Опеньок оксамитовий – Фламуліна оксамитоніжкова

Загальні назви: Опеньок оксамитовий, фламуліна оксамитоніжкова, зимовий гриб, зимовий опеньок, харчовий опеньок, їстівний оксамитовий гриб, гриб-голки, гриб лілії, морський опеньок, енокітаке, енокі, енокідайке, golden needle mushroom, lily mushroom, seafood mushroom, winter mushroom, winter fungus, velvet shank, velvet stem, jinzhengu, jingu, paengi beoseot, kim cham, tram vang, міжнародні та латинські синоніми

Латинська назва: Flammulina velutipes

Походження: Азія, Північна Америка

Короткий вступ

В Японії опеньок оксамитовий – одна з найулюбленіших їстівних грибів. Японці активно популяризують цю грибну культуру, вирощуючи її у прохолодних приміщеннях невеликими групами. Для отримання довгого міцелію підвищують концентрацію вуглекислого газу та знижують освітленість. Незвичайна форма гриба полегшує збір урожаю. Для оптимального росту використовують агар на картопляній декстрозі, солодовоячмінний агар, пластівцевий агар або навіть агар для корму собак. Субстратом для вирощування виступають деревні породи (дуб, вільха, верба, береза, бук та інші). Оптимальний рівень pH субстрату – 5–6. Плодоносить з березня до грудня.

Детальний опис

Японський гриб з імуномодулюючою дією.

Ботанічна інформація

Капелюшок фламуліни оксамитоніжкової світло-коричневий (медового відтінку) чи оранжевий, 1–7 см у діаметрі, липкий (у свіжому вигляді), гладенький, опуклий чи плоский, з білими тонкими густими пластинками. З віком колір світлішає. Міцелій білий, витягнутий, з золотистими плямами, які розширюються з часом. Гриб утворює білі або жовтуваті спори. Ніжка оксамитова, темно-коричнева (в старих плодових тілах ще темніша), 2–11 см завдовжки, близько 3–10 мм завширшки, біля основи ширшає. При замерзанні не росте, але з підвищенням температури відновлює ріст. Подібну здатність мають глива звичайна й іудине вухо. Це сапрофітний гриб. Запах і смак майже невиражені.

Поширення та походження

Фламуліна оксамитоніжкова поширена у помірних широтах Північної півкулі. Особливо популярна в країнах Азії та Північної Америки (де також цілеспрямовано вирощується), а також в Австралії, куди була завезена. Росте на різних деревних породах: клен, граб, глід, бук, яблуня, гледичія, липа, в'яз, каштан кінський, вільха, дерен, ясен, айлант, тополя, верба, бузина, шовковиця, горіх, дуб, смородина. Найчастіше культивують на зазначених видах дерев.

Використання / дозування

Основна активна речовина – ерготіонеїн – інтенсивно вивчається через антиоксидантні властивості. Інший компонент, профламін, на тваринних моделях подовжував тривалість життя приблизно на 85% завдяки інгібіції розвитку пухлин. Дослідження на тваринах підтверджують: біологічно активні речовини енокітаке пригнічують ріст і метастазування ракових клітин деяких сарком.

Ерготіонеїн має потужний антиоксидантний потенціал, тому сприяє зміцненню імунітету. Японські дослідники розвивають концепцію протиракової вакцини на основі високих доз фламуліну, ерготіонеїну та полісахариду фламулін. Епідеміолог Wang і співавт. пов'язують звичку регулярно включати у раціон енокітаке з низькою захворюваністю на рак серед японців у префектурі Нагано, хоча це також може бути пов'язано з цілісним здоровим способом життя й харчуванням.

Сингапурські вчені (дослідження з 2005 р.) виявили комплекс білків "five", які регулюють та активізують імунну систему, підвищуючи її антивірусний захист.

Комплексно біоактивні речовини гриба включають лектини та бета-D-глюкан. Лектин діє як імуномодулюючий білок та підвищує вироблення антиоксидантів. Разом із бета-глюканом цей дует сприяє балансу імунної системи та підтримці здоров'я печінки (роботи д-ра Віхерса). За деякими дослідженнями, гриб проявляє антибіотичну (особливо проти золотистого стафілокока) й противірусну дію.

У Японії фламуліну рекомендують для профілактики дегенеративних захворювань центральної нервової системи (деменція, хвороба Альцгеймера тощо), застосовують через протизапальний ефект і радять для детоксикації та захисту серцево-судинної системи. Китайські та японські дослідження (1987, 1973 роки) підтверджують ефективність гриба для профілактики шлунково-кишкових виразок, поверхневих уражень шлунка і захворювань печінки.

Відомостей про токсичність чи випадки отруєння відсутні, але кухарі радять термічно обробляти гриб при температурі 100°C не менше 20 хвилин для інактивації кардіотоксичного білка фламулотоксину.

Активні речовини

Найважливіші – водорозчинний полісахарид фламулін, ерготіонеїн, бета-D-глюкан та лектин. Опеньок оксамитовий містить багато амінокислот, особливо лізину (ефект заспокоєння ЦНС, допомога при депресіях). Додатково містить D-арабінітол, ергоста-5,7,22-трієн-3β-ол, епідiоксі-ергоста-6,22-дієн-3β-ол, трігідроксиергоста-7,22-дієн-6-он, гідроксиметил-2-(1-метилетеніл)-1-циклогексанол, геміскерамід, 1,3-дилінолеїн, олеїнову та лінолеву кислоти.

Дозування

Більшість наукових статей використовують екстракти у дозі 500–750 мг на добу. Деякі джерела рекомендують 625 мг екстракту. Тому дорослим рекомендують споживати декілька грамів грибів на день. Добова доза залежить від віку та індивідуальної потреби.