Таволга вязолиста – Філіпендула улмярія

Таволга вязолиста – Філіпендула улмярія

Загальні назви: Таволга вязолиста, таволга, таволга звичайна, цар-трава, королева лугів, таволга меадова, таволга вязолиста, Filipendula ulmaria, спірея, Ulmaria, meadowsweet, mead wort, Queen of the Meadow, Bridewort, Dollof, Reine des Prés, Reine de los Prados, Spiraeae Flos, Barbe de Bouc, Dropwort, Racine de Gravier, Mariée de la Prairie, міжнародні та латинські синоніми

Латинська назва: Filipendula ulmaria

Походження: Азія, Європа, Північна Америка

Короткий вступ

Таволга добре приживається по всій території України. Віддає перевагу повністю освітленим або напівзатіненим, вологим ділянкам із глинистим або суглинистим, багатим на органіку ґрунтом. Любить вологі місцевості, береги водойм, луки, болота і опушки лісів. Витривала й морозостійка рослина, легко розмножується поділом куща.

Детальний опис

Природний аспірин і ацилпірин без подразнення шлунка.

Ботанічна інформація

Таволга вязолиста (Filipendula ulmaria) — це багаторічна трав'яниста рослина, що виростає до 200 см у висоту. Стебло прямостояче, чотиригранне, жорстке, голе, високе, здерев'янілим кореневищем. На верхівці формується щиткоподібне суцвіття, незвичне для дводольних рослин. Листки чергові, мають черешки довжиною 4–8 см, темно-зелені, перистороздільні, з світлішою й гладкою верхньою поверхнею, а нижня — густо опушена, кількаразово-складні (тричі або п’ятиразово розсічені). Листя має яйцеподібні, загострені, зубчасті сегменти; в основі є напівсерцеподібні прилистки з зубчастими краями. Квіти двостатеві, чашоподібної форми, до 5 мм у діаметрі, з 5 чашолистиками і 5 білими або кремовими пелюстками, ароматно пахнуть. Квітує з травня до липня. Плід – гола, коричнева, приблизно 2 мм завдовжки, дужкоподібна сім’янка.

Поширення та походження

Таволга вязолиста широко поширена по всій Європі, за винятком найпівденніших регіонів. Далі ареал простягається на схід через Західний Сибір, Малу Азію, Кавказ аж до Монголії. Вторинно рослина натуралізувалася у Північній Америці, де прекрасно росте. В Україні зустрічається на всієї території – від низин до передгір’я. Росте на вологих луках, болотах, біля річок, у вологих лісах і на багатих на гумус ґрунтах.

Використання / дозування

Таволга відіграє важливу роль у багатьох народних традиціях країн Європи. Наприклад, у валлійській міфології ця рослина згадується під іменем Блодауэдд (Blodeuwedd) — богиня, створена з квітів таволги. Також трапляється під назвами Bridewort та Queen of the Meadow, оскільки квітами таволги прикрашали весільні церемонії та використовували для ароматизації приміщень під час урочистостей. Рослина має приємний аромат і присмак з нотками гіркого мигдалю.

Історично її використовували не тільки як ліки, а й для ароматизації кімнат, вина, пива та оцту. Квітки додають до джемів та мармеладів, надаючи їм характерної мигдальної ноти.

Таволга містить значну кількість сполук похідних саліцилової кислоти (саліцилати), які вже більше ста років відомі своїми знеболювальними, жарознижувальними та протизапальними властивостями. Квіти мають сечогінний ефект, а речовини рослини знижують підвищену температуру, усувають біль і допомагають при застудах.

Рослина діє також як легкий седативний засіб, сприяє спокою та сну. Таволга у поєднанні з іншими рослинами застосовується для зменшення стресу та психічного напруження.

Дослідження продемонстрували антиоксидантну та антибактеріальну дію фенольних і флавоноїдних сполук таволги вязолистої (особливо щодо кишкової палички та ентерококів, а також деяких грибків). Також підтверджено виражену знеболюючу дію при запальних процесах (інгібіція циклооксигенази, зниження вироблення прозапальних цитокінів). Досліди показали ефективність екстракту у зниженні набряків та болю, майже співставну з дією деяких синтетичних нестероїдних протизапальних засобів.

Завдяки гепатопротекторним та гастропротекторним властивостям (захист слизової шлунка, відсутність подразнення), таволгу використовують замість традиційних анальгетиків у чутливих осіб або при захворюваннях органів травлення.

Народна медицина

В австрійській народній медицині таволгу застосовують при ревматизмі, подагрі, застуді, гарячці, а у скандинавських країнах — для поліпшення стану шлунка. Також вона використовується при бронхітах, пептичній виразці, печії, суглобних болях, запаленнях сечового міхура тощо.

В європейській традиції таволга є засобом для зняття болю та зменшення гарячки, при ревматичних та суглобових хворобах і як в'яжучий засіб при діареях.

Обмеження

Не рекомендується поєднувати таволгу з нестероїдними протизапальними препаратами (ібупрофен, диклофенак тощо).

Активні речовини

Таволга містить ефірні олії (саліцилальдегіду, саліцилова кислота, метилсаліцилат), флавоноїдні глікозиди (рутозид, спіреозид, ізокверцитрин), дубильні речовини (таніни), ліналол, ментол, гераніол, карвон, тимол та інші ароматичні сполуки.

Дозування

Подрібнену траву заварюють як чай із денною дозою 2–6 г на настій, розділено на 1–3 прийоми. Не рекомендується для дітей і підлітків до 18 років. Тривалість прийому при застудах — до 7 днів, а при болях у суглобах — не довше 4 тижнів.

Для приготування настою 2,5–3,5 г квіток або 4–5 г трави заливають 250 мл гарячої води, настоюють 10 хвилин, приймають 1–3 рази на день.

Порошок приймають по 250–500 мг 1–3 рази на добу (до 1500 мг на день). Капсули по 250–300 мг порошку (або 169–200 мг сухого водного екстракту) приймають 1–6 разів на добу.

Настоянка (1:5) призначається дорослим по 2–4 мл (20 крапель), максимально — 6–12 мл на добу.

Фільтр-пакети по 1,5 г застосовують 2–3 рази на день (дорослі до 4 разів), діти до 4 років — 1 пакет, до 10 років — 2 пакети, після 10 років — як дорослі.