Токош – Картопля

Детальний опис

Токош – дар Інті, бога сонця, для захисту та збереження організму.

Ботанічна інформація

Токош, представлений на ринку як білий порошок, виготовляється зі звичайної картоплі (Solanum tuberosum, родина Solanaceae), яка добре відома в українському землеробстві. Картопля — багаторічна трав’яниста рослина з прямостоячими або трохи гранчастими стеблами, вкритими короткими волосками, що досягають висоти до 1,5 метра. Листки черешкові, непарноперисті, довжиною 30–50 см.

Квіти картоплі бувають білі, рожеві чи фіолетові. Плоди — зелені або жовто-зелені ягоди. Підземна частина — це класичні бульби різної форми (еліпсоїдні або неправильної), зі шкіркою від жовтого до світло-коричневого, інколи з червонувато-фіолетовим відтінком.

Поширення та походження

Solanum tuberosum — одна з найважливіших андійських культур, яку вирощують уздовж Анд у Південній Америці, а нині — по всьому світу. З давніх часів андійські фермери вивели сорти, стійкі до заморозків і посухи, які можна вирощувати на висотах понад 3800 м над рівнем моря. Картоплю було одомашнено майже 10 000 років тому; вже стародавні перуанці використовували не лише свіжі бульби, а й ферментований продукт, відомий як токош.

Назва «токош» походить від кечуанського слова tuqush, що означає «зморщений і ферментований».

Використання / дозування

Ферментаційну технологію для виготовлення токошу, ймовірно, винайшли інки або народи імперії Інків. Вважалося, що токош — це дар Інті, бога сонця, для збереження здоров'я тіла.

Токош має насичений запах і смак, часто використовується у вигляді борошна. У Перу виділяють три традиційні регіони виробництва токошу: Анкаш, Уануко та Хунін. Зазвичай з токошевого борошна готують десерт-желе - мазаморру.

Страви з токошу подають під час святкових подій.

Народна медицина та кулінарія

У народній медицині токош цінується за потужну антибіотичну дію, а також використовується як доступний стимулятор і пробіотик.

Традиційно токош застосовують післяпологового догляду, при застудах, пневмонії, зовнішніх пораненнях, а також для лікування геморою, виразки шлунка, кишкових інфекцій, висотної хвороби та для захисту слизової шлунка.

Завдяки цим властивостям у народній медицині токош рекомендують як поживний продукт для дітей.

Активні речовини

Хімічний склад токошу характеризується вмістом жирних кислот, вільних амінокислот, макро- і мікроелементів, вітамінів (наприклад, тіамін та рибофлавін), а також інших мінералів. Ферментація забезпечує наявність цих компонентів у легкозасвоюваній формі. Вона також підвищує рівень лінолевої кислоти та кальцію.

У складі картоплі присутні стероїдні алкалоїди, які за неналежного зберігання можуть викликати ознаки інтоксикації: дихальна недостатність, нудота, блювання, діарея, викликані пригніченням ацетилхолінестерази. Основними стероїдними глікоалкалоїдами в бульбах є α-соланін і α-чаконін — глікозильовані форми соланідину, які впливають на смакові властивості.

Концентрація глікоалкалоїдів зростає у відповідь на пошкодження, грибкові ураження, несприятливі погодні умови, неправильний догляд чи зберігання.

Токошове борошно і його похідні нині продаються на перуанських ринках як натуральні продукти. Проте, стосовно безпеки тривалого вживання дані досить обмежені – є лише одне наукове дослідження, яке оцінює гостру і підгостру токсичність токошу у щурів.

Дозування

Токош готують шляхом природної ферментації: картоплю залишають у басейнах із соломою або сіткою поблизу джерела води на термін у середньому 6 місяців, після чого бульби готові до споживання.

Ферментація триває від 4 місяців до 2 років. Коли на поверхні з’являється піна з характерним різким запахом, токош готовий до збору. Продукт сушать на сонці, після чого можна їсти або зберігати.

Токошевому борошну приписують сприятливий вплив при гастриті, виразці, гастроезофагальному рефлюксі, а також при раку шлунка.

Зазвичай рекомендоване дозування — 1-2 чайні ложки токошевого борошна на сніданок, або додавання до чаю, чи іншого теплого напою.

У народній медицині токош споживають, розбавляючи 1 чайну ложку борошна в 100 мл води перед їжею як альтернативний засіб. Згідно з традиційними джерелами, рекомендована добова кількість становить 500–1000 мг/кг на день (базується на даних інтерв’ю з фермерами з регіонів виробництва токошу).