Перець довгий – Піпер лонгум

Перець довгий – Піпер лонгум

Загальні назви: Перець довгий, перець індійський, тхіппалі, чавіка лонга, чавіка роксбургія, чавіка сарментоза, Piper roxburghii, піпала, піпал, піпар, піплі, гіплі, гіппалі, піппалі, моді, піпул, піпуль, дарфілфі, піпо, довгий перець, індійський довгий перець, poivre long, Langer Pfeffer, peperi makron, pepe lunga, long pepper, ralli, tippilli, pipal, pitroat, Piper longum, міжнародні та латинські синоніми

Латинська назва: Piper longum

Походження: Азія

Короткий вступ

Перець довгий зростає у різних типах напіввічнозелених і вічнозелених лісів на висоті до 1500 м над рівнем моря.

Рослини перцю довгого розвиваються найкраще у вологому тропічному кліматі, де температура влітку становить 30–40°C, а взимку – 4–10°C при середніх опадах 2000–3500 мм.

Ця рослина віддає перевагу затінку, тож її можна успішно вирощувати у регіонах з рясними дощами та високою вологістю повітря.

Для підживлення застосовують висушений коров’ячий гній або органічне добриво у кількості 100 г на лунку, яке змішують із ґрунтом. Після початку місцевих мусонних дощів у кожну лунку висаджують два укорінені стеблові живці або паростки (8–10 см завдовжки). Полив здійснюють через день.

Рослина починає утворювати колоски вже через 6 місяців після висаджування. Плоди збирають зазвичай перед повним достиганням, коли вони є найгострішими та мають темно-зелений відтінок. Якщо залишити їх на гілках до повного дозрівання, гострий смак зменшується. Сильні частини стебла й коріння можна збирати через 18 місяців після посадки.

Детальний опис

Азійська пряність, що поєднує у собі вишуканий смак і помітні лікувальні властивості.

Ботанічна інформація

Перець довгий (Піпер лонгум, Piper longum) – дводомна, дерев’яниста, ліаноподібна рослина з родини Piperaceae, яку вирощують заради плодів, що зазвичай висушують і використовують як пряність. За смаком перець довгий подібний до чорного, білого й зеленого перцю, але гостріший.

У роді Піпер трапляються як трав'янисті рослини, так і кущі, ліани, іноді навіть дерева. Листки перцю розташовані чергово, мають довгі черешки, прості, цільні чи трохи лопатеві, яйцеподібні до ланцетних, довжиною до 12 см і шириною 3–12 см, з прилистками. Квіти сидячі, згруповані в колоски, рідше – у китицю.

Плід – дрібна, куляста, сидяча кістянка (ягода) діаметром до 2 мм, червона або жовта. Плоди складаються з багатьох маленьких ягід (кожна розміром із макове зернятко), що нагадують сережки ліщини.

Поширення та походження

Рослини роду Piper мають майже повсюдний тропічний ареал і найчастіше зустрічаються у низинних тропічних лісах, хоча подекуди ростуть і за межами лісу. Деякі види трапляються в південній Японії та Кореї, у більш помірних кліматичних умовах з незначними морозами.

Першопочатково перець довгий був поширений майже по всій Індії – від передгір'я Гімалаїв до південного краю, а також у Непалі, Бутані та на Шрі-Ланці. Пізніше його культивували у В’єтнамі та Малайзії.

Використання / Дозування

Сама назва «перець» походить від санскритського «піппалі». Найдавніші відомості про вживання перцю довгого містяться в аюрведичних трактатах Стародавньої Індії, де докладно описано його медичне та кулінарне значення. В античну Грецію рослина потрапила у VI або V столітті до н.е., і Гіппократ згадував її як ліки, а не просто пряність.

Кулінарія

Використання перцю довгого відоме ще з 7000 року до н.е. Його плоди знаходили у древніх поселеннях Таїланду, де їх імовірно збирали в дикій природі.

Листя цієї рослини відомі локально як «узіза» і використовуються для приправлення традиційних нігерійських рагу. У Мексиці й Центральній Америці для подібної мети застосовують «хоа санта» (hoja santa).

Стародавні греки, римляни та пізніше середньовічні європейці широко використовували довгий перець як цінну пряність. Хоча у середньовічних сумішах спецій «сильний порошок» (powder fort) ця рослина використовувалась порівняно часто, сьогодні в європейській кухні вона зустрічається рідко. Зате її досі активно додають до страв Індії, Непалу, певних північноафриканських сумішей, а також в індонезійській та малайській кухні.

Перець у культурі

Багато видів Piper сьогодні популярні як декоративні рослини в садах субтропіків і тропіків. Деякі види (наприклад, P. magnificum) ростуть як могутні, густі кущі. Вирубка тропічних лісів загрожує окремим видам перцю (напр., у Еквадорі понад 10 видів перебувають на межі зникнення), водночас деякі інші розповсюдились і стали навіть інвазивними через людську діяльність.

Аюрведа

У традиційній аюрведичній медицині перець довгий вважається дієвим засобом при головному та зубному болі, для полегшення захворювань дихальних шляхів, розладів травлення (у т.ч. при втраті апетиту й кишкових паразитах) і використовується завдяки своїм антисептичним властивостям. Сушені недозрілі плоди застосовують у народній медицині як тонізуючий засіб.

Відвари з недозрілих плодів і коренів вживають при хронічному бронхіті, кашлі, застуді. Коріння й плоди також використовують як протидій при укусах змій та жалення скорпіонами. Суміш із рівних частин насіння Embelia ribes, плодів Piper longum та порошку бури в аюрведі застосовують як контрацептив.

Відвар із кореня використовують і для худоби при набряках суглобів у північно-західному Гімалаї.

Лікувальні властивості

Ефірна олія плодів перцю довгого має інсектицидні і репелентні властивості. Токсичність піперидинових алкалоїдів (піперноналіна, піперооктадекадіна) було досліджено щодо кількох видів шкідників і ці речовини проявили виражені інсектицидні властивості.

Спазмолітична дія

Екстракти з плодів і коренів Piper longum досліджували на предмет знімання спазмів гладкої мускулатури (як протидіарейний ефект, на зразок лопераміду чи блокатора кальцієвих каналів верапамілу). Всі екстракти та обидва препарати пригнічували скорочення кишечника у лабораторних тварин.

Вплив на тромбоцити

Дослідження свідчать, що у складі перцю довгого є речовини, котрі гальмують агрегацію тромбоцитів. Чотири ацидаміди – піперин, піперноналі, піперооктадекадилін та піперлонгумін – виявили дозозалежні інгібуючі ефекти на агрегацію тромбоцитів, індуковану колагеном й іншими агентами.

Антиоксидантна активність

Екстракти сушених плодів Piper longum перевіряли на діабетичних щурах. Оральне застосування цього екстракту продемонструвало потужні антигіперглікемічні, антипероксидні та антиоксидантні властивості, співставні з ефектами стандартного препарату глібенкламід.

Комбінації різних спецій і трав часто досліджують на антиоксидантний ефект. Аналіз продемонстрував наступну ефективність: Piper nigrum > Piper longum > Cyperus rotundus > Plumbago zeylanica > Zingiber officinale.

Вплив на холестерин

Метилпіперин значно гальмує підвищення загального холестерину у сироватці крові та співвідношення загального холестерину до HDL у щурів на високохолестериновій дієті.

Знеболювальна дія

Водна суспензія порошку кореня перцю довгого, застосована внутрішньо мишам і щурам, проявила слабкий опіоїдний, але сильний знеболювальний (анальгетичний) ефект, подібний до протизапальних ліків. Відвар з плодів рослини показав протизапальні властивості при набряках у тварин.

Антидепресивна дія

У дослідженнях етанолового екстракту плодів Piper longum був виділений піперин, що показав виражені антидепресивні властивості, частково зумовлені гальмуванням активності ферменту МАО.

Протиязвова дія

Водний відвар імбиру у поєднанні з відваром плодів перцю довгого запобігав розвитку виразок шлунка у щурів.

Антимікробна активність

Ефірна олія плодів продемонструвала фунгіцидні властивості. Активні речовини досліджувались щодо шести фітопатогенних грибів (Pyricularia oryzae, Rhizoctonia solani, Botrytis cinerea, Phytophthora infestans, Puccinia recondita, Erysiphe graminis). Піперидиновий алкалоїд піперноналі продемонстрував сильну фунгіцидну дію проти P. recondita.

Вивчали антіамебну активність сирого екстракту плодів Piper longum щодо Entamoeba histolytica. Корені й плоди проявили аналогічну до метронидазолу антіамебну дію.

Різні екстракти рослини виявили добрі антибактеріальні властивості проти бактерій S. albus, S. typhi, P. aeruginosa, E. coli, B. megaterium і грибка A. niger – подібно до антибіотика стрептоміцину.

Вплив на дихальну систему

Ізольований піперин проявляє центральну стимулюючу дію у тварин, знімаючи дихальну депресію, викликану морфіном або пентобарбіталом. Екстракт Piper longum у невеликій дозі спричиняв стимуляцію дихання та пригнічував рухи війок стравоходу, що пояснює протикашльовий ефект. Плодовий екстракт знижував прояв шкірної анафілаксії у щурів та запобігав бронхоспазму, індукованому алергенами.

Гепатопротекторна дія

Плодовий екстракт посилював регенерацію печінкової тканини після фіброзу, але не забезпечував захисту від гострого ураження або циротичних змін у гризунів. Етаноловий екстракт Piper longum гальмував розвиток печінкового фіброзу, а піперин виявив значну захисну дію проти гепатотоксичності як in vitro, так і in vivo.

Протипухлинна активність

Вивчення піперину продемонструвало інгібування легеневих метастаз клітин меланоми у лабораторних тварин. Оральне введення піперину тваринам із раком легенів знижувало кількість метастазів на 95,2% і зменшувало шкідливі наслідки. Піперін також проявив хемопротекторні властивості і цитотоксичний ефект щодо різних пухлинних клітинних ліній, має антиоксидантний, антиапоптотичний і регенераторний вплив.

Безпека

Оскільки перець довгий активно застосовується у їжі та традиційній медицині, загалом він вважається безпечним у помірних дозах. Однак, оскільки в експериментах виявлена контрацептивна дія плодів, не рекомендується використовувати під час вагітності та годування грудьми. В експерименталах перець довгий в дозі 1 г/кг лишався ефективним контрацептивом без ознак токсичності чи тератогенності.

Дослідження гострої й хронічної токсичності етанолових екстрактів плодів Piper longum не показали значущого підвищення смертності порівняно з контролем.

Активні речовини

Плоди містять летку олію, крохмаль, білки, алкалоїди, сапоніни, вуглеводи й амігдалін. У насінні було виявлено силватин і діеудесмін. Жирні кислоти з роздробленого насіння ідентифікували як пальмітинову, гексадеценову, стеаринову, лінолеву, олеїнову, арахідонову та бегенову.

Плоди надзвичайно багаті на алкалоїди та споріднені сполуки, серед яких основний – піперин, поряд із метилпіперином, піпероналіном, піпереттином, асариніном, пеліторином, піперундекалідіном, піперлонгуміном, піперлонгуминином, рефрактомідом А, преґумідіном, брахістамідом, брахістамідом-А, брахістин, піперцидом, піпердеридином, лонгамідом, тетрагідропіперином, піперлонгуміном, дегідропіперноналіним, тетрагідропіперлонгуміном, триметоксициннамоїл-піперидином тощо.

Серед лігнанів були ідентифіковані сесамін, пульватілол, фаргесін та інші. Плоди містять естери тридецил-дигідрокумарат, еікозаніл-(Е)-п-кумарет і Z-12-октадекен-гліцерол-моноестер.

Ефірна олія плодів – складна суміш, основними компонентами (поряд з летючим піперином) є каріофілен і пентадекан (по 17,8%) та бізаболін (11%). Серед інших – туїн, терпінолін, зингіберен, п-цимен, п-метоксиацетофенон, дигідрокарвеол. Довгий перець містить менше ефірної олії, ніж близькі родичі (~1%), представлено сесквітерпеновими вуглеводнями та ефірами (бізаболен, β-каріофілен, β-каріофілен оксид по 10–20%, α-зінгіберен 5%), насичені аліфатичні вуглеводні (18% пентадекан, 7% тридекан, 6% гептадекан).

Газохроматографічні та мікробіологічні дослідження Piper longum підтвердили наявність понад 15 компонентів; активні речовини виділені із застосуванням послідовної фракціонної екстракції: піпаталін, пеліторин, сесамін, брахістамід В, гуінеензин.

Дозування

В аюрведичній практиці доза порошку складає 0,5–1 г один або декілька разів на день, зазвичай після їди. Окремі плоди у народній медицині радять в дозі 3–5 г один або двічі на добу за 10 хвилин до прийому їжі. Можна приймати із молоком або топленим маслом гхі.