Оман справжній – Інула геленіум

Загальні назви: Оман справжній, оман лікарський, корінь оману, Інула геленіум, Inula helenium, інула, інула, horse heal, ельфдок (elfdock), ауне (aunee), інула кампанська (enula campana), алант (alant), алантовий корінь, німецький алант (deutscher Alant), дев’ятисил, еленіум, літвор, омінок, воман, воманок, золотий трунок, око Христове, заспівред, успівред, міжнародні та латинські синоніми

Латинська назва: Inula helenium

Походження: Азія, Європа, Південна Америка, Північна Америка

Короткий вступ

Оман справжній вирощують як на присадибних ділянках, так і для потреб косметичної або фармацевтичної промисловості. Рослина невибаглива у догляді, найкраще росте на глибоко розпушеному, достатньо вологому ґрунті в захищених місцях згідно з кліматичними та ґрунтовими умовами. Бажано регулярно обрізати оман низько біля землі, щоб уникнути зайвого росту стебел. Для повноцінного росту важлива достатня кількість поживних речовин у ґрунті, зокрема після вирощування інших культур з додаванням фосфорних і азотних добрив.

Оман справжній легко розмножується насінням, кореневищами або висівом бруньок кореня. Насіння висівають зазвичай навесні у теплому парнику з відстанню 20 см між насінням або пізніше у ряди з проміжками 50 см між рядками та 25-45 см між насінням. Насіння проростає 2–4 тижні. Після висадки рекомендується рясний полив. Пересаджувати оман слід дуже обережно через крихкість кореневої системи. Пересадку рекомендують робити у період вегетації восени. Кореневища викопують на початку осені другого року, відокремлюють головку і тонкі корінці для подальшого розмноження, після чого ретельно промивають у проточній воді та сушать за температури до 40°C.

Детальний опис

Оман справжній – традиційна лікарська рослина, багата на інулін, використовується для поліпшення та збалансування роботи травної системи.

Ботанічна інформація

Оман справжній (Inula helenium) — потужна багаторічна рослина, яка досягає висоти 90–150 см. Кореневище великого розміру, коричневе, розгалужене, на зрізі біле, грубе, циліндричної форми (близько 3 см у діаметрі), має гіркуватий смак і камфорний аромат. Від кореневища росте високе опушене стебло з черешковими, довгастими, черговими, знизу опушеними листками овально- або яйцеподібної форми та злегка зубчастими краями. Квітки оману діаметром до 5 см, у кошиках з багатьма крайовими язичковими квітками (кожна з мінімум трьома жилками).

Поширення та походження

Оман справжній родом із Центральної Азії, швидко поширився завдяки здатності адаптуватися до різних умов і натуралізувався в багатьох регіонах. Сьогодні він звичайний в Європі (від Північної Великої Британії до Центральної й Південної Європи), Азії, на схилах Гімалаїв, а також у Північній Америці як здичавіла рослина. Полюбляє помірний клімат, але трапляється і на південному кордоні Сибіру та в північно-західній Індії.

Використання / дозування

Згідно з легендою, оман справжній виник зі сліз прекрасної Єлени Троянської, яка оплакувала Менелая після його зміїного укусу. Оман вирощували ще в античні часи як харчову та лікувальну рослину у Середземномор’ї та суміжних регіонах. Є історичні описи використання кореня у вигляді коренеплоду, який варили, зберігали в цукрі чи споживали сирим. У середньовіччі виготовляли оманове вино. Корінь використовувався і для фіміамів під час язичницьких свят сонцестояння.

Для лікувальних цілей застосовується саме корінь оману справжнього. В історії його використовували проти кишкових паразитів, у їжу додавали для підтримки апетиту, при розладах кишечника, переїданні та для стимуляції травлення. Його призначали при легких закрепах, проблемах із печінкою, запальних захворюваннях дихальних шляхів, особливо при бронхіті. Зовнішньо оман застосовували при висипах, набряках, погано заживаючих ранах та для полоскання рота при запаленнях.

У сучасній народній медицині оман справжній рекомендують для стимуляції секреції шлункового соку, посилення перистальтики кишечника та відхаркування. Містить інулін – корисний полісахарид для харчування діабетиків. Деякі джерела радять оман для нормалізації функції нирок, підвищення діурезу та очищення організму від токсинів. Також корінь сприяє регуляції апетиту, підтримці функціонування шлунково-кишкового тракту і відновленню комфорту горла та дихальних шляхів.

Особливо цінують інулін – водорозчинний полісахарид, відомий як цінне джерело харчових волокон для діабетиків: він сприяє стабілізації рівня цукру в плазмі крові, вирівнює поверхню кишкових ворсинок і полегшує перистальтику кишечника. Завдяки інуліну, оман справжній вважають ефективним помічником у профілактиці та терапії шлунково-кишкових розладів.

Дослідження на тваринах показали підвищення апетиту після вживання оману. За відгуками людей, засоби на основі оману покращують травлення, хоча остаточних доказів щодо стимуляції вироблення травних ферментів наразі немає. Регулярне споживання підвищених доз екстракту оману справжнього сприяє посиленню детоксикації та діурезу (зокрема, підтримці нирок та сечостатевої системи).

Активні речовини

Корінь оману містить ефірні масла (переважно геленін), сесквітерпенові лактони (аланто- і ізоаланто-лактон, костунолід, гермакренлактон), пектини, тритерпени, стероли, гіркоти, полісахариди, головним є інулін, полісахарид із численних ланок фруктози, що і визначає латинську назву рослини.

Дозування

Сушений корінь оману справжнього у кількості 1,5–4 г заливають 250 мл гарячої води, настоюють близько 5 хвилин під кришкою (за потреби). Такий відвар п’ють по 2–3 рази на день, але не більше 4 чашок для дорослих. Настоянку готують з 25% етанолу та подрібненого кореня у співвідношенні 1:1 та приймають по 1,5–4,0 мл або по 20–40 крапель 2–3 рази на день. Оманове вино готують, змішавши 70–80 г подрібненого кореня з 1 літром білого вина, настоюють щонайменше 14 днів, після чого вживають по чарці перед їжею 2–3 рази на добу.