Слива домашня – Prunus domestica

Загальні назви: Слива, слива домашня, сливка, сливочка, сливка звичайна, угорка, венгерка, кадралка, када, ренклод, рінгло, дамаска, дамаскін, грецька слива, бруня, терен, блума, bluma, чернослив, Prunus domestica, European plum, common plum, Hauspflaume, prune, слива європейська, слива садова, латинські, англійські та міжнародні синоніми

Латинська назва: Prunus domestica

Походження: Азія, Європа, Південна Америка, Північна Америка

Короткий вступ

Слива домашня вирощується в Україні у садах та присадибних ділянках у регіонах з річною кількістю опадів до 700 мм, проте зустрічається і в дикій природі. Росте серед чагарників, у балках, на схилах, біля садів чи на відкритих луках. Найкращі сливи в Україні дають південні області, а також окремі райони Поділля та Закарпаття. Оптимальна висота для вирощування – від 300 до 500 м над рівнем моря. Найкраще росте на середньотяжких, добре проникних ґрунтах без надлишку поживних речовин, віддає перевагу хвилястому рельєфу, є світлолюбною культурою, краще почувається у теплому кліматі. Дерево добре переносить зимові морози, проте погано реагує на весняні заморозки. Збір сливи бажано проводити вручну за кілька днів до повного дозрівання, щоб зменшити ризик ураження грибковими хворобами. Світовим лідером із вирощування сливи є Китай, далі йдуть США, Сербія, Румунія та Чилі, сумарний річний врожай складає близько 12 мільйонів тонн. У США основне промислове вирощування припадає на штати Айдахо, Мічиган, Орегон і Вашингтон.

Детальний опис

Не відмовте собі у сливах – насолодіться цим смачним та дуже корисним фруктом!

Ботанічна інформація

Слива домашня – це дерево або кущ, здебільшого до 10 м заввишки, з густою, яйцеподібною кроною. В Центральній Європі росте як деревовидна рослина невеликого розміру. Стовбур вкритий корою сіро-коричневого кольору з поздовжніми тріщинами. Молоді гілочки зелені, злегка опушені, старші – фіолетові, коричневі чи темно-коричневі. Листки сірозелені або темно-зелені, розміщені почергово, яйцеподібної чи еліптичної форми, довжиною 2–8 см, шириною 1,5–2 см, із загостреним кінцем, звужені біля основи, по краю зазубрені й трохи опушені. Квіти зазвичай ростуть попарно або по три, завширшки 1–3 см, зеленкуваті, слабко опушені, з'являються у квітні-травні. Плід – подовжена, яйцеподібна, 2–5 см у довжину, темно-синя або темно-фіолетова, ароматна, м'ясиста і соковита слива з кісточкою всередині.

Походження та поширення

Більшість ботаніків та авторів вважають, що слива домашня виникла як гібрид різних видів слив, серед яких слива вишнева й слива тернова, проте існують різні гіпотези походження. Справжньою батьківщиною сливи домашньої вважають Кавказ, звідки вона потрапила до Центральної Європи разом зі слов'янськими переселенцями. Згодом її завезли до Північної Америки, де слива успішно акліматизувалася та стала цінною садовою культурою.

Використання / дозування

Слива має надзвичайно широке застосування, особливо у кулінарії та гастрономії. Свіжі плоди часто використовують для приготування варення, джемів і повидла, що вживають у десертних і основних стравах. Завдяки вмісту цукру й пектину сливу консервують, сушать, маринують, готують з неї пироги, кекси, сиропи, морозиво, додають до вареників, соусів, страв із рибою, сиром та м’ясними виробами. Традиційне використання сливи – виготовлення популярної сливової горілки «слив’янка».

Наукові дослідження довели користь флавоноїдів, антоціанів і флаванолів зі слив для пам’яті, навчання і процесу згадування. Поліфенольні речовини (зокрема антоціани та таніни) мають антиоксидантну дію, зменшують запалення й алергічні реакції, а також покращують когнітивні функції, стан кісток, позитивно впливають на показники серцево-судинної системи, регулюють ліпідний профіль крові: знижують рівень холестерину, сприяють профілактиці атеросклерозу, зменшують ризик серцево-судинних ускладнень.

Клітковина слив сприяє регулярній роботі кишечника, попередженню закрепів і полегшенню травлення. Пектин зі шкірки плодів підтримує здорову мікрофлору кишечника і має пребіотичний ефект. Завдяки цьому сливи рекомендовано вживати при запорах, здутті та порушеннях травлення як дітям, так і дорослим.

Біологічно активні речовини слив покращують стан сечовидільної системи, мають детоксикаційну дію, допомагають при ревматизмі, подагрі та запальних захворюваннях, сприяють очищенню шлунково-кишкового тракту, зокрема кишечника. Народна медицина рекомендує сливи для підтримки функцій печінки та нирок, зменшення набряків і нормалізації обміну речовин.

Певні дослідження підтверджують анксіолітичний (протитривожний) ефект біоактивних сполук сливи, що особливо відчутно під час стресу та збудження. Вітаміни групи B сприяють підвищенню ментальних та фізичних можливостей, додають енергії і підвищують витривалість до стресу. У народній терапії сливу застосовують при підвищеній нервозності, дратівливості й напрузі.

Народна медицина

Іранська традиційна медицина рекомендує сливу як седативний засіб, при неврастенії, анемії та для збереження молодості при Альцгеймеровій хворобі. Європейська народна медицина цінує сливу як засіб для покращення симптомів подагри, ревматоїдного артриту, болю в суглобах, а також для лікування захворювань печінки, нирок, кровообігу та при дієтах для зниження ваги і нормалізації обміну речовин. Відомі народні рецепти з використанням плодів сливи для зовнішнього застосування при ревматизмі (компреси, мазі).

Активні речовини

Плоди сливи містять понад 75% води, 5–15% вуглеводів (інвертний цукор та сахароза), органічні кислоти (яблучна, винна, фенольні, неохлорогенова, кавеоїлхінова, хлорогенова, криптохлорогенова, кавова), азотисті сполуки, антоціани, дубильні речовини, флавоноїди (кверцетин, рутин), флаваноли, вітаміни A, B1, B2, B12, біотин, C, E, а також мінерали – кальцій, магній, фосфор, калій, натрій, залізо, мідь, цинк, сірка тощо.

Дозування

Залежно від потреби, рекомендується споживати 5–15 слив 1–3 рази на добу, натщесерце або разом із їжею, добре запиваючи водою.