Перець бразильський – Схінус терпентиновий

Загальні назви: Перець бразильський, бразильський перець, перець рожевий, червоний перець (не чорний), перець Схінус, Схінус терпентиновий, Схінус бразильський, Brazilian peppertree, Schinus terebinthifolius, wilelaiki, wililaiki, Christmasberry, broadleaved pepper tree, rose pepper, aroeira, pirul, Peruvian peppertree, aroeira sala, escobilla, aguaribay, anacahuita, castilla, gualeguay, mulli, molli del Peru, pimentero, pimientillo, міжнародні та латинські синоніми.

Латинська назва: Schinus terebinthifolius

Походження: Африка, Азія, Австралія, Південна Америка, Північна Америка

Короткий вступ

Для оптимального росту перець бразильський потребує достатньої вологи (середня та висока кількість опадів на рік), багатого ґрунту і значної кількості сонячного світла (субтропічний і тропічний пояси відповідних регіонів). У деяких місцевостях ця рослина настільки швидко розповсюджується, що вважається інвазійною. Розмножується завдяки поверхневій кореневій системі й утворює базальні пагони навіть після обрізання стовбура. До того ж, утворює багато насіння, яке поширюють птахи та комахи. У природних місцях зростання завдяки простоті вирощування й інтенсивному поширенню використовується для лісовідновлення ділянок після вирубки.

Детальний опис

Рожевий перець – універсальна пряність для будь-якої страви чи напою!

Ботанічна інформація

Перець бразильський (Схінус терпентиновий, Schinus terebinthifolius) – дводомний швидкоростучий кущ або невелике дерево, що сягає 6–10 м (іноді до 15 м) та має поверхневу кореневу систему. Гілки рослини можуть бути прямостоячі, зігнуті чи навіть сланкі, схожі на виноградну лозу. Листки – прості або непарноперисті (5–13 листочків), довжиною 10–17 см, ланцетні, розміщені почергово, сидячі. Край листочка ніжнозубчастий, сам листок овальний (до 6 см), з вираженим ароматом. Квіти дрібні, одностатеві, зібрані у волотевидні китиці чи гроноподібні суцвіття. Плід – округла, невелика (до 5 мм), яскраво-червона кістянка з жорсткою або шкірястою кісточкою й сплющеним насінням усередині.

Поширення та походження

Рід перець (Схінус) поширений по всій Південній Америці від Патагонії до Еквадору (за винятком Амазонії). Батьківщиною перцю бразильського є сухі субтропічні та тропічні області Південної Америки – південний схід Бразилії (штати Алагоас, Еспіріту-Санту, Баїя, Пернамбуку, Ріо-де-Жанейро, Ріу-Гранді-ду-Сул, Сан-Паулу, Сержипі), Парагвай та північна Аргентина. Рослина активно натуралізувалася й у США (Каліфорнія, Техас, Арізона, Гаваї, Луїзіана, Флорида), Австралії, на Кубі, Фіджі, у Французькій Полінезії, на Багамах, Бермудських островах, Мальті, Маврикії, Новій Зеландії, Новій Каледонії, у Південній Африці, Китаї, Пуерто-Рико та Гуамі.

Використання / дозування

Перець бразильський, або рожевий перець – інший вид, ніж чорний перець, відомий як класична спеція. Сушені плоди використовують як пряність із ніжним, солодкуватим, пряним смаком та легким ароматом, подібним до чорного перцю із нотами фенхелю. Індіанці Анд готують із плодів алкогольний напій чичаде молле, у Мексиці – напій пульке. У кулінарії рожевий перець додає солодко-пряної нотки до салатів, м’ясних, рибних і десертних страв.

Екстракти плодів проявляють антибактеріальну дію та допомагають нейтралізувати активність MRSA (метицилін-резистентного золотистого стафілокока), відключаючи міжбактеріальну «комунікацію», що зменшує токсичність бактерій. Ефірна олія плодів проявила антимікробну активність щодо бактерій Alcaligenes faecalis, Klebsiella pneumoniae, Pseudomonas aeruginosa, а також деяких грибів роду Candida.

Наукові дослідження показали, що окремі компоненти плодів (насамперед терпенові сполуки) можуть проявляти цитотоксичний ефект щодо клітин людської печінки (рак печінки), а також знижувати підвищений артеріальний тиск, стимулювати тонус маткової мускулатури і демонструвати розслаблювальні/спазмолітичні властивості. В дослідженнях 1970-х років підтверджено протизапальні властивості настою з плодів при хронічному цервіциті та вагініті в близько 100 пацієнток.

Основні біологічно активні речовини (теребінтон, гідроксимастикадієнові, теребінтонові й урсолові кислоти) проявляють антимікробну активність проти патогенних бактерій (зокрема, роду Pseudomonas) і грибків. Дія при ревматизмі, офтальмологічних запаленнях, а у високих дозах – як сильний проносний засіб. Листя, кора, плоди, смола та олійний бальзам використовуються як в’яжучий, сечогінний, стимулюючий, зміцнювальний, антимікробний, антивірусний і ранозагоювальний засіб, а також для зниження гіперпігментації шкіри, дезінфекції й ослаблення її подразнень.

У народній медицині Мексики і Аргентини перець бразильський застосовують при ревматизмі, інфекціях сечостатевої системи, бронхіті, менструальних розладах, болях голови, як підтримку під час застуди й для полоскання горла, при ларингіті. Зовнішньо використовують у вигляді компресів на інфіковані рани та гнійні виразки. В Південній Африці застосовують при депресії, гіпертонії та аритмії.

Дозування

Для приготування настою: 5–6 плодів залити 500–1000 мл води, настоювати, вживати по півсклянки 2 рази на день. Настоянку плодів приймати по 2–3 мл 2–3 рази на день залежно від самопочуття та потреби.