Перець чорний – Піпер нігріум

Загальні назви: Перець чорний, чорний перець, перець, піпер, Piper nigrum, чёрный перец, black pepper, poivre noir, poivre, poivre blanc, vellaja, Hu Jiao, pimienta negra, pimenta, Pfeffer, Kali Mirchi, Marich, Maricha, Peppercorn, Pipirine, Kosho, Krishna, Pepe, міжнародні та латинські синоніми

Латинська назва: Piper nigrum

Походження: Азія, Південна Америка, Північна Америка

Короткий вступ

Перець чорний – тропічна рослина, що росте у теплих, вологих умовах із температурою від 10 до 40°C та кількістю опадів 1200–2000 мм на рік. На плантаціях культивується на опорах: зрізки висаджують навколо підпірної конструкції у ґрунт, багатий на гумус, та мульчують для збереження вологи. Для стимуляції цвітіння регулярно обрізають. Перець росте як у напівтіні, так і під яскравим світлом, тому часто садять поруч із високими деревами. Починає цвісти з 4 років, а найвищу врожайність дає у 10 років. В умовах України вирощують на підвіконні при температурі до 20°C у родючому зволоженому ґрунті з обов’язковою опорою.

Детальний опис

За народним висловом: «Трішки перцю – і життя грає!»

Ботанічна інформація

Перець чорний – це вічнозелена ліана, довжина якої може сягати до 4 метрів. Рослина дерев'яніє біля основи, і з допомогою розгалужених потовщених вузлів може вкорінюватися. Ліана обвивається навколо опори, від основи має стебло приблизно 3 см у діаметрі, з якого відходять численні тонкі гілочки. Листя черешкове, голе, шкірясте, яйцеподібне або еліптичне, близько 10 см завдовжки й 5 см завширшки, без прилистків, розташовується почергово. Навпроти листя формуються густі колосоподібні суцвіття довжиною 7–15 см із максимум 60 дрібними квітками, під кожною з яких є приквітки. У суцвіттях переважно двостатеві квітки. Плід – невелика сидяча ягода близько 4 мм у діаметрі з тонкою м'ясистою оболонкою та одним насінням всередині. Незрілі ягоди зелені, у міру дозрівання набувають червоного відтінку.

Поширення та походження

Перець чорний родом із гірських районів провінції Гхати вздовж Малабарського узбережжя на заході Індії, де й досі часом зустрічається у дикій природі. Завдяки торгівлі ця рослина поширилася у багатьох тропічних регіонах – від Цейлону, провінцій Західної та Східної Індії, здебільшого країн Південно-Східної Азії та Південної й Центральної Америки, до Малаккського півострова, Філіппін та островів Карибського басейну. Сьогодні основними світовими виробниками чорного перцю є Індія, В'єтнам, Індонезія, Шрі-Ланка, Філіппіни та Бразилія.

Використання / дозування

У індійській кухні чорний перець відомий ще з 2000 року до нашої ери. Поступово потужна аграрна база виросла й у Китаї, звідки перець поширився на Яву, Суматру, Мадагаскар, Малайзію. Згадки про використання чорного перцю зустрічаються у Стародавньому Єгипті часів Рамзеса II. Особливо цінувався перець у Стародавній Греції IV століття до н.е., де його могли дозволити собі лише заможні. Згодом перець став незамінним в антикулінарії стародавнього Риму й був настільки коштовним, що навіть король Аларіх під час облоги Риму вимагав перець як викуп. Торгівля перцем пожвавилась після падіння Риму завдяки персам і арабам, а в Середньовіччі європейці знову відкрили для себе перець.

Перець чорний – одна з найпоширеніших і найулюбленіших приправ світу. Багато сучасних досліджень підтверджують відчутний оздоровчий потенціал чорного перцю. Основна користь – підтримка здоров'я травної системи. Клінічні досліди показали, що прийом 1,5 г чорного перцю на добу підвищує перистальтику кишечника приблизно на 30% і стимулює рухову функцію кишківника. Виявлено антибактеріальну та антиадгезивну дію стосовно Helicobacter pylori.

Чорний перець має потужні антиоксидантні властивості: він нейтралізує вільні радикали й сприяє профілактиці окисних процесів, які ведуть до запалення в організмі. Комплекс ефірних олій і фітонутрієнтів знижує вироблення оксиду азоту, завдяки чому перець корисний для серцево-судинної системи.

Є багато даних, що екстракти чорного перцю допомагають нормальному функціонуванню нервової системи. Дослідження in vitro показали, що активні речовини чорного перцю (подібно до капсаїцину) діють на рецептори больових сигналів, приглушуючи передачу болю по нервах та гальмуючи руйнівні клітинні механізми, зокрема при хворобі Альцгеймера.

Пре клінічні дослідження свідчать, що речовини чорного перцю можуть позитивно впливати на дихальні шляхи, розширювати периферійні судини, покращувати мікроциркуляцію, що корисно при розладах периферійного кровообігу, захворюваннях печінки, спричинених патологією судин, а також при стате вій дисфункції у чоловіків та порушеннях кровопостачання органів малого таза.

Народна медицина

У народній медицині Індії перець застосовують при малярії, захворюваннях печінки, серцево-судинної системи та у боротьбі з різними формами раку. Особливо поширеною є практика застосування для підвищення потенції у чоловіків та лікування фригідності у жінок.

Активні речовини

Ягоди перцю чорного містять значну кількість смол (джерело пекучого смаку), ароматичні ефірні олії (типовий запах) із монотерпенами (сабінен, бета-пінен, лімонен, альфа-пінен, мірцен, борнеол, карвон, карвакрол, цинеол, ліналоол) і сесквітерпенами (бета-каріофілен, гумулен, бета-бісаболон, каріофілен), а також алкалоїд піперин. Окрім цього, у чорному перці містяться селен, вітамін B12, бета-каротин, куркумін, аміди, піперидини, піролідині, флавоноїди, короткі альдегіди і карбонові кислоти, терпенові сполуки, дервіативи тирааміну, кумоперин, вісанін, піптигрін, дипіперамід, похідні піперину та піперидину, білки (близько 10%) і стероли.

Дозування

Разова доза чорного перцю не повинна перевищувати 0,6 г, а добова – до 1,5 г чистого перцю. Використовують у різних формах – подрібнений сушений перець, рідкий екстракт, відвар або настій.