Стевія солодка – Стевія ребаудієва

Загальні назви: Стевія солодка, стевія цукрова, медова трава, медові листки, стевія, стевія ребаудієва, Stevia rebaudiana, стевія ребаудіана, sweetleaf, sugarleaf, sugar leaf, international synonyms, латинська назва

Латинська назва: Stevia rebaudiana

Походження: Азія, Європа, Південна Америка

Короткий вступ

Після тривалого процесу затвердження стевія нарешті стала звичним продуктом у фітолавках, магазинах здорового харчування і аптеках. Її можна придбати у вигляді порошку, в капсулах або як живу рослину. Стевія не зовсім підходить для вирощування в кімнатних умовах – їй краще підходить висадка у відкритому ґрунті з легким затіненням і захистом від вітру. Якщо ж ви вирішили вирощувати стевію в приміщенні (особливо у кліматі України), найкраще розмістити її на східному підвіконні у звичайному горщику.

Стевія добре росте в умовах м’якого теплого клімату – теплиця чи особливий догляд не потрібні. Чим більше світла й тепла – тим вищий вміст активних речовин у листках. Рослина погано переносить холод – за низьких температур може загинути. З однієї рослини можна отримати до 0,5 кг сушених листків. Потребує ретельного догляду, адже приваблює шкідників та слимаків. Листки стевії можна використовувати у сушеному, свіжому чи замороженому вигляді.

У природних умовах, особливо в горах, стевія утворює мало насіння й розмножується переважно вегетативно – це для неї ефективніше. У світі стевію активно вирощують у Китаї, Тайвані, Кореї, Таїланді, Малайзії, Бразилії, Колумбії, Перу, Парагваї, Уругваї, Ізраїлі, Японії (з 1971 року з урожаєм 15-20 тисяч тонн на рік); в Європі – найбільше в Німеччині та Болгарії.

Насіння стевії проростає тільки під дією світла – його не слід заглиблювати у ґрунт. Субстрат потрібно тримати постійно вологим, однак не надто мокрим, інакше насіння загниває. Оптимальна температура пророщування – 22–25°C. Для збору врожаю обирайте період до цвітіння – інакше рослина швидко висихає, а листя втрачає цінність.

Активні речовини стевії стабільні до високих температур і в різних напоях чи випічці. Вона підходить для приготування чаїв, дієтичних страв, десертів, випічки. Стевія пригнічує ріст бактерій порожнини рота, знижує ризик карієсу. Стевіозид у 200–300 разів солодший за цукор і не містить калорій – ідеальний для тих, хто дотримується дієти чи страждає на діабет.

Детальний опис

Стевія – одне з найкорисніших природних підсолоджувачів, яке використовують у всьому світі.

Ботанічна інформація

Стевія ребаудієва (Stevia rebaudiana) — багаторічна трав’яниста рослина з коренями, що підходять для зимівлі, походить із гірських субтропіків північної Парагваю. Висота стевії — від 50 до 100 см. Листки дрібні, насичено-зелені, ланцетоподібні, супротивно розташовані. Квітки білі, зібрані у дрібні суцвіття-кошики. Спочатку стевія була однорічною рослиною, але завдяки селекції стала культивованою багаторічною культурою, яку розмножують вегетативно: живцями стебла, кореневими відростками тощо.

Поширення та походження

Батьківщиною стевії є гірські території Парагваю, де її першими почали цілеспрямовано використовувати індіанці Гуарані, додаючи до мате як підсолоджувач, а також застосовуючи цю рослину в народній медицині при печії, діабеті та для догляду за ротовою порожниною. З Південної Америки стевія поширилась у Бразилії, Колумбії, Перу й Уругваї. Інші центри вирощування – країни Східної Азії (Китай, Тайвань, Корея, Таїланд, Малайзія). В Європі лідирують Німеччина й Болгарія, також рослину активно культивують в Ізраїлі.

Використання / дозування

У 1980-х рр. дослідження оцінювали вплив стевії на здоров’я. Одна зі старих робіт припускала, що стевіозид може бути потенційно мутагенним, але згодом це було спростовано сучасними методами. Сьогодні численні дослідження свідчать про безпечність стевії та позитивний вплив на здоров’я: вона підвищує чутливість тканин до інсуліну (за рахунок збільшення кількості рецепторів інсуліну та стимулювання власного вироблення інсуліну), допомагає нормалізувати обмін речовин при діабеті та метаболічному синдромі. Відомо також, що стевія знижує кров’яний тиск у гіпертоніків, підтримує роботу підшлункової залози, сприяє гарному травленню, скорочує засвоєння жирів та допомагає нарощувати м’язову масу.

Стевія не містить калорій і не спричиняє стрибків рівня цукру в крові, тому ідеально підходить для діабетиків, осіб зі схильністю до гіпоглікемії, людей із метаболічним синдромом і тих, хто дотримується дієти. Основними солодкими речовинами є стевіозиди — дитерпенові глікозиди, а також ребаудіозиди (C, D, E), дулькозид та стевіолбіозид. Ребаудіозиди у 1,0–1,5 разів солодші за стевіозид, а стевій взагалі в 300 разів солодший за цукор, що дозволяє суттєво зменшити його розхід.

Крім підсолодження, стевія чинить частковий антибактеріальний і противірусний вплив (особливо в лабораторних дослідженнях). У традиційній медицині екстракт стевії використовують при болях і кровоточивості ясен, її розчини застосовують для полоскання рота: бактерії, що спричиняють карієс, пародонтоз, зніщуються під дією активних речовин стевії.

Народна медицина використовує стевію для полегшення печії, поліпшення травлення, зменшення кислотності шлунка, зниження утворення газів у кишечнику. Чистий екстракт стевії наносять для загоєння укусів комах, при акне, екземі чи «складних» ранах. Стевія може зменшувати втому й апатію, а також знижувати потяг до куріння і алкоголю.

Дозування: Стевія — у 200–300 разів солодша за цукор, тому її потрібно дуже мало. Для підсолодження чаю чи кулінарії 1–2 столові ложки порошку стевії замінюють приблизно склянку цукру; для сухого листя — 2–3 ложки. Найпростіше приготування: 2–3 нарізаних або подрібнених листки залити у чайнику з іншими свіжими травами, настоювати 15 хвилин, потім процідити. При використанні таблеток: 1 таблетка по 60 мг дорівнює приблизно одному шматочку цукру.