Ревінь хвилястий – Rheum rhabarbarum

Загальні назви: Ревінь, ревінь хвилястий, ревінь їстівний, ревінь городній, ревінь овочевий, рева, ревеневі черешки, ребарбара, ревабарб, ребарбар, ревабар, rhubarb, Rhabarber, rhubarbe, ruibarbo, Tai Huang, Da Huang, Radix et Rhizoma Rhei, rheum, rewandchini, rabarbara

Латинська назва: Rheum rhabarbarum

Походження: Азія, Австралія, Європа, Південна Америка, Північна Америка

Короткий вступ

Ревінь надає перевагу сонячним ділянкам, гірше росте в холодніших регіонах (Велика Британія, Ірландія, Росія). Вирощується майже по всьому світу, збирати врожай можна майже цілий рік при вирощуванні у теплицях (такий ревінь соковитіший і солодший, ніж зі звичайних грядок). Відкритогрунтовий ревінь часто стає однією з перших городніх культур сезону: в Україні та інших країнах північної півкулі його зазвичай збирають вже наприкінці квітня – на початку травня. В південній півкулі врожай припадає на жовтень–листопад. На північному заході США ревінь збирають двічі: на межі квітня/травня та в червні–липні.

Детальний опис

Чарівна рослина нашої кухні, присутня навіть у складі знаменитих Шведських крапель!

Ботанічна інформація

Ревінь хвилястий – це потужна багаторічна рослина, яка досягає 3 метрів заввишки. Його стебло зеленого кольору, порожнисте, до 6 см у діаметрі, голе, несе суцвіття. Листки прикореневі, досягають 60 см довжини, світло-зелені, округлі, видовжені або яйцеподібні, з хвилястими краями; на лицьовій стороні – злегка гофровані, на зворотній – гладенькі. Черешки можуть бути білими, зеленими або червоними. Суцвіття метельчасте, 15–35 см завдовжки, верхівкове. Квіти двостатеві, жовтуваті, з шестичастковою оцвітиною близько 2 мм завдовжки, яка опадає та з’являється переважно наприкінці червня – на початку липня. Плід – яйцеподібна, до 8 мм завдовжки, крилата сім’янка.

Поширення та походження

Батьківщиною ревеню хвилястого вважають Центральну та Східну Азію – район Монголії, Східної Сибіру, північні та центральні провінції Китаю. Рослина дуже добре себе почуває у помірному або гірському кліматі, наприклад, у Сирії, Туреччині. У Європі росте від східної частини Росії аж до західного краю континенту. Надалі ревінь поширився до Північної Америки (США, Канада), далі – у Болівії, Новій Зеландії. В Україні ревінь часто вирощують на городах та зустрічається у дикорослому вигляді.

Використання / дозування

У Китаї ревінь хвилястий є частиною традиційної медицини вже понад тисячу років; він згадується у давніх медичних трактатах. Є свідчення, що ще Діоскорид писав про ревінь, хоча точно цей вид описується у літературі з XIV століття – через торгівлю з мусульманськими портами Алеппо і Смірна. До Європи ревінь потрапив Шовковим шляхом та через Туреччину, а згодом – і через Російську імперію. Ревінь був віднесений до коштовних і екзотичних спецій, що зумовило його популярність та стимулювало розведення на європейських землях. Згодом рослина поширилася по всій Європі та досягла Північної Америки.

Для споживання використовують виключно черешки листя ревеню – вони мають виражений кислуватий смак і завжди піддаються термічній обробці (у сирому вигляді не вживаються). Черешки ріжуть невеликими шматочками, тушкують або варять з цукром до м’якості. Страву з ревеню рекомендують їсти охолодженою. Його часто додають до тіста для пирогів, сирників, фруктових вареників, з ревеню роблять компоти, варення, різноманітні десерти та навіть супи. При приготуванні ревеню не слід використовувати алюмінієвий посуд, оскільки щавлева кислота в його складі вступає у взаємодію з металом.

Листя ревеню містить антраценові сполуки (наприклад, реїн, емодин) та їхні похідні, які мають легкий проносний й очисний ефект. Тому ревінь застосовують при легких формах закрепів – як у народній, так і у традиційній медицині. Регулярне вживання ревеню та його препаратів позитивно впливає на роботу травного тракту; наведені клінічні та доклінічні дослідження доводять користь діючих речовин ревеню у терапії різних гастроінтестинальних захворювань, хронічних або гострих закрепів, тощо. У дослідженнях доведено, що речовини ревеню у складі рослинних композицій покращували функції нирок у пацієнтів із гломерулонефритом після 3-місячного курсу лікування.

Рапонтицин, що міститься у всіх частинах рослини, у дослідженнях на тваринах виявив антигіперглікемічний ефект. Одна клінічна праця вказує на помітне зниження загального холестерину та ЛПНЩ-холестерину у пацієнтів з дисліпідемією. Інше дослідження малого обсягу розглядає незначний ефект ревеню на зниження ваги у пацієнтів із ожирінням при регулярному вживанні разом із фізичною активністю і дієтою.

У різних частинах рослини виявлений пігмент паріетин, якому притаманна супресивна дія in vitro на клітини лейкемії, що дозволило вже за 2 дні зупинити ріст близько 50% клітин. Протягом 11 днів та сама сполука in vivo зменшувала кількість клітин раку легенів до двох третин. Детальний механізм дії ще досліджується, проте це перспективний напрям наукової роботи.

Емодин, виділений із ревеню хвилястого, in vitro інгібує продукцію оксиду азоту, інтерлейкіну-6 та інтерлейкіну-1β, не викликаючи токсичних ефектів чи пошкодження тканин. Також підтверджено протизапальний ефект – інгібіцію активності генів, що стимулюють синтез вказаних речовин, і блокування сигналізації на рівні клітин.

Існують дані щодо застосування ревеню для виготовлення самостійних або комбінованих препаратів для лікування виразок ротової порожнини, герпесу, а також, можливо, шлункових кровотеч. Одна з менших клінічних робіт відзначає користь ревеню, або його поєднання з каптоприлом (антигіпертензивний препарат), при погіршених функціях нирок, рекомендуючи застосування ревеню для профілактики та лікування ниркової недостатності.

Народна медицина

В арабській і європейській народній медицині ревінь хвилястий радять регулярно вживати при закрепах, інфекціях носоглотки, а також для полегшення симптомів гонореї. Китайська традиційна медицина рекомендує ревінь у комбінації з іншими засобами при порушеннях функції печінки неалкогольного генезу. Можливе використання при підвищеному артеріальному тиску під час пологів. Ще одне поширене застосування – профілактика ризику ускладнень нелікованої сепсису. У деяких випадках ревінь призначали після оперативних втручань для прискорення одужання та покращення регенерації тканин.

Активні речовини

Ревінь хвилястий містить численні біологічно активні речовини, найважливіші серед них – антраценові сполуки, зокрема реїн, емодин та їхні похідні, наприклад, глікозид глюкорейн, а також пігмент паріетин та інші. Вказані речовини мають легку проносну й очистну дію, тому ревінь рекомендований при закрепах. Інші сполуки: стилбеноїд рапонтицин, флаванолові (катехінові) глікозиди, хінонові молекули, ненасичені спирти, альдегіди, метилбутанол, бутанон, гексанова й щавлева кислота тощо.

Дозування

Традиційно доза визначалась залежно від медичної мети: для загоєння виразок та герпесу – 23 мг/г екстракту 2–4 рази на добу курсом до 14 днів. Під час Першої світової війни в Британії траплялися випадки «отруєння» ревенем (нудота, діарея), оскільки недосвідчені споживачі вживали його як звичайну овочеву культуру без обмежень. Передозування щавлевої кислоти спричиняє токсичні реакції. Сучасна гранична токсична доза щавлевої кислоти – 375 мг/кг для тварин або близько 25 г на 65 кг ваги людини, що суттєво перевищує практичну норму. Все ж ревінь слід вживати помірно.