Нагідки лікарські – Calendula officinalis

Детальний опис

Нагідки лікарські – це традиційна рослина з потужними антибактеріальними та протизапальними властивостями, яка цінується у народній медицині та косметології для захисту шкіри.

Ботанічна інформація

Нагідки лікарські (Calendula officinalis) – це однорічна або дворічна трав'яниста рослина, яка досягає у середньому 50 см заввишки. Стебло прямостояче, часто гіллясте, злегка опушене. Листки нагідків – ланцетно-яйцеподібні, опушені, по краях можуть бути цілісні, надрізані або зубчасті, розташовані почергово на стеблі; верхні – на черешках, нижні – сидячі. Квіткові кошики виростають на кінцях пагонів; квіти язичкові або трубчасті, яскраво-жовтого чи оранжевого кольору. Корінь стрижневий, волокнистий. Цвітіння триває з червня до вересня або навіть до кінця осені. Плід – сім'янка.

Поширення та походження

Батьківщиною нагідків лікарських вважають південь Європи (середземноморський регіон), Канарські острови та, можливо, країни Сходу, хоча тривала історія вирощування ускладнює встановлення точного походження. Нині нагідки повсюдно розповсюджені у помірних і теплих регіонах Європи, Азії, Америки. В Україні цю рослину можна зустріти на клумбах, городах, біля доріг, на пустирях і навіть уздовж лісів від рівнин до гір. Легко дичавіє та поширюється самосівом.

Використання / дозування

Лікарською сировиною слугують квіти нагідків без обгортки (flos Calendulae sine calice) або весь кошик із чашечкою (flos Calendulae cum calice). Заготівля квітів відбувається у суху погоду, сушать у затінку або при штучному сушінні до 40°C. Сировина швидко вбирає вологу, тому може пліснявіти – для зберігання інколи потребує досушування.

У народній та офіційній медицині використовують язичкові квіти, цілі кошики або листя. Найціннішими вважаються сорти з яскравими помаранчевими чи червоно-оранжевими квітками, які мають слабку гіркоту. Препарати призначають для внутрішнього застосування як протизапальний, антибактеріальний та стимулюючий засіб для покращення кровообігу, при варикозі та крихкості судин. Зовнішньо використовують при запаленнях шкіри, обмороженнях, легких опіках, порізах, для зняття подразнення та прискорення загоєння ран.

Історично описується використання нагідків для зупинки кровотечі (у поєднанні з вином), як легкого проносного, потогінного (особливо при жовтяниці), засобу проти чуми, бородавок та інших інфекцій.

Внутрішньо нагідки лікарські приймають для підтримки відтоку жовчі, покращення роботи шлунка та печінки, при лікуванні мокрих ран, гнійних і грибкових уражень, при кашлі, астмі, серцебитті, болісних менструаціях, внутрішніх запаленнях, підвищеному тиску, безсонні, депресіях і навіть деяких пухлинах (для полегшення психічної напруги і зменшення симптомів).

Зовнішньо застосовують у вигляді компресів при погано загоюваних ранах, трофічних виразках, бактеріальних і грибкових запаленнях, кон’юнктивітах та отитах. Обгортання зі свіжих частин рослини рекомендовані при запаленні вен. Відваром з квіток полощуть рот і горло при незначних запаленнях слизової порожнини рота.

Квітки нагідків використовували ще в Давній Греції, Римі, на Близькому Сході й в Індії не лише для лікування, а й для барвлення тканин, харчових продуктів, у косметиці. І сьогодні екстракт нагідків широко застосовують у догляді за шкірою, для відновлення та захисту її бар’єру. Декоративне застосування рослини часто асоціюють із символікою кохання та щастя. Відвари використовують для фарбування продуктів і косметичних засобів.

Сучасні дослідження in vitro підтверджують здатність нагідків пригнічувати ріст вірусних і бактеріальних інфекцій, а також виявляють вміст речовин, що захищають клітини від ушкодження та чинять потужну протизапальну дію. Метанольні та етанольні екстракти продемонстрували антибактеріальні та антимікотичні властивості. Разом із хвощем польовим належать до рослин із вираженим в’яжучим ефектом навіть без дубильних речовин у складі.

Діючі речовини

Нагідки містять ефірні олії, гіркоти, календин, каротиноїди, флавоноїди, саліцилову кислоту, вітамін С, слиз, флавоноїдні глікозиди. Пелюстки й пилок мають тритерпенові ефіри, флавоксантин, ауроксантин (натуральні барвники з антиоксидантною дією). Листя і надземна частина містять лютеїн, зеаксантин, бета-каротин, сaponіни, спирти, смоли, ефірну олію – усе це забезпечує широкий спектр цілющих властивостей.

Дозування

Нагідкова мазь: 30–50 г свіжих (або нарізаних) квітів, листків і стебел змішують із 500 г свинячого жиру, розігрівають до 60°C, додають сировину, коротко кип’ятять, настоюють 24–48 годин, потім знову прогрівають і проціджують крізь марлю у чисту посудину. Мазь використовують при опіках, акне, грибкових ураженнях, тріщинах шкіри, саднах, геморої, обмороженні.

Чай: 1 повна чайна ложка (2–5 г) квіток на 250 мл окропу, настоюють та п’ють 1–2 чашки на день для профілактики або 3–4 чашки при захворюваннях печінки, діареї, запаленні товстої кишки, жовтяниці, а також під час менструацій.

Настоянка: жменю квіток (приблизно 10 г) залити 1 л 60% спирту, настоювати 14 діб у теплому місці на світлі (15–20°C). Застосовувати як компрес при травмах, розтягненнях, виразках, набряках і забоях.