Моринга олієносна – Моринга оліфера

Детальний опис

Моринга олієносна – традиційна рослина, яку радять при алергіях, підвищеному рівні цукру та фізичній втомі.

Ботанічна інформація

Моринга олієносна (Moringa oleifera) – це листопадне дерево висотою до 13–14 м, із стовбуром до 30 см у діаметрі, з тонкими, звисаючими гілками та несиметричною, розлогою кроною. Кора моринги бурого кольору. Моринга швидко зростає (іноді до 1 м за рік) і в залежності від клімату може бути як листопадною, так і вічнозеленою. На початку розвитку рослина утворює бульбу, що допомагає їй переживати посушливі періоди.

Гілки моринги довгі, листя непарноперисте або парноперисте, черешкове, до 60 см завдовжки, еліптичної, яйцеподібної чи клиноподібної форми. Квітки – кремово-білі або жовті, двостатеві, близько 2 см в діаметрі, зібрані у суцвіття до 30–35 см завдовжки. Перший період цвітіння – з лютого по квітень, другий – у вересні; між цими періодами моринга може цвісти та плодоносити постійно. Плід – скручений стручок довжиною до 20 см і до 3 см шириною, всередині якого до 20 олійних насінин.

Поширення та походження

Батьківщиною моринги олієносної вважають південні схили Гімалаїв, де її ще здавна використовують як «чарівне дерево». Вже сотні років моринга поширена на всьому Індійському субконтиненті, в Аравії, в Африці та на Мадагаскарі. Зараз вона росте дико в Центральній Америці, на Карибських островах, у північних регіонах Південної Америки, куди її завезли. Відома також у Південно-Східній Азії, країнах Африки й Океанії. Листя моринги часто подрібнюють на порошок, який дають дітям при недоїданні чи спортсменам для підвищення витривалості.

Моринга віддає перевагу тропічному або субтропічному клімату із сухими ґрунтами та середньорічними опадами, добре почувається і в родючих районах до 2000 м н.р.м. Якість плодів і темпи росту напряму залежать від родючості ґрунту.

Використання / дозування

Морингу олієносну називають «універсальною» чи «багатофункціональною» рослиною – вона цінна і як їжа, і як лікувальний засіб. Листя моринги – поширена складова раціону в Індії й Африці завдяки багатству вітамінів, білків і мінералів. Його споживають свіжим у салатах чи як окрему страву, а також вареним. Порошок із листя рекомендують дітям для харчової підтримки, спортсменам для енергії. Насіння їдять смаженим (нагадує волоський горіх), а ще з нього холодним віджимом отримують цінну олію для кулінарії, косметики, техніки вибірково машинобудування.

Порошок із листя моринги використовують для очищення води: 0,2 г порошку здатне очистити літр каламутної води, білки моринги осаджують забруднення – ця практика поширена біля басейну Нілу. Квіти моринги їстівні, а корінь використовують як приправу – замість хрону (має гострий, терпкий смак). Із кори та волокон виготовляють мотузки, а довгі гілки слугують кормом для худоби.

У народній медицині корінь моринги застосовують при розладах травлення, паразитах, болю, насіння – при запаленнях і гарячці, листя – для профілактики та лікування цинги, кісткових захворювань. Аюрведа радить морингу майже при 300 недугах, тому її часто вживають як «суперфуд» для загального зміцнення організму. Листя й сік моринги традиційно використовують для загоєння очей, при механічних травмах, алергіях, астмі, здутті, старінні, підвищеному тиску, крововтратах, бронхітах, холері, коліті, діабеті, діареї, запаленні та головному болю.

У Південно-Східній Азії морингу застосовують при ревматизмі, туберкульозі, дратівливості, нічній сліпоті, порушенні слуху, нудоті, запорах, вірусних інфекціях і недоїданні. Місцево моринга використовується для боротьби з акне, для загоєння ран і трофічних виразок.

Холодна олія моринги має доведені протизапальні та антиоксидантні властивості – використовується як у харчуванні, так і в косметиці (масажні суміші, ароматерапія). Насіння мають проносний ефект і застосовуються в Африці для зниження болю й температури.

Квіти моринги у Південно-Східній Азії споживають як тонізуючий засіб, для полегшення виведення рідини й стимуляції секреції жовчі; відварені у молоці – як афродизіак. У національній кухні морингу додають у випічку, макарони, супи, соуси, молоко або чай. Місцеві студенти застосовують її для підвищення розумової активності, фізичної витривалості, боротьби зі стресом і для схуднення.

Дослідження довели: концентрований екстракт моринги нейтралізує вільні радикали (антиоксидантний потенціал), тому її особливо рекомендують у профілактиці старіння та серцево-судинних захворювань. Рослина також сприяє зниженню рівня цукру в крові.

Моринга олієносна містить високу концентрацію вітаміну Е (з антиоксидантним ефектом), велику кількість бета-каротину (попередник вітаміну А, важливий для зору й клітин сітківки). Завдяки цьому моринга є корисним джерелом для профілактики проблем із зором і втоми очей.

Листя рекомендують вживати вагітним та жінкам середнього віку (для підтримки гормонального балансу і в менопаузі). Мінеральний склад моринги допомагає компенсувати дефіцит кальцію в кістках і зменшити ризик остеопорозу. Експериментальні дослідження на тваринах показали, що моринга сприяє зниженню рівня ліпідів у крові і може допомогти у профілактиці гіперхолестеринемії та атеросклерозу.

Діючі речовини: 11 вітамінів (бета-каротин, тіамін, рибофлавін, ніацин, піридоксин, біотин, фолієва кислота, аскорбінова кислота, холекальциферол, токоферол, вітамін К), омега-3, 6 і 9 жирні кислоти, мінерали (калій, фосфор, кальцій, мідь, марганець, магній, цинк, залізо), білки, протизапальні речовини, есенціальні й неесенціальні амінокислоти, цитокіни, антиоксиданти, ксантинові похідні, поліфеноли, флавоноїди, хлорофіл, клітковина.

Дозування

Якщо моринга вживається у вигляді чаю, його п’ють до 3 разів на добу по 150–200 мл настою (4–10 г сушеної рослини на 200 мл води при температурі 95°C). У капсулах – по 3–5 капсул 2 рази на день; при підвищеному фізичному навантаженні – до 3 разів на добу; дітям – половину дози. Порошок із моринги – 1–2 чайні ложки на їжу або у напоях 1–2 рази на день.