий час цикорій використовували як замінник кави, особливо в Німеччині та в США у 20 столітті.

Використання / дозування

Цикорій має широке терапевтичне застосування, причому цілющими є всі частини рослини. Зокрема, деякі виробники пива додають стебла цикорію для отримання незамінного смаку – це поширено у бельгійському та голландському пивоварінні. Корінь цикорію використовується як харчова добавка: інуліновий цукор з нього одержують шляхом змішування, фільтрації та центрифугування. Інулін майже на 10% солодший за сахарозу й може використовуватись у дієтичних режимах, як замінник цукру, а також у якості пребіотика у йогуртах. Окрім того, в цикорії багато розчинної клітковини, яка позитивно впливає на організм.

Важливий напрям наукових досліджень – використання цикорію для полегшення паразитарних захворювань кишківника, зокрема проти гельмінтів у жуйних тварин. Спостерігалася позитивна дія на зниження частоти інфекцій легеневими нематодами у овець при регулярному вживанні зеленої маси. Сприятливий ефект пов’язують із наявністю жирних кислот, що виявляють очищувальну дію на травну систему.

Інулін визнано перспективним полісахаридом: він сприяє зниженню маси тіла (шляхом зменшення апетиту), покращує кишкову моторику при закрепах, позитивно впливає на функції товстої кишки, сприяє загальному оздоровленню. Документально зафіксовано зниження плазмової глюкози та поліпшення стану судин, а на тваринних моделях – посилення засвоєння кальцію кістковою тканиною та підвищення мінеральної щільності кісток.

У народній медицині, особливо в Німеччині, цикорій використовується як загальний тонізуючий засіб, що додає фізичної сили й покращує настрій. Корінь цикорію – основний вибір при каменях у нирках та запальних процесах сечостатевої системи; він посилює сечовиділення та сприяє детоксикації організму. Окрім цього, цикорій показаний для очищення жовчного міхура, при порушеннях функції печінки.

Народні цілителі рекомендують вживати цикорій внутрішньо при синуситах (запалення основних та приносових пазух) та супутніх алергічних ринітах. Зовнішньо відвари цикорію застосовують для обробки поверхневих різаних ран, немокнучих подряпин та незначних пошкоджень шкіри.

Зовнішньо мазі з цикорію рекомендовані при екземі, висипах, попрілостях, виразках шкіри, набряках та запаленнях суглобів. З квітів готують краплі для очей при запаленнях, а також відвари з квітів і коріння для стимуляції росту волосся.

Цикорій – надзвичайно нектароносний вид: його нектар злегка блакитний, а рослина щоденно продукує до 0,4 мг нектару з високою цукристістю. Другий вид нектару має золотистий відтінок, рідкісний, швидко кристалізується великими кристалами і входить до складу літніх квіткових медів.

Активні речовини

Основний компонент кореневого екстракту – інулін. Також містяться целюлоза, сахароза, білки, мінеральний попіл. Суха вага кореня може містити до 98% інуліну; у свіжому корені – 13–25% інуліну. Легко гіркуватий смак надають сесквітерпенові лактоні – лактусин та лактупікраїн. Також присутні есцулетин, ескулін, цикоріїн, скополетін, інші глікозиди і їхні лактонні форми, плюс значна кількість мінералів.

Дозування

Відвар зі сухого цикорію можна приготувати, кілька хвилин проваривши сировину в 250 мл води, настояти 10 хвилин, процідити та пити охолоджений чай вранці й увечері по 1 чашці. Така доза рекомендована при кишкових, сечових та печінкових захворюваннях. Також поширена така трав’яна суміш: 1 ст. ложка квітів цикорію, 2 ст. ложки кульбаби, 2 ст. ложки вероніки, із якої 1 ст. ложку суміші заварюють у 250 мл води, настоюють 5 хвилин і приймають 2 рази на день по 1 чашці під час печінкових недуг та після жовтяниці.