Папая – Карика папая

Загальні назви: Папая, карика папая, папайя, дерево папая, диня папая, фрукт бомба, мелон-тропік, костеля, лехоса, мамон, папайон, мелонне дерево, кастела, мелон з тропіків, тропічна диня, арбузне дерево, Carica papaya, Papaya, Papaya Qovunagaci, Die Papaja, papayya, papayo, melon papaya, fruta bomba, le papayer, papaye, melon des Tropiques, melontræ, la papaia

Латинська назва: Carica papaya

Походження: Африка, Азія, Австралія, Південна Америка, Північна Америка

Короткий вступ

Сьогодні папая вирощується по всьому світу в тропічних і субтропічних регіонах. Більшість імпортованої папаї надходить з Індії, Індонезії, Африки, Гаваїв, Флориди, Каліфорнії, Пуерто-Рико, Латинської та Південної Америки. У 2013 році основними світовими виробниками були: перше місце – Індія (5,5 млн тонн), далі Бразилія (1,6 млн), Індонезія (0,9 млн), Нігерія та Мексика (по 0,8 млн тонн).

Основний збір плодів припадає на початок літа або осені. Папаю комерційно вирощують із насіння. Її збирають у зеленому чи стиглому стані та дають достигнути. Стигла м'якоть солодка, соковита, зі смаком, схожим на кавун.

Одна рослина може давати 30–150 плодів (до 100 кг). Вона швидко росте – за пів року може сягнути 2 м, а плодоносити починає через 3 роки. Папая живе близько 25 років, втім плантації зазвичай оновлюють кожні 6–8 років.

Карика папая доволі стійка до холоду, але температура нижче -2°C дуже небезпечна для неї. У Флориді та Каліфорнії вирощування обмежене південними районами й приватними плантаціями. Папая надає перевагу піщаним, добре дренованим ґрунтам, не переносить застою води.

Папая входить до четвірки найпопулярніших тропічних фруктів світу — поступаючись лише банану, апельсину та манго. Її вирощування стало вагомим економічним фактором для цілого ряду країн, забезпечуючи тисячі робочих місць.

Детальний опис

Четвертий за популярністю фрукт у світі з дією не лише проти паразитів.

Ботанічна інформація

Папая звичайна – це висока, потужна, теплолюбна рослина, схожа на дерево, зростає від 5 до 10 метрів заввишки. Має просте здерев’яніле стебло без гілок; несправжній стовбур може сягати до 30 см у діаметрі, догори звужується й всередині порожнистий – не містить деревини. Тканина стебла утворює щільну мережу волокон, що дозволяє рослині добре витримувати вітер.

Листя розташоване спірально, велике (середньо — 60 см), долонеподібно-лопасте, зібране в розетку на верхівці стебла. Осіннє, зеленувато-жовтого кольору, з фігурним краєм та зубчастими лопатями. Усередині містить млечні канали, в яких є латекс.

Квіти папаї схожі на плюмерію, але дрібніші, більш воскові, розташовані в пазухах листків. Квітки бувають двостатеві або одностатеві, рослини — одно- чи дводомні (усі комерційні папаї — з двостатевими квітками, тобто самозапильні). Чоловічі квітки утворюють тільки пилок. Жіночі — без запилення дають дрібні неїстівні плоди. Квіти зібрані в рожевуваті, запашні суцвіття довжиною до 120 см.

Із квітів формується велика ягода (близько 15–50 см завдовжки, 10–35 см завширшки; розмір залежить від сорту), за формою нагадує гарбуз. Вона стигла, коли шкірка набуває бурштиново-жовтого чи оранжевого кольору та стає м’якою на дотик (як авокадо). М’якоть плоду жовта, оранжева або червона, товщиною 3–4 см, соковита. Всередині ягоди тисячі дрібних, сірчано-чорних насінин (1000–1500), зі смаком, схожим на перець.

Поширення та походження

Батьківщина папаї — південна Мексика (штати Чіапас і Веракрус), Центральна Америка, північ Південної Америки. Зараз папая поширена і культивується у всіх тропічних та субтропічних країнах світу: на Карибах, у США (Флорида, Каліфорнія), Африці, Індії, Малайзії, Індонезії, на Філіппінах.

Папая звичайна має два основних культивари — гавайський та мексиканський, що різняться розмірами плодів, але подібні за складом і властивостями. Христофор Колумб називав папаю «плодом янголів».

Використання / дозування

Папаю найчастіше вживають у сирому або стиглому вигляді, з неї готують соки, напої, салати, десерти, соуси, цукерки й морозиво. Листя та стебла папаї в азіатських країнах вживають як овоч. Зелену папаю активно використовують у кухні Південно-Східної Азії — наприклад, для тайських салатів (сом там), соусів, в індонезійських салатах (лалаб).

Насіння використовують як замінник перцю, листя — для приготування страв на зразок шпинату. Експорт цілих плодів обмежений через фітосанітарні складнощі.

Із нарізаних недозрілих плодів отримують латекс, з якого виготовляють «сирий папаїн» — фермент для розм’якшення білкових волокон, покращення травлення, а в промисловості — для приготування м’яса, пива, жувальних гумок, шампунів, кремів, зубних паст. Традиційно папаїн використовують кухарі Південної Америки для пом’якшення жорсткого м’яса.

Папаїн та хімопапаїн — ферменти із сильними травними та протизапальними властивостями; допомагають при непереносимості глютену, входять до складу лікувальних засобів при розладах травлення, сприяють детоксикації організму. Бензилізотіоціанат із м’якоті папаї підсилює роботу печінкових ферментів, забезпечує детоксикаційний захист клітин.

Дослідження свідчать, що ферментований екстракт папаї (3 г щодня протягом 2 місяців) може знижувати рівень глюкози у крові як у здорових людей, так і у пацієнтів із діабетом 2 типу, що дозволяє знизити дози антидіабетичних ліків.

Свіжий сік зрілих плодів папаї показав здатність зменшувати рівень холестерину й тригліцеридів у крові уже впродовж перших 24 годин після вживання. Регулярне застосування екстракту плодів папаї сприяє суттєвому зниженню рівня “поганого” холестерину (LDL) та тригліцеридів — завдяки потужному антигіперліпідемічному ефекту.

Водний екстракт плодів папаї (10 мг/кг) у лабораторних дослідах проявив діуретичний ефект, подібний до гідрохлоротіазиду. Екстракт незрілих плодів (20 мг/кг) виявив антигіпертензивну дію, що навіть перевищувала результат стандартних препаратів у гіпертензивних тварин.

Активні компоненти папаї мають протиглистяний (антигельмінтний) ефект, зокрема папаїн і бензилізотіоціанат пригнічують життєдіяльність паразитів і бактерій. У лабораторних та клінічних дослідженнях було доведено позитивний вплив екстракту папаї на очищення організму від кишкових паразитів у дітей.

Протеолітичні ферменти папаї руйнують структури мікроорганізмів, що забезпечує антибактеріальний захист. Насіння багате на алкалоїд карпаїн, який має подібні властивості. У дослідах екстракти папаї ефективно діяли проти широкого спектру бактерій, зокрема Bacillus subtilis, Staphylococcus aureus, Escherichia coli та інших.

Деякі дослідження вказують на можливість зниження ризику інфікування людським папіломавірусом (HPV) при регулярному вживанні папаї.

Досліди на тваринах і клінічні спостереження показали, що латекс і екстракти папаї ефективно прискорюють загоєння опіків, ран, пролежнів, феноменально покращують грануляцію шкіри та її відновлення після ушкоджень. У клініках Гамбії нестиглий плід папаї використовують для лікування інфекційних опіків у дітей.

Папаїн призначають для очищення ран, як мазі для усунення некротизованої тканини у випадку гострих і хронічних уражень, у тому числі трофічних та пролежневих виразок.

Досвід клінічного застосування у Латинській Америці свідчить про ефективність папаї у зменшенні набряків та запальних процесів після травм, оперативних втручань, а також у терапії захворювань печінки, шлунково-кишкового тракту, очей, репродуктивних органів.

У 1980-х роках хімопапаїн було схвалено для ін’єкційного лікування гриж міжхребцевих дисків, коли звичайна терапія виявлялася неефективною.

Досліди показали, що водний та спиртовий екстракти незрілих плодів папаї мають протиязвену дію; вони запобігають утворенню виразок, а також сприяють швидкому їх загоєнню.

Антиоксидантна дія вмісту папаї порівнянна за ефективністю з вітаміном E. Це підтверджено дослідженнями на тваринах та людьми, у тому числі пацієнтами з хронічним гепатитом С.

Народна медицина

Протягом століть у народній медицині папаю використовували як засіб від багатьох недуг: сік наносили на бородавки, огрубілу шкіру, пухлини, навіть ракові ураження шкіри; недозрілий плід застосовували як м’яке проносне, діуретик, засіб для стимуляції лактації та родів. Стиглий плід — для зменшення ревматичних болів і лужної реакції сечі, насіння — при глистяних інвазіях. Вживання папаї знижує ризик утворення сечових каменів та виникнення колоректального раку.

У країнах Африки, Латинської Америки папая досі розглядається як натуральне антимікробне, антисептичне, антипаразитарне, антидіабетичне, діуретичне, антигіпертензивне, антигіперліпідемічне та протизапальне (антифлогістичне) рослинне джерело.

Народна медицина рекомендує застосування плодів, листя, насіння папаї при розладах травлення (метеоризм, діарея, блювота), а також як засіб для швидкого загоєння ран (особливо при опіках, пролежнях) та для лікування кишкових паразитів.

Дозування

Дозування папаї дуже індивідуальне та залежить від діагнозу, віку, стану здоров’я, супутніх ліків. Деякі дослідження давали 20 мл водного екстракту сушеної папаї і до 4 г сушених насінин у 20 мл меду для боротьби з паразитами. У США мазь з папаї призначають для обробки шкіри – 1 г містить 8,3x10⁵ USP папаїну. Народна медицина рекомендує вживати папаю згідно власних потреб без строгих обмежень.

Застереження та протипоказання

Описані окремі випадки алергії на папаю/папаїн — особливо в людей із алергією на латекс (можлива перехресна реакція). Папаїн може впливати на рівень INR у пацієнтів на прийомі антикоагулянтів (варфарин), тому бажано проконсультуватися з лікарем. Перед хірургічним втручанням радять припинити вживання папаї за 2 тижні.

Папая вважається умовно безпечною для вагітних, якщо уникати латексу з незрілих плодів, адже саме він може спричинити скорочення матки.

Діючі речовини

У недозрілих плодах містяться папаїн і хімопапаїн — протеолітичні ферменти, серед яких вирізняють цілу групу ензимів (у тому числі карикаїн, ензими II, IV, омега-ендо-пептидази, ланамараза, хінітаза, інгібітори протеаз). Стиглі плоди не містять папаїну чи хімопапаїну.

Папая надзвичайно багата на вітамін A, харчові волокна, фолати, калій, не містить жиру та холестерину. Містить антиоксиданти: вітамін C, яблучну, лимонну кислоти. Також у плодах є алкалоїди, флавоноїди, сапоніни, таніни, антрахінони, цукри, фенольні речовини, карденоліди, стероїди, бета-каротин, вітаміни B6, B2, B3. Насіння побічно містить прунасин, глікозиди санігрин і каріцин, ензим мірозин.

Токсичні дози небезпечних складових досяжні лише при споживанні надмірної кількості плодів. Середня летальна доза для тварин у дослідах не була перевищена навіть при 1 500 мг/кг соку папаї (відсутність токсичності), лише 5 000 мг/кг викликали незначні прояви (нудота), не спричинивши тяжких отруєнь.