Сичуаньський перець – Зантоксилум перцевий

Загальні назви: Сичуаньський перець, японський перець, китайський перець, саньчо, японський санчо, японський саншо, Зантоксилум, Зантоксилум перцевий, Zanthoxylum piperitum, Szechuan pepper, Sichuan pepper, Chinese pepper, sansho, sancho, sanshō, фагара, глобальні та латинські синоніми, міжнародні назви

Латинська назва: Zanthoxylum piperitum

Походження: Азія, Північна Америка

Короткий вступ

Сичуаньський перець можна вирощувати різними способами. Найпоширеніший – осінній посів насіння у відкритий ґрунт, рідше насіння стратифікують для посіву у приміщенні. Рослина легко культивується у природних умовах Східної та Південно-Східної Азії, а також добре росте у теплих регіонах, наприклад на півдні Каліфорнії. Сичуаньський перець любить сонячні або напівзатінені місця, потребує помірного поливу й невибагливий до ґрунту.

Детальний опис

Ароматна спеція з Південно-Східної Азії з корисними властивостями.

Ботанічна інформація

Зантоксилум перцевий (Zanthoxylum piperitum) росте у Китаї, Кореї та Японії як дводомне дерево або кущ заввишки до 3 метрів, схожий на акацію. Листя – ланцетоподібне, шкірясте, злегка зубчасте по краю, розташоване на стеблі чергово у 5–9 парах. У квітні–травні з’являються квіти, згруповані у пазушні жовто-зелені китиці. Ближче до вересня сформовані плоди змінюють забарвлення на карміново-червоне й розтріскуються, випускаючи блискучі чорні насінини. Саме ці коробочки є ароматною спецією.

Поширення та походження

Рослина зустрічається у помірному та субтропічному поясах Південно-Східної Азії: від південного краю Корейського півострова, через провінції Китаю до Японських островів – від Хоккайдо до Кюсю.

Використання / дозування

Сичуаньський перець відомий під багатьма назвами (див. розділ «Синоніми»), однак найчастіше він асоціюється з китайською провінцією Сичуань, де його широко вирощують і збирають. Це одна з найстаріших пряностей у Китаї, що надає стравам характерний пряний аромат, але не має безпосереднього зв’язку з чорним перцем. У кулінарії сичуаньський перець використовують для створення характерного смаку у стравах: його обсмажують на сковороді, частину додають свіжою, що створює особливий баланс ароматів. У Китаї сичуаньський перець іноді додають до зеленого чаю, а також до страв із курки, свинини, рисових крекерів чи риби. Важливо не перебільшувати зі спецією, інакше вона домінуватиме в страві та додасть їй надмірної гостроти.

У японській кухні ця спеція використовується з обсмаженим вугром, у місо-супах, різних локшинах, страві цую, цукемоно, теріякі. Сичуаньський чи японський перець часто додають у рисові крекери (араре). У Кореї зантоксилум використовують у стравах чуєтан, меутан, а також для сирої риби hoe.

Доведено, що деякі компоненти сичуаньського перцю можуть пригнічувати ріст вірусів роду Picornavirus, що спричинюють риніти, шлункові розлади й гепатит А. Дослідження 2014-го року також підтвердили противірусну дію флавонолових глікозидів проти вірусу грипу (influenza). Ефірна олія зантоксилуму впливає на передачу сигналів больових рецепторів, що проявляється знеболювально або анестетично. Наукові праці також відзначають потужний антибактеріальний вплив рослини.

Народна медицина

У традиційній китайській медицині сичуаньський перець застосовують при різних недугах, найбільшу увагу приділяючи його діуретичній, апетит-стимулюючій, травній (дігестивній) та кармінативній дії. Також відомі антибактеріальні, противірусні, тонізуючі, антиоксидантні й антипаразитарні властивості спеції. Народні цілителі рекомендують сичуаньський перець при болях у шлунку, нудоті, як сечогінний засіб, стимулятор, для лікування захворювань шкіри та як зміцнююче тонізуюче.

Активні речовини

Сичуаньський перець багатий на ефірні олії, серед яких найважливішими є цитронелал, цитронелол, 3-гексеналь, лімонен, β-феландрен, цінеол, α- і β-пінен, камфора, кадінол, кадінен, транc-фітол, октанова кислота, 1-октанол. Також містяться хлорпірифос, дихлорвос, кумінальдегід, тимол, вербенон, міртеналь, карвакрол, вербенол, куміновий спирт, амінокислоти – глутамінова кислота, аспарагінова кислота, валін, лейцин, аргінін, а також багато ненасичених жирних кислот.

Дозування

Традиційно у китайській і народній медицині рекомендовані дози сичуаньського перцю не зафіксовані. Немає точно визначених терапевтичних, надмірних чи небезпечних доз.