Ромашка дівоча – Танацетум парфеніум

Детальний опис

Традиційна лікарська рослина, що використовується при мігренях та запаленнях.

Ботанічна інформація

Ромашка дівоча (Tanacetum parthenium) — багаторічна трав'яниста рослина, яка досягає у висоту 30–60 см. З одного кореневища зазвичай виростає кілька стебел. Стебло пряме, гранчасте, висхідне, частково опушене, майже голе, рясно розгалужене. Листки чергові, світло-зелені або жовтувато-зелені, широко-яйцеподібні: нижні — черешкові, верхні — сидячі. Довжина листкової пластини зазвичай становить 5–8 см, ширина — 3–5 см, кінчик тупий, знизу залозиста, перисто-лопатева із зубчасто-виїмчастими краями. При розтиранні стебел і листя відчувається аромат, схожий на запах ромашки. Квіти зібрані в кошики, розташовані по 15–20 у щитковидних суцвіттях: трубчасті жовті квіти – двостатеві, язичкові – білі. Цвіте з червня по вересень. Плоди — ребристі сім'янки розміром близько 1 мм.

Поширення та походження

Ромашка дівоча походить із південно-східної Європи (зокрема, Балканського півострова), Анатолії, Західної Азії та Кавказу. Завдяки своїй популярності її поступово інтродукували в Східну Азію (Китай, Японія), Північну (США, Канада) й Південну Америку, Австралію й Африку. В Україні дівоча ромашка часто вирощується в садах, парках, біля стін і доріг. Протягом тривалого часу її культивували в ботанічних садах, поблизу церков і на присадибних ділянках. У природі найчастіше зустрічається як здикаєла рослина поруч із людськими оселями.

Використання / дозування

Англійська назва feverfew походить від латинського слова febrifugia — «той, що знижує гарячку», хоча саме для цього показання рослину зараз майже не використовують. Перше документоване медичне застосування дівочої ромашки як протизапального засобу було описано грецьким лікарем Діоскоридом у I столітті нашої ери. У Стародавній Греції її називали «Parthenium» – вважалося, що цю рослину використовували для лікування працівників, котрі брали участь у будівництві Парфенону у V столітті до н.е. У старовинних трактатах її згадують ще як «середньовічний аспірин». Ромашку дівочу вирощують як лікарську та декоративну рослину, висаджуючи на краях клумб, а настоянку з її квітів використовують як репелент від комах.

Захисний механізм при мігрені пов'язують із впливом активних речовин дівочої ромашки на розчинення хімічних сполук, які проникають через стінки судин мозку, збільшують їхню проникність, у результаті чого виникає місцевий біль та запалення. Екстракти ромашки дівочої обмежують проникнення цих речовин і частково зменшують судинну дилятацію. Тому рослина вважається ефективною профілактикою мігренозних нападів. Відомо декілька клінічних досліджень, які це підтверджують. У відомому випадку пацієнтка з хронічними мігренями протягом 10 місяців приймала листя і стебла дівочої ромашки — і головний біль повністю зник. Дослідження у Канаді продемонструвало зменшення частоти нападів на 24% та помірне ослаблення інтенсивності болю у групі, що вживала цю рослину.

Активні речовини дівочої ромашки знижують рівень простагландинів, IKK-бета, прозапальних факторів і цитокінів у вогнищі запалення, мають потужний протизапальний ефект. Особливо дієвими є парфенолід і його деривати. Виявлено, що ці речовини допомагають зменшити больові реакції й локальне запалення, крім того, можуть використовуватися при клімактеричних симптомах і сприяти підвищенню комфорту у жінок у менопаузі. Рослина сприяє розслабленню, зменшує напругу й тривогу.

Активні компоненти ромашки дівочої частково знижують концентрацію серотоніну й грануляцію лейкоцитів, допомагають покращити якість кровообігу, завдяки чому ефективні й при деяких порушеннях кровообігу. Також цей механізм може пояснювати зниження інтенсивності мігренозного болю. Парфенолід і подібні лактони мають протипухлинну активність щодо клітин фібробластів, гортані та інших тканин – також спостерігається антиоксидантна дія, завдяки чому надземну частину ромашки дівочої використовують як природний антиоксидант.

Народна медицина

У фітотерапії застосовують настій із наземної частини рослини. Згідно з традиціями, ромашку дівочу застосовують при гарячках, мігренозних головних болях, ревматоїдному артриті, болях у животі, зубних болях, безплідді, укусах комах, дисменореї та ускладненнях під час пологів. У народній медицині ця трава мала широке застосування в європейських і грецьких травників. Також ромашку вживали для лікування псоріазу, алергії, тинітусу, астми, нудоти і блювоти.

У традиційній медичній практиці ромашку дівочу використовують як спазмолітик, кардіотонік, жарознижувальний засіб, муколітик, протизапальний засіб, емменагог, протипухлинний агент і антигельмінтний засіб. У народній медицині свіжу надземну частину і листя кладуть у вухо при запаленні середнього вуха. Південноамериканські індіанці використовують ромашку дівочу під час кишкових кольок, спастичних болів у нирках, ранкової нудоти та болю в шлунку. У Коста-Риці готують настій для підтримки травлення, як кардіотонік, емменагог та для усунення кишкових глистів. У Венесуелі трава використовується як спазмолітик, тонік для регуляції менструацій і при болях у вухах.

Обмеження

У деяких пацієнтів при тривалому вживанні продуктів із дівочої ромашки може виникнути невеликий шкірний висип. У цьому разі слід припинити прийом і, за потреби, поновити вже згодом. Через вплив на матку не рекомендується приймати ромашку дівочу під час вагітності.

Активні речовини

Ключові компоненти дівочої ромашки — це сесквітерпенові лактони (найвідоміші: парфенолід, артеканін, артеморин, канін, балканін, епіканін, арбускулін, маноліалід, рейнозин, сантамарин, секотанапарфенолід та інші), флавоноїдні глікозиди (кемпферол, триметилетер, кверцетагетин, кверцетин, апігенін, лютеолін, хризоеріол, сантин, яцедін, центавридін), таніни, ефірні олії (камфора, камфен, п-цимен, борнілацетат, туйон, пінени, терпінени, борнеол, піночарвон, карвакрол, міртеналь, евгенол, ацетиленові похідні, каріофілен), хризантемонин, кумарин ізофраксидин та епіпектахол.

Дозування

Рекомендована доза для дорослих — приблизно 250 мг стандартизованого екстракту, що містить щонайменше 0,4% парфеноліду за масою. Ромашку дівочу не призначають дітям до 3 років, старшим дітям — згідно з масою тіла (від 20 кг – 1/3 дози дорослого на 70 кг ваги). Дозування залежить від показань і коливається від 2–10 г 1 раз або кілька разів на добу.

Відвар готують із 1 чайної ложки трави на 200–250 мл окропу. Приймати 1–3 рази на день.