Ожина кущова – Rubus fruticosus

Детальний опис

Відома всім рослина з благотворною дією на загальне здоров'я.

Ботанічна інформація

Ожина кущова (Rubus fruticosus) – багаторічна рослина із характерними дворічними пагонами, що відростають із постійної кореневої системи. Першого року з’являється невітвистий пагін завдовжки до 1,5–2,5 м із великим копитоподібним листям, що складається з 5–7 листочків, без квітів. На другий рік пагін нижчий, проте гіллястий, несе дрібніші квітки із 3–5 пелюстками. Квіти діаметром близько 1 см формуються наприкінці весни. Плоди – червоні, солодко-кислі, їстівні, з'являються наприкінці літа або на початку осені. Ожиновий плід – це не ягода в ботанічному розумінні, а збірна кістянка.

Поширення та походження

Ожина кущова природно поширена у Європі та Азії; споріднені види зустрічаються у Північній Америці. Рослина найкраще росте у помірному поясі, зокрема у Східній Європі (Румунія, Болгарія тощо). У дикій природі ожина звичайно вибирає лісові масиви, формуючи під кронами дерев густі зарості. У Південній Європі та Центральній Азії цей вид найчастіше зростає на більших висотах порівняно із регіонами із м’якшим кліматом.

Використання / дозування

У харчовій промисловості ожину вживають свіжою або переробляють на джеми, мармелади, варення, пироги, торти, десерти, печиво та чизкейки. Латинська назва виду «Idaeus» походить від гори Іда поблизу Трої у Туреччині, відомої стародавнім грекам. Ожина згадується у фітотерапії з глибокої давнини – письмові записи датуються VI століттям н.е., а в 1597 році її внесли до знаменитого «Травника».

Ожину в народній медицині традиційно застосовують для підтримки жіночого здоров’я (при менструальних болях, під час вагітності й пологів), а також при гастроінтестинальних розладах. Є багато наукових робіт і фармакопей, що ретельно описують її терапевтичне використання (наприклад, Burn & Withell 1941; British Pharmaceutical Codex; Becket 1954; Johnson, McFarlin 1999; та ін.).

Ожина багата речовинами із антиоксидантною та протизапальною дією. Дослідження показали здатність екстрактів ожини пригнічувати розвиток ракових клітин шлунка й кишківника, а також запускати контрольований процес загибелі злоякісних клітин через білок p53. Особливий поліфенольний склад ожини зумовлює її ефективність для підтримання метаболічного здоров'я, профілактики серцево-судинних захворювань, діабету 2 типу та ожиріння.

Фітотерапія описує й такі ефекти ожини: підтримка роботи нирок і печінки, посилення потовиділення, адстрингентна й частково антибактеріальна дія, переваги для жіночого організму під час вагітності та лактації. Відомо також про користь при діареї, спазмах живота, застудних захворюваннях, грипі, риніті, головному болю, серцевих проблемах, затримці рідини, шкірних висипах.

Окремі речовини (наприклад, реосмін, тилірозид) впливають на метаболізм, допомагають при ожирінні, діабеті та сприяють зниженню відкладення жиру. Інші блокують активність ферментів, які розкладають крохмаль і регулюють рівень цукру в крові. Ефективність ожини відзначали і для профілактики каменів у нирках, а також у терапії кон’юнктивіту.

Безпека

Згідно з клінічними дослідженнями, уживання ожини наприкінці вагітності та під час лактації не супроводжувалося небезпечними побічними ефектами для жінки й дитини. У більшості випадків не зазначалося жодних несприятливих реакцій, винятки становили незначна нудота, запор або діарея, найчастіше спричинені саме особливостями перебігу вагітності, а не використанням рослини. Традиційно ожина користується популярністю в раціоні та фітотерапії майбутніх і годуючих мам.

Дозування

Дозування у народній медицині залежить від стану і віку пацієнта: плоди ожини рекомендовано споживати по 1–8 г 2–4 рази на добу. Для сушених частин стандартна доза – 150 мл відвару 3 рази на день. Сухий екстракт призначають по 113–226 мг 3–4 рази на добу разом із їжею. За складних показань період курсу не повинен перевищувати 1 тижня без консультації з лікарем чи фармацевтом.

Ліофілізовані ягоди ожини – смачний і корисний перекус для всієї родини.