Шипшина – Роза собача

Загальні назви: Шипшина, шипшина дика, плоди шипшини, рожа собача, собача рожа, рожа дика, дика рожа, шипшина польова, Rosa canina, dog-rose, Dog Rose, wild rose, eglantine, латинська, англійська, міжнародні синоніми

Латинська назва: Rosa canina

Походження: Африка, Азія, Європа, Південна Америка, Північна Америка

Короткий вступ

У природних умовах України шипшина росте дуже добре, часом навіть вважається бур'яном. Вона невибаглива, проте у важких глинистих ґрунтах, надмірній вологості або в затінку може розвиватися повільніше. Розмножується кореневими живцями, відсадками чи частинами кореня, що залишаються у ґрунті – з них швидко з’являються нові паростки протягом усього вегетаційного періоду. Для вирощування шипшини достатньо звичайної садової землі та сонячного місця.

Детальний опис

Шипшина – класична європейська лікарська рослина з багатьма корисними властивостями й приємним ароматом.

Ботанічна інформація

Шипшина або Роза собача (Rosa canina) – це листопадний кущ висотою до 3 метрів, зазвичай у межах 1–2,5 метра, або ліана, що може підніматися навіть вище звичайних дерев. Гілки вкриті дрібними гострими (часто серпоподібними) шипами, які допомагають рослині плестися довкола опор. Пагони колючі, трохи пониклі чи прямостоячі. Листя чергове, черешкове, непарноперисте, складене з 5–7 менших листочків. Листочки овальні, злегка загострені, пилчасті, завдовжки 2–4 см та шириною 1–2,5 см.

Квіти діаметром 4–6 см, переважно ніжно-рожеві, іноді від білих до насичено-рожевих з п’ятьма пелюстками. Цвіте у травні-червні. Плоди шипшини – червоно-оранжеві, овальні чи кулясті, розміром 1,5–2 см, достигають у серпні–вересні. Насіння в середині шипшини вкрите гострими волосками. Плоди стійкі до морозу.

Поширення та походження

Шипшина поширена майже по всій Європі (крім північних країн), зокрема є її аборигенною рослиною. Також росте у Північній Африці та Західній Азії. Віддає перевагу сонячним місцеростам, узліссям, схилам і краям лісів на висотах до 1200 м.н.р.м. Найкраще росте на глибоких, вапняних ґрунтах, оскільки має глибоку кореневу систему.

Використання / дозування

Історично шипшина використовувалася для ароматизації води для миття рук та у кулінарії: існувала страва «rosée», куди її додавали до риби для особливого смаку. Сьогодні її застосовують як ароматичну приправу. Плоди шипшини їстівні: з них готують чай, сироп, варення, компот, домашнє вино або лікер.

У роки Другої світової війни у США та деяких країнах Європи шипшину висаджували як символ перемоги, і досі ці рослини трапляються на таких місцях. У Болгарії часто з дикої шипшини виготовляють домашнє вино для підтримки імунітету, а в австрійській народній медицині чай з плодів рекомендують для лікування вірусних інфекцій та запалень сечостатевої системи.

Плоди шипшини містять дуже багато вітаміну C, тому чай з них радять для зміцнення імунітету. Вітамін C допомагає профілактично захищати від застуд і бактеріальних, вірусних інфекцій, зміцнювати судини, сприяє профілактиці варикозу та появі набряків при фізичному перенавантаженні. Завдяки потужним антиоксидантним властивостям шипшина вважається сильною антиоксидантною рослиною. І ці унікальні властивості підтверджуються як народною медициною, так і сучасними науковими дослідженнями.

Відвар з шипшини діє слабко сечогінно, тому рекомендується додатково пити не менше 1 літра води за добу. Сприяє легкому зниженню кров’яного тиску та зменшенню набряків. Виводить токсини, допомагає очищенню нирок та сечостатевої системи. Дослідження описують результати застосування шипшини при запальних захворюваннях нирок та сечовивідних шляхів та для підтримки дихальних шляхів і функцій легенів.

Шипшина заспокоює, допомагає боротися із сезонною втомою, поліпшує концентрацію і продовжує період психічної активності. Отруйні речовини (переважно вітамін C та флавоноїди) забезпечують легкий в’яжучий ефект, що корисний для підтримки здоров’я травної системи, профілактики розладів травлення та полегшення симптомів здуття, діареї. Активні речовини також стимулюють синтез протромбіну, що допомагає зупиняти кровотечі та загоювати поверхневі рани.

Речовини з плодів шипшини знижують рівень холестерину й вільних жирних кислот у плазмі крові, а також перешкоджають розвитку атеросклеротичних бляшок у судинах, зміцнюють капіляри і зменшують ризик виникнення набряків. У народній медицині шипшину застосовують при переломах для прискорення загоєння, при авітамінозах, для підтримки при цукровому діабеті, кашлюку, хронічній втомі, дизентерії, при рясних і болючих менструаціях, утрудненому сечовипусканні, геморої та інших порушеннях венозного відтоку, кровохарканні та надмірному сльозовиділенні.

Активні речовини

Сировина шипшини містить 0,2–1% вітаміну C у сухому вигляді (при сушінні його кількість зменшується на 45–90%), каротиноїди, вітаміни B1, B2, K, флавоноїди, органічні кислоти (лимонна, яблучна, нікотинова), цукри, слиз, пектин і мінерали.

Дозування

Чай готують із сушених і подрібнених або цілих плодів шипшини – 2 чайні ложки на 250 мл води. Для зміцнення організму шипшиновий лікер готують із 1 кг плодів, 0,5 кг цукру та 3 л дистиляту, уживаючи по 1 келиху на день перед їжею. Сироп отримують з 200 г квітів, 3 кг цукру і 2,2 л води, після чого додають 150 г 60% спирту.