Мучниця звичайна – Арктостафілос мучниця

Загальні назви: Мучниця звичайна, мучниця, ведмежа ягода, ведмежий виноград, ведмежий хлібець, ведмежий грозд, ведмежий хліб, ведмежий гроздок, арктостафілос (Arctostaphylos uva-ursi), bearberry, bear-berry, костргоуник, полярничок, kinnikinnick, pinemat manzanita, міжнародні синоніми, англійські та латинські назви

Латинська назва: Arctostaphylos uva-ursi

Походження: Азія, Європа, Північна Америка

Короткий вступ

Мучниця звичайна — невибаглива рослина, яка зростає як на сухих, так і на вологих грунтах, добре переносить сонце й півтінь. Розмножується насінням, живцями або поділом. Проте у дикій природі мучниця є охоронюваною рослиною (по всій центральній Європі), тому її не слід збирати вручну.

Детальний опис

Мучниця звичайна — цінна природна антисептична рослина, яку використовують для підтримки здоров'я сечовивідних шляхів завдяки її протимікробній та діуретичній дії.

Ботанічна інформація

Мучниця (Arctostaphylos uva-ursi) — це невисокий вічнозелений кущ з міцною дерев'янистою структурою, що виростає до 30 см заввишки. Листки маленькі, тверді, шкірясті, верхня сторона темніша за нижню. Квітки дзвоникоподібні, від білого до рожевого кольору. Плід — яскрава червона ягода (кістянка).

Стовбур прямостоячий, гладенький, росте з одного основного кореня. Гілочки регулярні, довгі, щільні й гнучкі.

Поширення та походження

Мучниця звичайна природно зростає у північних регіонах світу, надає перевагу високогір'ю, ніж низинам. Походження достеменно невідоме — рослина має широку зону поширення: північна Європа (Ісландія, Норвегія) — до південної Іспанії, від Туреччини через Сибір до Гімалаїв. У Північній Америці охоплює простори від Південної Каліфорнії до Скелястих гір та на північний-схід континенту.

Використання / дозування

У народній та традиційній медицині мучниця широко використовується для підтримки здоров'я сечовивідних шляхів та як природний антисептик. Лікарський ефект пов'язують передусім із вмістом арбутину — глікозиду, який є ефективним природним антибіотиком та сечогінним засобом, що сприяє очищенню організму, зниженню підвищеного тиску та профілактиці серцево-судинних захворювань, спричинених високим тиском. Зазначені ефекти підтверджені клінічними дослідженнями проти інфекцій, що викликаються стафілококом, кишковою паличкою, мікобактеріями, шигелою та Helicobacter pylori (збудник виразкової хвороби шлунка).

Мучницю також застосовують при неінфекційних запаленнях, для зменшення набряків, покращення функцій нирок та всього сечостатевого тракту. Доведено незначну здатність знижувати рівень цукру в крові, а також профілактичну дію проти утворення сечових каменів, при гематорії (кров у сечі) і подагрі (виведення сечовини). Завдяки вмісту дубильних речовин мучниця має помірний в'яжучий ефект і застосовується при проблемах шкіри, слизової оболонки і діареї.

У лікувальних цілях використовують листя (ціле або подрібнене, у свіжому чи сухому вигляді). Виготовляють настої, відвари, спиртові та водні екстракти.

Використання / дозування

З мучниці готують чай: 1,5–4,0 г листя заливають приблизно 150 мл гарячої води, настоюють 15 хвилин, після чого проціджують. Для приготування холодного настою (макерату) 1,5–4,0 г листя заливають 150 мл прохолодної води, залишають настоюватися на 30 хвилин. Такий макерат вживають одразу після приготування. Оптимально приймати мучницю курсом не більше 2 тижнів.

Для максимальної екстракції діючих речовин рекомендують залити 3 чайні ложки сухого листя 600 мл прохолодної води, настоювати не менше 8 годин у затінку, потім процідити й пити протягом дня.

Застереження: Не рекомендовано вживати мучницю під час вагітності та лактації.

Активні речовини

Головні діючі сполуки — фенольні глікозиди арбутин і метиларбутин. Вміст саме цих речовин визначає якість сировини. Також мучниця містить дубильні речовини, ефірні олії, флавоноїди та органічні кислоти в невеликих кількостях, які доповнюють її цілющу дію.