Смородина – Рибес

Смородина – Рибес

Загальні назви: Смородина, чорна смородина, червона смородина, чорна порічка, червона порічка, рибес, чорне вино, смородиновий кущ, Ribes, Blackcurrant, Redcurrant, Cassis, латинська та міжнародні назви

Латинська назва: Ribes nigrum (rubrum)

Походження: Азія, Європа, Південна Америка, Північна Америка

Короткий вступ

Смородина зростає як у піщаних, так і у важких ґрунтах, але віддає перевагу родючим, вологим, проте не заболоченим ділянкам. Найкраще розвивається при pH ґрунту близько 6,0. Морозостійка, але чутлива до весняних заморозків та холодного вітру під час цвітіння. Висаджувати смородину найкраще пізньої осені або на початку зими з дотриманням інтервалів між кущами у 1,5–1,8 м і між рядами 1,2–2,5 м. Для здорового росту потребує достатнього живлення – азоту, фосфору, натрію і кальцію. Молоді саджанці варто підрізати для формування міцної рослини, щороку видаляти старі або ослаблені гілки та здійснювати обрізку молодих на одну третину їхньої довжини.

Детальний опис

Смородина – це традиційна ягідна рослина багатьох народів, яку особливо цінують під час застуд і грипу.

Ботанічна інформація

Смородина – кущ середнього розміру, що досягає 1,5 м заввишки. Усі частини рослини мають виражений аромат. Листки прості, чергові, розміром 3–5 см, із п’ятьма пальчасто розташованими лопатями та зубчастим краєм. Суцвіття складаються з 10–20 дрібних квіток до 8 мм, усі разом – до 8 см у діаметрі. Кожна квітка має опушену чашечку з жовтими залозками, що складається з 5 листочків, довших за пелюстки. Смородину запилюють комахи, у деяких сортів частково – вітер. В середині літа зелені ягоди дозрівають, набуваючи темно-фіолетового або чорного кольору (для чорної смородини), у червоних сортів ягоди стають червоними. Ягоди вкриті ледь помітним пушком, розміром близько 1 см, містять багато дрібних насінин і є винятковим джерелом вітаміну C. Добре вкорінений кущ може дати до 4,5 кг плодів за сезон.

Походження й поширення

Батьківщина смородини – північна Європа та Азія. Початково її культивували в Росії, а з XI століття через монастирські сади культура поширилася по всій Європі. Активне вирощування та використання в медицині почалось у XVII ст. Свіжий сік смородини з цукром застосовували під час болю в горлі, а чистий сік – для зниження температури та при гарячці. У народній практиці для лікування також використовували відвари з листя, кори та коренів смородини.

Під час Другої світової війни у Великій Британії, в умовах дефіциту цитрусових, смородину рекомендувала урядова програма завдяки її високій вітамінізованості та легкості вирощування. Ягоди безкоштовно роздавали дітям до 2 років, що значно підвищило популярність і вживання цієї культури.

Використання / дозування

Ягоди смородини чудово смакують свіжими, але через яскраву кислинку їх часто підсолоджують. Високий рівень пектину та органічних кислот робить смородину ідеальною для виготовлення варення, джемів, компотів, сиропів і пюре. Пюре чи сік використовують для тортів, йогуртів, морозива, десертів або випічки. Кулінарна цінність смородини проявляється також у наданні вираженої терпкої нотки м’ясу, соусам, салатам, рибі, майонезу, а також посиленні смаку фруктових страв, шоколаду та соків.

У Росії листя чорної смородини додають у чай, маринади з огірками і винні купажі домашнього виробництва. Листя використовують і для надання смаку алкогольним напоям. У Європі в народній медицині ягоди й листя смородини (чорної, червоної) застосовують для полегшення симптомів артриту, кашлю, діареї, болю в горлі і як природний сечогінний засіб. Відвари чи настої з листя традиційно підтримують імунітет при застуді, грипі, гарячкових станах, надмірному потовиділенні, запаленнях сечового міхура та шляхів. Чай із листя допомагає очищати нирки, зменшує тяжкість діареї завдяки в’яжучій дії, сприяє зниженню рівня сечової кислоти в організмі й полегшує симптоми подагри та ревматизму.

В Австрії сироп зі смородини здавна застосовували при інфекціях шлунково-кишкового тракту, опорно-рухової, респіраторної та серцево-судинної систем, при запаленнях ротової порожнини, захриплості голосу та перевантаженні голосових зв’язок. Вміст чорної смородини активізує обмін речовин, позитивно впливає на роботу серця, заспокоює і покращує настрій, а також допомагає протидіяти неприємним симптомам застуди – свербінню, закладеності носа, болю і затвердінню шиї, почервонінню та подразненням горла тощо.

Олія з насіння чорної смородини – цінний компонент косметики для місцевого догляду за шкірою, особливо в комплексі з вітаміном E, для регенерації й утворення захисного шару. Зовнішньо екстракти застосовують для загоєння легких ушкоджень шкіри. Листя і ягоди можуть бути сировиною для натуральних барвників жовтого, синього або фіолетового кольору і для природної консервації харчових продуктів.

Активні речовини

У ягодах і листі смородини багато вітаміну C, натрію, фосфору, заліза, кальцію, вітаміну B5 та інших есенціальних сполук. Важливі групи речовин: поліфеноли, антоціани (дельфінідин, ціанідин у формі глюкозидів і рутозидів), флавоноїди, проціаніди, фенолпропанові кислоти, амінокислоти (глутамін, аспарагін), ефірні олії. В олії насіння присутні вітамін E, альфа- і гамма-ліноленова кислота.

Дозування

Рекомендовано 2–4 г (2 чайні ложки) сухого листя смородини залити 150 мл гарячої води й настоювати 10 хвилин. Пити 2–3 рази на добу. Сироп із ягід – по 5–10 мл кілька разів на день. Зовнішньо розведеним настоєм у пропорції 1:1 можна полоскати горло.