Справжня кориця – Цинамонум цейлонський

Загальні назви: Кориця, кориця цейлонська, справжня кориця, цейлонська кориця, кориця Шрі-Ланки, кориця благородна, Cinnamomum verum, Cinnamomum zeylanicum, цинамон, cinnamom, true cinnamon, ceylon cinnamon, Sri Lanka cinnamon, Thwak, Canelle, Ceylonzimt, зімт, канельє, Dalchini, Corteza de Canela, Padang, Tvak, міжнародні та латинські синоніми.

Латинська назва: Cinnamomum verum

Походження: Азія, Європа

Короткий вступ

Світове виробництво кориці становить близько 28 000–35 000 тонн на рік. Головним виробником є Шрі-Ланка з 80–90% від загального світового експорту. Також у торгівлі зустрічається кориця із Сейшелів та Мадагаскару, менші виробники – Китай, Індія та Вʼєтнам. Кору кориці збирають зі стовбурів дворічних цинамонумів, які зрізають над землею, знімають і обробляють свіжу кору, швидко висушують, після чого ріжуть на палички для продажу.

Детальний опис

Чому справжню корицю споживають так мало, якщо вона має стільки корисних властивостей?

Ботанічна інформація

Цинамонум цейлонський (Cinnamomum verum) – це невелике дерево, яке виростає до 8–15 м заввишки. Листя подовжено-яйцеподібне, довжиною 8–20 см. Ароматні зеленуваті квіти зібрані в волотисті суцвіття. Плід – рожевий кістянкоплід близько 1 см завдовжки з однією кісточкою. Кориця – це висушена зовнішня кора дерева, яка має тонку поверхню, світло-коричневий або жовтий колір та сильний приємний аромат.

Походження та поширення

Рідна батьківщина кориці – Бангладеш, Шрі-Ланка, Малабарське узбережжя Індії та Бірма. Сьогодні рослину вирощують для комерції у тропічних і субтропічних регіонах Південно-Східної і Східної Азії: на плантаціях Індії, Шрі-Ланки, Китаю, Бірми, Вʼєтнаму.

Використання / дозування

Назва cinnamon вперше згадується в англійській мові у XV столітті, ймовірно, через запозичення з грецької (kínnamon), латини та французької. У середньовіччі трапляються найменування cassia, canna, cane. Ще у Давньому Єгипті кориця цінувалась настільки, що її жертвували богам. У Греції нею приправляли напої та страви, в Єгипті вона виконувала духовну роль. Лише з XVI століття, після відкриття Шрі-Ланки португальцями, розпочалось світове панування цейлонської кориці.

Кориця знана перш за все як пряність для випічки, шоколаду, десертів, булочок, мюслі, тостів, кави, чаю, какао, лікерів; на Середньому Сході додається й до мʼясних страв. Завдяки активним речовинам, зазначеним у розділі «Діючі речовини», вона позитивно впливає на організм.

Дослідження підтверджують, що кориця корисна при м’язових спазмах, нудоті, інфекціях, застудах, діареї, втраті апетиту, еректильній дисфункції. Ключова сполука, коричний альдегід, сприяє зниженню кількості бактерій і грибків. Спостережено позитивний вплив кориці (до 6 г на день) на глікемію, ліпідний профіль при цукровому діабеті 2 типу, зниження холестерину і тригліцеридів, а також позитивний вплив на травлення та швидкість випорожнення шлунка.

За результатами досліджень, певні речовини кориці здатні гальмувати розвиток хвороби Альцгеймера, підтримувати нервову систему та покращувати когнітивні функції.

Відзначається антибактеріальна й антигрибкова дія при різних інфекціях, у т.ч. кандидозах та паразитарних захворюваннях. Сильна антиоксидантна активність кориці та її компонентів захищає клітини організму від ушкоджень, підтримує здоровʼя шкіри та слизових, сприяє загоєнню хронічних ран і стимулює утворення колагену.

Крім того, існують наукові дані щодо протизапальної, гепатопротекторної та антипухлинної дії окремих речовин кориці.

У народній медицині цейлонську корицю застосовують при здутті живота, діареї, болях, менструальних спазмах, при застуді, лихоманці, для покращення апетиту, при бактеріальних та паразитарних інфекціях. Деякі препарати використовують для лікування передчасної еякуляції, еректильної дисфункції у чоловіків, при алергічному риніті, вагінальному кандидозі у жінок, цукровому діабеті та шлунково-кишкових розладах.

Обмеження: у великих дозах кумарин, який міститься у кориці, може пошкоджувати печінку. Слід контролювати дозування, особливо діабетикам та вагітним жінкам.

Діючі речовини: ефірна олія становить 0,5–1% ваги кори і на 90% складається з коричного альдегіду. Присутні також етилциннамати, евгенол, ліналоол, метилхавікол і бета-каріофілен, а також цінна речовина – циннамтанін B1.

Дозування

За даними німецьких і норвежських досліджень, цейлонська кориця містить значно менше кумарину, ніж китайська. Дорослим рекомендується дотримуватись дозування, що не перевищує 4,9 мг кумарину/добу для людини вагою 70 кг. Завдяки низькому вмісту кумарину цейлонська кориця вважається найбільш безпечною для тривалого споживання (на відміну від китайської).