Мускатник запашний – Myristica fragrans

Детальний опис

Екзотичний мускатник запашний, що колись цінувався на вагу золота.

Ботанічна інформація

Мускатник запашний – це середньорослий, вічнозелений дерево, що виростає від 5 до 13 метрів, а подекуди навіть досягає 20 метрів. Усі частини рослини мають приємний тонкий аромат. Дерево дводомне: чоловічі й жіночі квіти з'являються на різних рослинах, хоча іноді трапляються особини з квітками обох типів. Квіти поодинокі або зібрані по кілька, дзвоникоподібної форми, блідо-жовті, злегка воскові та мають ніжний запах. Листки темно-зелені, шкірясті, яйцеподібні чи ланцетні, 5–15 см завдовжки та 2–7 см завширшки, цілокраї, розташовані чергово на гілках, з черешком близько 1 см. Плоди – кулясті або грушоподібні ягоди завбільшки 3–5 см, спочатку зеленуваті, з часом стають золотисто-коричневими. Усередині містяться насіння, яке й є мускатним горіхом. Насіння має тверду оболонку, а під нею – мереживний, мармуровий ендосперм.

Поширення та походження

Мускатник запашний росте переважно у вологих тропічних зонах із середньорічними опадами близько 2 550 мм і температурою понад 26°C. Найбільші площі займають насадження у Південно-Східній Азії, передусім у китайських провінціях Гуандун і Юньнань, на Тайвані, в Індонезії, Малайзії, на Карибських островах, в Індії, на Шрі-Ланці та в Південній Америці. Батьківщиною є Молуккські острови (Банда) у Східній Індонезії. Згодом культура поширилася до тропічних регіонів Шрі-Ланки, Сейшел, Антильських островів, Малайзії та інших країн.

Використання / дозування

Перші згадки про мускатний горіх у Європі з’явилися в ХІ столітті завдяки арабським торговцям. Вже у XIII столітті популярність цієї прянощі швидко зростала, особливо в кулінарії та пивоварінні. Найбільший розквіт торгівлі настав у XVI столітті, коли португальські кораблі прибули до «рідних земель» мускатника, що сприяло розширенню плантацій і міжнародного ринку. Голландська Ост-Індська компанія отримала вирішальний вплив на світовий експорт мускатної сировини.

Мускатник запашний здавна є популярною спецією для приготування різноманітних страв – супів, овочів, салатів, м’ясних та ковбасних виробів, випічки, солодощів, риби та напоїв, у тому числі алкогольних (лікери, пиво тощо). Особливо шанується в індійській кухні (гарям масала), у Марокко, Тунісі, Саудівській Аравії. Мускатний горіх містить ефірну олію, яку широко використовують у парфумерії, косметиці, засобах для миття, ароматичних милах, засобах для волосся та ротової порожнини.

Численні наукові дослідження підтверджують, що біологічно активні речовини (насамперед ефірні олії), які містяться в різних частинах мускатного дерева, сприяють нормалізації роботи травного тракту. Доведено, що ефірні олії стимулюють апетит, пом’якшують втрату апетиту та сприяють нормальному травленню.

Ще одна сфера застосування мускатного горіха – це полегшення болю та запальних процесів у м’язово-скелетній системі (м’язи, суглоби). Ефірні олії мають здатність зменшувати запалення та сприяти підтримці здоров’я м’язів і суглобів.

Народна медицина

У традиційній медицині мускатний горіх цінується за бактерицидні та афродизіакальні властивості, використовується для підтримки травлення, поліпшення апетиту, при діареї, метеоризмі, шлункових розладах, хворобах нирок та для профілактики блювання. Обидві частини рослини (цвіт і горіх) рекомендують при зниженому апетиті, розладах травлення і спазмах шлунково-кишкового тракту. Зовнішньо використовують при ревматичних болях і для місцевого лікування запалень та болю.

Активні речовини

Мускатник запашний містить значну кількість ефірної олії (5–10%), а також жири, стероїди, лігнани й полісахариди (крохмаль). Серед компонентів ефірної олії часто трапляються монтерпени: терпінен-4-ол, альфа-терпінеол, диметоксифенол, евгенол, метилизоеугенол, метилевгенол, сабінен, терпіненол, елеміцин, пінен, камфен, п-цимен, міристицин, сафрол, феландрін, лімонен, мірцен, а також похідні терпенів (ліналоол, гераніол, терпінеол) і фенілпропани.

Дозування

Мускатний горіх найчастіше використовують у вигляді порошку: приймають по дрібці (на вістря ножа чи ложки) тричі на день. Приблизно 1,5 г порошкоподібної сировини у поєднанні з корицею, імбиром, бадьяном та іншими спеціями можна використовувати для приготування відвару. Такий відвар також підходить для зовнішнього застосування при ревматичних болях або зубному болю – утирається в уражені ділянки. Сировину можна додавати до різних мазей або використовувати як основу для мазей.