Реп’яшок звичайний – Agrimonia eupatoria

Загальні назви: Реп’яшок, реп’яшок звичайний, трава реп’яшка, еврімонія, євпаторія, агрімонія, Agrimonia eupatoria, Agrimonia, лікарський реп’яшок, Agrimonia eupatoria L., Odermennigkraut, Aigremoine, Agrimony, Eupatoria, репешок, Dobroczaeva, Gewone agrimonie, Ziele rzepiku, стандартні міжнародні та латинські синоніми.

Латинська назва: Agrimonia eupatoria

Походження: Африка, Азія, Європа, Північна Америка

Короткий вступ

Реп’яшок звичайний – невибаглива, багаторічна рослина, яка не має специфічних вимог до грунту і догляду. Для вирощування достатньо родючого ґрунту з періодичним підживленням. Сіють реп’яшок навесні, переважно в березні, але можливо і в лютому, за сприятливих погодних умов. Його можна культивувати як у теплиці, так і у відкритому ґрунті. Віддає перевагу сонячним ділянкам і добре росте на сухих луках, узліссях, вздовж доріг, у садах та на схилах. Збирають трав’яну частину реп’яшка під час цвітіння, яке зазвичай відбувається двічі на рік – перший раз у липні, другий – у середині жовтня. Для сушіння рекомендується використовувати провітрювані приміщення та формувати дрібні пучки для рівномірного висихання. Світло-зелений відтінок висушеної трави свідчить про правильність процесу сушіння. Висушену траву подрібнюють для приготування водних або спиртових екстрактів, також можуть використовувати у сумішах з іншими рослинами.

Детальний опис

Реп’яшок звичайний – перевірена досвідом тисячоліть лікарська рослина, яку використовують у народній медицині навіть для новонароджених.

Ботанічна інформація

Реп’яшок звичайний – темно-зелена трав'яниста рослина, що досягає до 150 см у висоту, з густими м’якими волосками по всій поверхні. Аромат квітів реп’яшка нагадує абрикоси. Це багаторічник із прямостоячою або слабко розгалуженою стеблиною, яка має три типи волосків. Листки непарноперисті: зверху зелені, знизу – сірувато-вовнисті. В основі стебла листки розташовані у вигляді розеток. Квітки формують гроноподібне суцвіття з багатьма жовтими, оберненояйцеподібними пелюстками. Плоди – сім’янки з гачкуватими виростами.

Поширення та походження

Реп’яшок звичайний поширений майже по всій Європі, у Південно-Східній Азії та Північній Америці. Особливо добре росте у передгір'ях та низинах, на узліссях, луках, пасовищах і відкритих сонячних ділянках з середземноморським кліматом. Його ареал простягається від Канарських островів, Північної Африки та Європи до Західного Сибіру. Також його натуралізовано на Азорських островах, у Північній Америці, Південній Африці та Новій Зеландії. В Україні досить поширений у теплих регіонах, у гірських місцевостях трапляється рідко.

Використання / дозування

Реп’яшок звичайний відомий своєю лікувальною дією ще з античних часів. Сьогодні його рекомендують для лікування гастриту, захворювань жовчного міхура, як полоскання при болю у горлі, а також додають у заспокійливі ванни. Історично використовувався як фарбувальна рослина.

Багато досліджень довели антибактеріальну активність різних екстрактів Agrimonia eupatoria, зокрема найсильніша дія відзначена у ацетонових екстрактів. Вони містять максимальну концентрацію флавоноїдів, фенольних сполук та проантоціанідів.

У народній медицині реп’яшок рекомендували при внутрішніх кровотечах, для підтримки роботи кишківника, при захворюваннях печінки та жовтяниці, від подагри, шкірних висипань, ангінах, крововиливах, плямах і прищах. Рослину традиційно застосовують для полоскання при запаленнях горла й ротової порожнини. У поєднанні із жирами рослина накладалася на шкіру для витягування гнійників.

Традиційне використання

На рівні ЄС реп’яшок звичайний визнано традиційним рослинним засобом для (i) симптоматичного лікування легких діарей, (ii) як полоскання при незначних запаленнях рота та горла, (iii) для полегшення при незначних шкірних запаленнях і поверхневих ранах. Використання ґрунтується на багатовіковому досвіді.

У старовинних джерелах згадується, що відвар реп’яшка на молоці застосовували при чоловічому безплідді, а відвар у пиві мав протилежний ефект. У традиційній фітотерапії реп’яшок радили при безсонні, його клали до наповнення подушок.

Сучасна народна медицина радить реп’яшок звичайний при порушеннях роботи нирок, печінки, сечового міхура, синдромі подразненого кишківника. Рослина має легкий в’яжучий ефект, який доцільний при незначних діареях, полегшує жовчні розлади, сприяє протизапальній та підсушуючій дії.

Основні діючі речовини

У Agrimonia eupatoria містяться таніни (елагітанін та проантоціаніди) і широкий спектр флавоноїдів – лютеолін, апігенін, кверцетин та похідні кемпферолу. Комплексні дослідження поліфенольних сполук підкреслили, що серед основних діючих речовин виділяються саме фенольні кислоти, похідні флаван-3-олу, елагітанін та флавоноїди. Таніни складають до 11% рослинної маси, інші речовини – це пальмітинова, саліцилова, кремнієва, стеаринова кислоти; понад 20 різновидів флавоноїдів; тритерпеноїди, фенольні кислоти, мінерали, вітаміни, леткі речовини, бета-ситостерол, полісахариди, кумарини.

Дозування

Приймають як трав’яний чай, настойку (екстракт 1:5 на 45% етанолі) або рідкий екстракт (1:1, 25% спирту). Для лікування згідно з традиціями готують настій з 1,5–4 г подрібненої сировини на 250 мл окропу, вживають 2–3 рази на день. Настойку приймають у дозі 1–4 мл 3 рази на добу, рідкий екстракт 1–3 мл 3 рази на добу. Для полоскань використовують 1,5 г трави в 150 мл гарячої води 2–4 рази на день або 3–4,5 г у 250 мл 2–3 рази на день. Для зовнішнього застосування у ваннах – 3–10 г сировини на 250 мл води, самостійно або у складі ванних зборів.

Внутрішньо реп’яшок радять приймати не довше 3 днів без консультації лікаря, зовнішнє застосування – до тижня (або довше після погодження з фахівцем). Не рекомендують дітям до 12 років, хоча в народній практиці настій додають у ванночки для новонароджених при запальних шкірних реакціях.