Пекановий горіх – Карія іллінойська

Загальні назви: Пекановий горіх, карія іллінойська, іллінойський горіх, американський пекан, пекан, pecan, пекан-горіх, карія, Pecannuss, Carya illinoinensis, pecan nut, Illinois nut, nogales, nuez de la arruga, nuecez, nogales, pacana, pekano, pecán, pekaanipähkinä, pecannoot, pacanier, pékandió, orzesznik jadalny, pikan cevizi, Ho dao pecan, pokok pecan, міжнародні та латинські синоніми

Латинська назва: Carya illinoinensis

Походження: Африка, Азія, Австралія, Європа, Північна Америка

Короткий вступ

Вирощування:

Карія іллінойська зазвичай росте на висотах від 500 до 1200 метрів над рівнем моря. Віддає перевагу вологим, глибоким, піщаним та глинистим ґрунтам із помірно кислим або слаболужним pH, частими поливами та багатому на гумус підґрунті. Дерево не переносить засоленість ґрунту. Карія іллінойська віддає перевагу відкритому сонячному місцю, хоча може рости і в напівтіні, але повна тінь для неї неприйнятна.

У природі карія іллінойська найчастіше зустрічається у поєднанні з в'язом, гледичією або тополею, переважно поблизу річок у вологому і теплому кліматі – оптимальна температура для росту 24–30°C і річна кількість опадів до 2400 мм. Незважаючи на загальну морозостійкість (витримує до -28°C), першу зиму молоді рослини рекомендується оберігати.

Перед посівом насіння проходить холодну стратифікацію у вологому середовищі протягом 1–2 місяців при температурі до 4°C. Пророщення має відбуватися при кімнатній температурі. Насіння слід захищати від гризунів, пересаджувати розсаду – швидко, зберігаючи корінь.

Попри те, що пеканові горіхи були вже доволі відомі американським колоністам, комерційне вирощування і продаж пекану в США розпочалися лише у 80-х роках XIX століття. Нині США виробляє 80–95% світового врожаю пекану, вирощуючи понад 10 мільйонів дерев і збираючи 150–200 тисяч тонн горіхів щороку, переважно у жовтні.

Найбільшим історичним виробником пеканів був штат Джорджія, а також Техас, Нью-Мексико, Арізона та Оклахома. Далі культивування поширилося на Алабаму, Каліфорнію, Флориду, Канзас, Арканзас, Міссурі, Південну і Північну Кароліну, Теннессі та Гаваї. За межами США вирощують також в Аргентині, Австралії, Бразилії, Китаї, Ізраїлі, Мексиці, Перу та Південній Африці.

Карія іллінойська живе і плодоносить понад 300 років. Дерево само себе не запилює через клонування, тому потрібно висаджувати кілька різних сортів для гарного врожаю. Росте дерево повільно: дає перші плоди через 15–20 років, максимальна врожайність припадає на 75–225 рік життя (180–450 кг горіхів на рік).

Детальний опис

Традиційний горіх південних регіонів Північної Америки.

Ботанічна інформація

Карія іллінойська – листопадне однодомне дерево, що сягає 20–40 м у висоту (іноді до 44 м) з прямим стовбуром до 2 м діаметром. Десятирічне молоде дерево вже може сягати близько 5 м заввишки. Кора має темно-коричнево-сірий відтінок, спочатку гладенька, згодом – лущиться, стає пластинчастою.

Коренева система потужна з домінуючим головним стрижневим коренем, крона широка, округла. Листя чергове, глянцево-зелене, тонке, ланцетне, непарнопір’ясте, у пучках по 9–17 листочків завдовжки 10–20 см із зубчастими краями; знизу опушені або голі. Черешок 5–10 см, пластинка неправильної еліпсоїдної форми. Дерево зберігає листя з червня до жовтня.

Цвіте карія іллінойська у квітні–травні. Чоловічі сережки майже сидячі, жовто-зелені, до 15 см завдовжки; жіночі суцвіття – зелені, до 7 см, обидва типи квітів самозапильні та вітрозапильні. Використання декількох сортів підвищує якість врожаю та кількість плодів.

Плоди карії – технічно кістянки, а не справжні горіхи: це плоди з твердою кісточкою всередині, вкритою оболонкою. Оболонка овально-подовжена, 3–6 см завдовжки і 1,5–3,5 см завширшки, товщиною близько 3 мм, зелена (незріла), під час достигання темніє і восени розкривається на чотири клапани, звільняючи горіх. Плоди дозрівають у жовтні, зростають у китиці по 3–12. Пеканові горіхи їстівні, із багатим маслянистим смаком.

Існує близько 500 сортів пекану, що відрізняються стійкістю до хвороб, морозостійкістю, термінами дозрівання, розмірами та смаковими якостями плодів, вмістом олії й іншими характеристиками. Карія іллінойська тісно споріднена з грецьким горіхом (Juglans regia), який часто вирощують і в Україні.

Походження та поширення

Карія іллінойська походить із Мексики та центральних і південних регіонів Північної Америки (США: Іллінойс, Айова, Індіана, Арканзас, Канзас, Кентуккі, Міссісіпі, Міссурі, Луїзіана, Оклахома, Техас, Теннессі). Природне середовище – долини річки Міссісіпі та її притоки. Рослина була штучно розселена у різних штатах США, а також в Європі (Франція, Іспанія), Азії (Китай), Австралії та Південній Африці для комерційного культивування плодів.

Використання / дозування

Пеканові горіхи цінують за вишуканий смак і поживну цінність – це популярний інгредієнт кулінарії в США. Горіхи використовують у сирому вигляді, додають у страви під час готування та випічки. Традиційним особливо в південних штатах США є пекановий пиріг (pecan pie), горіх часто входить у рецепти цукерок, тістечок, випічки, хліба, морозива тощо. Корінні американці з давніх-давен вживали сирі плоди й робили з них пасти для лікування шкірних інфекцій.

Деревина карії іллінойської дуже міцна, її використовують у виготовленні меблів, підлогових покриттів, ручок інструментів, а також для аромату дров при копченні м’яса.

Першими європейцями, які познайомилися з плодами пекану, стали іспанські мореплавці в XVI столітті. Згодом їх вирощували у Європі, Азії, Африці. Пекан згадується в історичних записах, висаджували їх Томас Джефферсон і Джордж Вашингтон у своїх маєтках. Від 1919 року це офіційне дерево штату Техас.

В етномедицині пекан вживали не лише як харчовий продукт, але й як в’яжучий засіб (кора, листя) при розладах травлення, а подрібнену м’якоть застосовували топічно при шкірних інфекціях.

Компоненти пеканових горіхів підтримують рівень холестерину в межах норми при регулярному вживанні, позитивно впливають на рівень глюкози у крові як у здорових людей, так і в пацієнтів із діабетом. Дослідження показують потенціал профілактики серцево-судинних захворювань, а також зниження ризику розвитку діабету 2 типу.

Пекани багаті на антиоксиданти, вітаміни групи В, Е, А, К, флавоноїди, рослинний білок, клітковину, а також мінерали: фосфор, магній, цинк, кальцій, залізо, мідь, марганець і селен. Щоденну норму не встановлено, споживайте індивідуально з урахуванням енергетичних потреб та переносимості продукту.

Регулярне вживання пеканових горіхів може сприяти відчуттю ситості, допомагати у контролі ваги та входить до програм здорового харчування.