Пінійні горіхи – Борова сосна їстівна

Загальні назви: Пінійні горіхи, італійський пінійний горіх, їстівна сосна, парасолькова сосна, кам'яна сосна, pinoli, пінон, піноні, пінолі, пінія, pine nuts, stone pine, umbrella pine, parasol pine, pignoli, pinones, pignons, pinocchi, pinolky, pinon nuts, Korean pine nuts, cedar nuts, chilgoza, pinyon pine nuts, міжнародні та латинські синоніми

Латинська назва: Pinus pinea

Походження: Африка, Азія, Австралія, Європа

Короткий вступ

Для оптимального росту сосна їстівна потребує сухих, прогрітих, багатих поживними речовинами ґрунтів та регулярного поливу, інакше плодоносить погано. Висока вологість сприяє дозріванню шишок. У регіонах із помірною тінню та стабільною вологістю дерева дають кращий урожай.

Збір пінійних горіхів розпочинають приблизно за 10 днів до природнього розкриття зеленої шишки. Її кладуть у тканинний мішок і підсушують на сонці чи іншому джерелі тепла до повного розкриття (триває до 20 днів). Після цього горіхи легко видобуваються. Методи збору можуть відрізнятися залежно від регіону.

Вирощування сосни їстівної зазвичай проходить на висотах 1800–2600 метрів над рівнем моря (ідеально близько 2100 м). Нижча висота — менше вологи, вища — ймовірне підмерзання або загибель шишок. Європейський клімат загалом не підходить дереву через чутливість до морозу.

Перед споживанням горіхи очищують від шкаралупи. Очищені горіхи мають велику тривалість зберігання за правильних умов. Навіть якщо продаються в шкаралупі, важливо перевірити їхню свіжість, бо горіхи швидко псуються. В європейських умовах дерева не переживають навіть легких зимових морозів.

Детальний опис

Популярні горіхи, які можуть допомогти в боротьбі з ожирінням.

Ботанічна інформація

Борова сосна їстівна (Pinus pinea) — вічнозелене хвойне дерево, що виростає до 30 метрів заввишки (зазвичай – від 15 до 25 метрів). Молоді дерева мають кущоподібну форму, у середньому віці формують парасолькоподібну крону, а в зрілому віці крона стає майже пласкою та досягає до 8 метрів у ширину.

Стовбур широкий, часто покручений, із самого низу може розділятися на сильні гілки. Кора молодих дерев сіра, у старіших – темно-сталева або червоно-коричнева, з глибокими тріщинами, які формують вертикальні пластинки, схожі на риб’ячу луску.

Особливістю сосни пінії є крона у формі парасолі (еліптичний або напівсферичний обрис). Молоді гілочки сіро-зелені, з розщепленими бруньками на кінцях. Голки довгі, гострі, сіро-зелені або темно-коричневі, 10–20 см завдовжки та близько 2 мм завширшки, з поздовжніми смужками. Голки ростуть завжди парами. У дерев віком 5–10 років голки одиничні, але згодом з’являється друга голка в парі.

Чоловічі шишки — циліндричні, близько 1 см завдовжки, ростуть групами. Жіночі шишки — яйцеподібні або овальні, до 10 см у ширину й до 15 см завдовжки, світло-коричневого або червоно-коричневого відтінку. Насіння дозріває восени чи взимку через три роки після запилення — найдовше серед усіх сосен. Горішки, тобто пінійні горіхи (pine nuts), світло-коричневі, з темним легкознімним покриттям. Раніше поширювалися завдяки птахам, зараз — переважно людиною.

Поширення та походження

Борова сосна їстівна походить зі східного та південного узбережжя Середземномор’я, де вона формувала обширні ліси. З часом завдяки людській діяльності дерево стало поширеним по всьому регіону. Сьогодні зустрічається на півдні Європи, в Ізраїлі, Сирії, Лівані, здичавіла в Північній Африці, на Канарських островах, у Південній Африці та Австралії. У Північній Африці з'явилася ще в прадавні часи й майже не відрізняється від дерев з батьківщини.

Використання / дозування

Алеї та невеликі гайки піній цінують за мальовничість і красу, які ідеально вписуються в ландшафтні композиції; вони також захищають від сильних вітрів. Деревина сосни дуже міцна й тверда, не містить смоли, тож її використовують для виготовлення вікон, дверей, меблів, сходів тощо.

Пінійні горіхи їстівні, делікатесні, відомі в продажу саме як горіхи чи зерна пінії. Можуть вживатися сирими або смаженими, підсоленими чи свіжими. Особливо часто їх додають до італійського соусу песто, використовують у випічці та десертах (Torta della nonna — один із таких традиційних рецептів із кремом, мигдалем і горіхами пінії). В Каталонії відомі марципанові кульки з пінійними горіхами (panellets), у Франції — до салату «landaise», а на Близькому Сході — до страв баклава, самбусак або кіббе. У Північній Америці популярна кава з пінійним горіхом (pine nut coffee, pinyon coffee), особливо в штаті Нью-Мексико.

У традиційній медицині пінійні горіхи рекомендують для зниження апетиту: містять жирні кислоти і холецистокінін, що сприяють виникненню ситості. В експериментах прийом 3 г піноленової кислоти з горіхів до сніданку знижував відчуття голоду і зменшував споживання їжі на 37% у здорових людей.

У дослідженнях 2006 року вживання капсул із олією пінії (на відміну від оливкової олії) перед їдою знижувало апетит у жінок з ожирінням, впливало на гормональний фон (підвищення холецистокініну й глюкагоноподібного пептиду), і призводило до меншої потреби в їжі.

Магній, мононенасичені кислоти, білок і залізо — важливі складові пінійних горіхів, що допомагають підвищити енергію. При нестачі магнію виникає втома, тому регулярне вживання горіхів може покращити самопочуття.

Вітаміни E, K, марганець, мононенасичені жири — позитивно впливають на серцево-судинне здоров’я, а піноленова кислота сприяє зниженню рівня «поганого» холестерину (ЛПНЩ) шляхом поліпшення печінкової обробки жирів.

Пінійні горіхи містять великі кількості вітамінів A, групи B, C, D, E, а також лютеїн. Останній діє як антиоксидант, зменшує руйнування клітин, уповільнює старіння та знижує ризик вікових хвороб. Регулярне споживання лютеїну (навіть у невеликих дозах) може зменшувати ризик порушень зору, у тому числі вікової макулярної дегенерації — і підтримувати здоров’я очей, адже лютеїн входить до складу пігментного шару, що захищає сітківку від ушкодження.

У чутливих людей можливі алергічні реакції — від свербежу до анафілаксії. Можлива перехресна алергія з горіхами манго, кеш’ю, фісташки. Після кількох днів вживання горіхів може виникнути металевий або гіркуватий присмак у роті — він нешкідливий і зникає після кількох днів перерви.

Активні речовини

100 г пінійних горіхів містить 673 ккал, близько 68 г жирів, 13 г вуглеводів і білків, 4 г клітковини, а також вітаміни A, B1 (тіамін), B2, B3, B5, B6, B9, C, E, K, холін, кальцій, магній, залізо. Горіхи особливо багаті на вітамін B1, білок і марганець.

Дозування

Традиційна медицина не регламентує певну дозу або обмеження у вживанні горіхів пінії. Вживайте їх як доповнення до щоденного раціону, але пам’ятайте про високу калорійність.