Пажитник — Сіно грецьке — Trigonella foenum-grae

Загальні назви: Пажитник, Пажитник сіно грецьке, Фенугрек, Сіно грецьке, Пажитник блакитний, Пажитник грецький, Козиний ріг, Тригонелла, Trigonella foenum-graecum, Greek Hay, Greek Clover, Fenugreek, Foenugreek, Sénégré, Sénégrain, Methi, Medhika, Methika, Chandrika, Alholva, Bird's Foot, Bockshornklee, Bockshornsame, Trigonelle, Woo Lu Bar, Trigonella, Foenugraeci semen, Fenugrec, Fenugreco, Egypt Fenugreek, Hu Lu Ba, міжнародні та латинські синоніми

Латинська назва: Trigonella foenum-graecum

Походження: Африка, Азія, Європа, Південна Америка

Короткий вступ

Пажитник — це давня культура, що цінується як спеція, зелень і лікарська рослина. Пажитник легко вирощується у теплих, сонячних умовах і покращує ґрунти, збільшуючи вміст азоту. Головні країни-виробники — Індія, Афганістан, Іран, Пакистан, Єгипет, Туреччина, а також держави Північної Африки та частково Європи.

Детальний опис

Пажитник — традиційний засіб для підтримки травлення, регуляції рівня цукру в крові та зміцнення організму.

Ботанічна інформація

Пажитник або Сіно грецьке (Trigonella foenum-graecum) — однорічна трав’яниста рослина з родини бобових. Досягає висоти до 60 см, має прямостояче стебло, небагато розгалужене, з трійчастими видовженими листками. Квітки блідо-жовті або білі, зазвичай поодинокі або по дві в пазухах листків. Період цвітіння — із червня по липень. Плоди — стручки, що нагадують серп, містять близько 20 жовто-коричневих насінин з характерною гірко-пряною парфумною ноткою, смаком нагадують селера. Відома різка специфічна запах і смак, які зробили пажитник популярним як спеція.

Поширення та походження

Питання походження пажитника залишається спірним: згідно різних джерел, батьківщиною виду вважається Південна Європа або Близький Схід. Археологічні знахідки демонструють використання пажитника ще в давнину: насіння знайдено у могилі Тутанхамона та на території стародавньої Месопотамії (Ірак, 4000 рік до н. е.) Згадки про пажитник, названий тільтан, збережені у староєврейських рукописах I–II ст. н. е. В Україні дикорослий пажитник зустрічається зрідка, частіше культивується на городах і в садах.

Використання / дозування

Пажитник широко використовується у кулінарії, лікарській практиці, а також як кормова культура. Молоде листя та паростки додають у салати, використовують як зелень до страв, входить у рецепти індійського масала й карі, турецької пасти чемен, в іранських, арабських і європейських кухнях. В Індії на ринках продають свіжі рослини разом із корінням. Насіння пажитника є цінною пряністю, відомою у східній кухні, входить до складу суміші спецій і моносмакових приправ.

Народна медицина в Афганістані, Пакистані, Південній та Південно-Східній Азії призначає пажитник для стимуляції травлення, при кашлі, здуттях, проносах, з метою зниження рівня цукру у крові, для загального тонусу, підсилення статевого потягу у жінок. Є дані щодо застосування насіння пажитника для підсилення лактації в матерів-годувальниць, а також використання настоїв для зменшення маси тіла, поліпшення апетиту, при хронічній втомі, анемії, збої метаболізму, підвищеному холестерині, а також при захворюваннях печінки, жовчного міхура та нирок.

У народній практиці пажитник застосовується зовнішньо: порошок насіння використовують як протизапальний засіб при фурункулах, нариваннях, гематомах, травмах м’язів і шкіри. Слизові речовини з насіння зволожують і заспокоюють подразнену шкіру, сприяють загоєнню ран, опіків і порізів, зменшують запальні процеси. Рекомендують полоскання горла водними екстрактами при ангінах чи зубному болю. Обгортають або накладають компреси з меленого насіння для заспокоєння болю та зменшення запалень.

В Індії та Азії насіння пажитника використовують як компонент зборів при діабеті першого і другого типу — клінічні дослідження підтверджують ефективність регулярного вживання у зниженні цукру крові та підтримці здорового обміну речовин, зменшення маси тіла, посилення потенції та зменшення рівня «поганого» холестерину (LDL).

Дозування: насіння пажитника застосовують як у натуральному вигляді, так і у вигляді настою або порошку. Для приготування чаю: 2 чайні ложки насіння залити 1 склянкою холодної води, настояти 3 години, довести до кипіння і одразу процідити. Пити теплим, за смаком можна підсолодити. Для компресів приблизно 100 г меленого насіння змішати з теплою водою та невеликою кількістю оцту, довести до стану густої кашки, викласти на тканину й прикласти до хворого місця 3–4 рази на добу до охолодження. Внутрішній прийом насіння пажитника у складі страв або у формі порошку залежить від індивідуальних показань.

Пажитник в основному безпечний при помірному споживанні у їжі. У великих дозах або за наявності супутніх захворювань (особливо при прийомі антикоагулянтів чи препаратів для контролю цукру крові) рекомендована консультація лікаря. Під час вагітності пожитник краще вживати лише як спецію, а не у лікувальних дозах.

Активні речовини

Насіння пажитника багаті на слизові речовини (моногалактан), ароматичні олії, білки, ефірні олії, сапоніни, гіркоти, флавоноїди, ніацин, діосгенін, кумарин, фосфати, лецитин, триметиламін, бетаїн, залізо, алкалоїди тригонелін і холін.