Соняшник – Геліантус однорічний

Детальний опис

Соняшник — улюблений не лише завдяки своїй красі, а й завдяки численним корисним властивостям для здоров’я!

Ботанічна інформація

Соняшник однорічний (Helianthus annuus) — однорічна трав’яниста рослина, яка може досягати навіть 9 метрів заввишки (світовий рекорд), зазвичай — 1–3 метри. Стебло пряме, світло-зелене, найчастіше не гілкується, у верхній частині опушене. Листки 10–40 см завширшки, 15–45 см завдовжки, краї зубчасті, поверхня шорстка, вершина загострена, а основа серцеподібна; розташовані почергово.

Те, що часто називають квіткою соняшника, насправді є суцвіттям — кошиком (псеудантобіумом), який може досягати 60 см у діаметрі. Крайові язичкові квіточки — яскраво-жовті, перед розпусканням іноді темні, а в центрі містяться трубчасті квіти, з яких формуються добре знайомі «соняшникові зернята». Квіточки в кошику розташовані спіралеподібно: сусідній квітка відділена під кутом близько 137,5°, утворюючи правосторонні та лівосторонні спіралі з кількістю, що відповідає числам Фібоначчі (зазвичай 34 і 55, у більших суцвіть — 89 і 144). Плід — плеската сім’янка (зернина).

Ще одна дивовижна особливість соняшника — геліотропізм, тобто здатність стежити за рухом Сонця. Молоді кошики повертаються зі сходом, протягом дня «спостерігають» за сонячним шляхом і зупиняються на заході. Цим рухом управляють спеціальні моторні клітини у стеблі під суцвіттям. Після розкриття квітки стебло дерев’яніє, і рослина зазвичай залишається нахиленою у східний бік.

Поширення та походження

Батьківщина соняшника — Північна Америка та Мексика, згідно з деякими джерелами — ще й Перу. Археологічні записи свідчать, що найдавніші сліди вирощування соняшника — на південному сході США (5000 років до н.е.), у Мексиці — з 2600 р. до н.е. Багато племен Америки (зокрема ацтеки та майя) вважали соняшник священною рослиною, пов’язаною із сонячним божеством. У Європу насіння потрапило через іспанців у 1510 році.

Сьогодні соняшник культитивується майже у всіх куточках світу — від обох Америк (до Аргентини) та Європи до Австралії, Південної Африки й майже всієї Азії. В українських джерелах соняшник з’являється у 19 столітті, хоча перші згадки про вирощування в українських садах датуються XVI століттям.

Використання / дозування

Соняшник не лише здавна вважався символом сонця, а й став національною рослиною України та штату Канзас (США), офіційною квіткою міста Кітаюкюсю в Японії, емблемою природоохоронних, веганських, мистецьких і соціальних рухів — зокрема завдяки безсмертному зображенню Ван Гога.

Соняшникове насіння — смачне і універсальне: його вживають сирим або смаженим, додають у каші, пасти, салати, соуси, випічку чи просто їдять як корисний перекус. Насіння добре поєднується навіть із м’ясом, макаронами, сухофруктами та горіхами. Для кращого травлення і смаку рекомендується замочування чи пророщування зерен. Сухе, але неушкоджене насіння зберігає якість роками.

Багато сучасних досліджень відзначають здатність сполук соняшникового насіння знижувати рівень загального та «поганого» холестерину в крові, а також сприяти зниженню артеріального тиску, особливо у комбінації з медикаментами. Доведено й позитивний ефект для людей із периферичними судинними захворюваннями та атеросклерозом.

Деякі дослідження вказують на покращення стану при артритах, ревматоїдному артриті, закрепах як при гострих, так і при хронічних курсах споживання. Історично насіння їли як в’яжучий, сечогінний та відхаркувальний засіб. Мінерали магній і кальцій у складі сприяють здоров’ю нервової системи. Триптофан ідеально впливає на настрій та вироблення серотоніну, що допомагає знімати напругу, тривожність, втому та іритацію. Антиоксиданти (вітаміни C і Е), селен та інші елементи мають виражену протиоксидантну та протипухлинну дію, зменшують ризик атеросклерозу й тяжких серцево-судинних хвороб.

Крім того, насіння містить сполуки, корисні для здоров'я кісток, для гормонального балансу щитоподібної залози, для метаболізму жирних кислот і амінокислот, а при їх нестачі можливі втрата пігментації волосся, запаморочення, висипання чи розлади фертильності.

Традиційна медицина

У різних народах соняшникове насіння здавна вживали при хворобах органів дихання, ревматоїдних артритах, болях. Деякі натуропати призначають насіння чи його екстракти при бронхіальних, гортанних і легеневих хворобах, кашлі та застудах. Відвари з листя чи інших частин соняшника давали при гарячках, малярії чи жовтяниці, а насіння — як поживну складову й засіб для профілактики та підтримки травлення.

Тинктури на основі частин соняшника здавна популярні в Росії при гарячках і респіраторних інфекціях, а також застосовуються у Туреччині, Персії й інших країнах для боротьби з лихоманкою та запаленнями.

Основні речовини

100 грамів насіння — це близько 584 ккал. Майже половина ваги припадає на жири (здебільшого ненасичені), до 20% — на білки й вуглеводи. Насіння багате на калій, натрій, кальцій, залізо, магній, вітаміни А, B1, B6, B12, D, E, селен, марганець, фосфор.

Дозування

Точне дозування не встановлено, але для профілактики чи при лікуванні захворювань можна орієнтуватися на кількість, рекомендовану для соняшникової олії — у межах 1–3 грамів насіння 1–3 рази на день, або ж споживати відповідно до смаку й потреб.