Сердечник звичайний – Леонурус кардіака

Загальні назви: Сердечник звичайний, сердечник, левине вухо, левиний хвіст, трава сердечна, м’ята сердечна, сердечна пряність, дев’ятилисник, Leonurus cardiaca, Motherwort, Lion’s Ear, Lion’s Tail, серцевий корінь (букв. переклад), Throw-wort, міжнародні англомовні й латинські синоніми.

Латинська назва: Leonurus cardiaca (někdy špatně Leonotis leonurus, Leonotis nepetifolia)

Походження: Азія, Австралія, Європа, Південна Америка

Короткий вступ

Сердечник звичайний полюбляє некошені ділянки й чудово росте у канавах, на пустирях, уздовж меж та на поживних суглинистих ґрунтах із нейтральним pH. Для вирощування краще обрізати стебла восени, залишаючи до землі — це стимулюватиме появу нових пагонів навесні. Рослину заготовляють під час цвітіння — з червня по вересень, у другій половині дня. Зрізають надземну частину приблизно на 20 см від землі, залишаючи кореневу систему неушкодженою. Зібрану траву сушать у тіні, на повітрі або у добре провітрюваному приміщенні, у зв’язках чи на решітках. Добре висушений сердечник майже не має запаху, смак — гіркуватий. Зберігати слід у скляних або герметичних ємностях; ефективність сировини зберігається 1–2 роки.

Детальний опис

Сердечник звичайний — традиційна трава для підтримки серця, заспокоєння, при простатиті та зменшенні запалень.

Ботанічна інформація

Сердечник звичайний (Leonurus cardiaca) — багаторічна трав'яниста рослина, що виростає до 50–150 см заввишки. Стебло чотиригранне, трохи опушене, гіллясте й прямостояче, з рожевуватим відтінком, особливо поблизу бруньок. Нижнє листя — довгочерешкове, долонеподібне, верхні листки — короткочерешкові, трилопатеві чи трироздільні. Найвище листя цільне, всі листки мають 3–7 сегментів, дрібно зубчасті, протилежні, з загостреними кінчиками. Квітки сидячі, зібрані в кільця з приблизно 10 світло-фіолетових чи рожевих квіток завдовжки 6–8 мм, у вигляді чашечки. Період цвітіння — з червня по вересень. Плід — чотирикамерний горішок (шизокарп).

Поширення та походження

Сердечник звичайний родом із Центральної Азії та Південно-Східної Європи. Завдяки цілющим властивостям рослина поширилась по всьому світу ще зі стародавніх часів. В природі зустрічається на покинутих полях, смітниках, пустирях та інших порушених ділянках. Зараз сердечник росте майже по всій Європі (окрім північних районів), від Уралу до Сибіру й передгір’я Гімалаїв, був натуралізований у Північній Америці й Австралії. В Україні добре приживається у теплих регіонах; у високогір’ї зустрічається рідше або майже відсутній.

Використання / дозування

Сердечник звичайний має глибоку традицію використання як у народній, так і у науковій фітотерапії майже на всіх континентах. У Західній і Східній Європі, Азії та Америці застосовується для полегшення широкого спектра станів. Жінки середнього віку часто використовують сердечник для активації скорочень матки і при захворюваннях сечостатевих шляхів. Леонурин (активна речовина рослини) — помірний вазодилятатор, розслабляє гладку мускулатуру, завдяки чому рослину застосовують як серцевий тонік, нервове та еменагогічне (сприяє менструації) засіб.

В народній медицині сердечник особливо цінується при серцевих аритміях нервового походження, прискореному серцебитті (палпітаціях), легкому зниженні тиску, безсонні, тривозі та підвищеній збудливості — часто у поєднанні з валеріаною в седативних трав'яних зборах.

У гінекології використовується для зменшення клімактеричних розладів, регуляції та відновлення менструального циклу (зокрема при затримці або відсутності менструації). Українські та європейські історичні травники рекомендують сердечник також при шлункових спазмах, менопаузальних порушеннях, безсонні.

Активні компоненти сердечнику сприяють кардіоваскулярному здоров’ю, підтримують дихальну систему. Сучасні дослідження підтверджують ефективність тривалого використання сердечнику для полегшення передменструальних синдромів, гармонізації менструального циклу, а також для помірного заспокоєння в стресових ситуаціях (підтверджено у тваринних експериментах).

У західній медицині звертають увагу на антибіотичну дію — леонурин використовується при запальних захворюваннях дихальних шляхів (спровокованих Streptococcus pneumoniae, гемолітичними стрептококами), при запаленні середнього вуха (Hemophilus influenzae, Moraxella catarrhalis), а також при гострих простатитах, шкірних та опорно-рухових інфекціях.

У традиційній китайській медицині відомий під назвою yimucao. Має гіркувато-терпку, пряну, прохолодну енергію й впливає на серце, печінку, сечовий міхур. Для приготування використовується суміш із 30 г сушених або свіжих листків в 500 мл окропу, розчини спиртового екстракту (25% етанолу) 2–6 мл (1:5) або 2–5 мл (1:1) — 3 рази на добу курсом мінімум 2 тижні. Застосовується для регуляції функцій відповідних меридіанів.

Через те, що леонурин стимулює скорочення матки, сердечник протипоказаний під час вагітності. Також не рекомендується дітям до 3 років, пацієнтам з порушеннями згортання крові або тим, хто приймає антикоагулянти (сердечник має кроворозріджувальні властивості).

Діючі речовини

Сердечник містить багато активних речовин: іридоїдний глікозид леонуридин, алкалоїди леокардин і стахідрин, гіркоту леонурин, дитерпени, флавоноїди (рутин, кверцетин), сапоніни, антоціани, буфанолідні глікозиди, до 9% дубильних речовин (переважно таніни), ефірні олії, органічні кислоти (лимонна, яблучна, винна), кремнієві сполуки, ефірні масла й вітаміни.

Дозування

В українській фітотерапії сердечник використовують як настій, настоянку, відвар на вині, чай, бальзам, мацерат, для купелі або короткочасний відвар. Найбільш ефективною вважається настоянка. Для седативної дії рекомендують чай із 5 частин трави сердечнику, 2 частин рути, трави звіробою, квіток глоду, кореня валеріани, 4 частин трави меліси: 2 ложки суміші заливають 500 мл окропу, настоюють 20 хвилин, проціджують і п’ють 3 рази на день. Настоянку приймають 2–3 рази на день по 15–30 крапель.

Для мацерату беруть 2 столові ложки сухої трави, заливають 2 склянками холодної води, настоюють 12 годин, п’ють по 20–50 мл двічі на день. Відвар при серцевих проблемах — 1-2 чашки на день, можна з медом. Відвар готують із 1 чайної ложки сердечнику й деревію на 250 мл води: суміш доводять до кипіння й одразу знімають. Для нервових ванн: 150 г м'яти, вахти й сердечнику запарюють у 3 л окропу, настоюють 15 хвилин, проціджують і додають у ванну.