Полин справжній – Артемізія абсінтіум

Детальний опис

Полин справжній – давня рослина, яка активно використовується для поліпшення травлення та надає лікерам та винам унікальної гіркоти.

Ботанічна інформація

Полин справжній (Artemisia absinthium) – це багаторічна трав'яниста рослина з розгалуженою волокнистою кореневою системою. Стебло прямостояче, гіллясте, борозенчасте, злегка опушене, густо вкрите листям, у нижній частині здерев’яніле, сріблясто-зелене, заввишки близько 0,5–1,2 м (іноді до 1,5 м). Листя перисто-розсічене, спірально розташоване, сріблясто-зелене, чергове, опушене, з верхнього боку сірувате, зісподу – білувате через дрібні волоски. Прикореневі листки дрібніші, до 10 см в довжину, довгочерешкові, тричі перисто-розсічені, тупі, менш розсічені, верхні листки – простіші або двічі перисті. Квіткові кошики – жовті, трубчасті або кулясті, зібрані у рясні розгалужені волоті, діаметром 3–4 мм. Цвіте з липня по жовтень, запилюється комахами. Плід – овальна сім’янка, поширюється вітром.

Походження та поширення

Полин справжній походить із помірного поясу Європи, Азії, Малої Азії, Середземномор’я та Близького Сходу. Його легко культивувати, однак він легко дичавіє – його можна зустріти вздовж доріг, на насипах, смітниках, краях лугів та полів, на скелястих схилах, а також на необроблюваних сухих сонячних ділянках. Широко культивується в місцевостях, де природно не росте, наприклад у Північній Америці, Північній Африці та в окремих регіонах Індії.

Нині полин справжній вирощується майже по всій Європі, аж до західних Гімалаїв і Південної Сибіру, а також у Північній та Південній Америці (Бразилія, Аргентина, включно з Патагонією) та в Новій Зеландії. В Україні полин справжній зустрічається у дикій природі, особливо у степових районах, на старих кам’янистих мурах, у сухих місцях із достатком сонця, азоту та кальцію в ґрунті.

Використання / дозування

Одне з найдавніших застосувань полину справжнього – приготування спиртового екстракту, абсенту, а також ароматизація інших алкогольних напоїв і вин, зокрема гірких настоянок, вермуту, або напою «пелінковки» (традиційний напій південних і східних слов’ян). Ще в античні часи, згідно з працями Плінія, полин використовували як стомахік (засіб для стимуляції травлення). У середньовіччі ним ароматизували медовуху, в Марокко пили чай із полину, а у новітній Англії полин використовували як замінник хмелю при виробництві пива. Полин також використовують як прянощі.

У наш час молоді, ще не здерев’янілі листки або надземні частини полину справжнього додають як прянощі до багатьох гірких безалкогольних (тоніки) та алкогольних напоїв (абсент, вермут тощо). В їжу їх додають, переважно до жирних печених чи варених м’ясних страв – це не лише покращує аромат і смак, а й сприяє покращенню травлення.

У фармації та народній медицині вже кілька століть використовують внутрішньо спиртову настоянку полину як гірке тонізуюче та стимулююче травлення засіб – при втраті апетиту, жовчних кольках, спазмах шлунка, проти глистів і при менструальних болях. Екстракт трави підсилює секрецію шлункового і жовчного соку, знімає спазми. Необхідно завжди дотримуватись рекомендованої терапевтичної дози – перевищення може спричинити головний біль, пригнічення свідомості, блювання та інші небажані ефекти.

Діючі речовини полину стимулюють вироблення шлункового соку, чинять легку дезінфікуючу дію і позитивно впливають на роботу жовчного міхура та печінки. При відповідній концентрації вони допомагають при відсутності апетиту, проти блювання, діареї та при порушеннях функцій жовчного міхура. Гіркоти й ефірні олії у помірних кількостях покращують травлення, апетит і знімають спазми шляхом блокади нервово-м’язової передачі. Помірно чинять антисептичну дію та розслаблюють спазми. Полин доцільно застосовувати при гастритах зі зниженою кислотністю шлунка. У народній медицині полин радять при грипі, застуді, безсонні, ревматизмі та екземах.

Діючі речовини

Надземна частина полину справжнього містить ефірні олії (0,2–0,5%), з яких основними є туйон, хамазулен та туйол. Інші важливі групи – сесквітерпенові лактони, гіркоти (кандиден, феландрен), глікозидні гіркоти (абсинтин, анабсинтин), також дубильні речовини, смоли, органічні кислоти, кверцетин і артемісетин як флавоноїди тощо.

Дозування

Дуже важливо чітко дотримуватись дозування! Максимальна разова доза для застосування всередину не повинна перевищувати 1 г сухої сировини. Максимальна добова доза – не більше 3 г сухої трави. Оскільки лише невелика частина діючих речовин переходить у водний розчин, для повноціннішого вилучення полину застосовують настоювання в спиртових дистилятах, лікерах або винах. Однак при цьому ризик зростає, тому дозу слід відповідно зменшувати. Найкращий чай із полину готується зі свіжої трави. Настойку чи чай із полину краще приймати не менше ніж за 30 хвилин до їжі.