Морква звичайна – Daucus carota

Загальні назви: Морква, морква звичайна, дика морква, Daucus carota, каротель, Queen Anne’s lace, королівська мережка, пташине гніздо, bishop’s lace, wild carrot, біша мережка, daucus, carotte commune, carotte sauvage, garijara, zanahoria silvestre, shikha-mula, beesnest plant, nan he shi, Nid d’Oiseau, міжнародні та латинські синоніми.

Латинська назва: Daucus karota

Походження: Азія, Австралія, Європа, Північна Америка

Короткий вступ

Для оптимального зростання моркви потрібен ретельний обробіток ґрунту із достатнім розпушуванням і внесенням компосту перед весняною сівбою. Не підходять кам’янисті чи перезволожені ґрунти (у таких умовах корінь моркви легко розгалужується і може вражатися гниллю). Найкраще підходить місце зі середньосуглинистим ґрунтом і повним сонячним освітленням. Висівати насіння варто з середини квітня, у рядки з відстанню між ними близько 15 см (насіння заглиблюють на 1 см).

Детальний опис

Традиційний овоч помірного клімату. Насправді, хто не знає моркву?

Ботанічна інформація

Морква звичайна – дворічна, прямостояча, досить опушена, жорстка та негібка рослина, яка зазвичай досягає 30–60 см у висоту. Листки тричіперисті, ніжні, мереживно розсічені, мають трикутну форму. Квітки дрібні, білуваті або темно-білі, зібрані у плоскі, густі зонтики. Зонтики можуть мати рожевий відтінок, а центр забарвлений у червоний колір. Нижні гілочки ланцетні або розгалужені. Під час формування насіння його краї загортаються, поверхня стає опуклою, що сприяє розповсюдженню плодів завдяки чіплянню до тіла комах. Плід овальний, сплощений, з короткими стовпчиками й гачкуватими щетинками.

Походження та поширення

Точна батьківщина моркви звичайної досі залишається невідомою. Деякі дослідники вважають, що морква первинно вирощувалася на території сучасного Афганістану та прилеглих країн, звідки ще в ранньому середньовіччі поширилася до Середземномор'я, а у нові часи закріпилася в Західній Європі та багатьох інших регіонах. За англомовними джерелами, сучасні сорти моркви були виведені приблизно у Франції у ХІХ столітті. У Європі морква зустрічається повсюдно, окрім країн Півночі. Найкраще росте у помірному кліматі. Також трапляється у Північній та Східній Африці, Західній Азії, Індії, Південній Америці, Австралії, а в Україні поширена від низин аж до передгірних регіонів (до 1000 м н.р.м.).

Використання / дозування

У народній медицині морква звичайна зарекомендувала себе у лікуванні нетяжких проблем із нирковими каменями та іншими недугами видільної системи. Народні цілителі радили велику кількість моркви при порушеннях сечового міхура, подагрі, диспепсії, розладах травлення, підвищеному газоутворенні, при невралгічній природі розладів чи при частих проносах (завдяки вмісту клітковини).

У традиціях народної медицини Західної Європи моркву рекомендували при глистових та інших паразитарних захворюваннях шлунково-кишкового тракту, при болях у матці та у молодих жінок під час першої менструації. Досі у Південно-Західній Азії морква вживається як афродизіак, нервовий тонік, а також для виведення надлишкової рідини (зокрема при набряках ніг). Деякі лікувальні практики (переважно в Африці) рекомендують морквяну кашку для лікування опіків, шкірних проблем, у тому числі, схожих на пухлинні новоутворення, а також при хворобах серця. Українські фітотерапевти радять моркву при розладах травлення, нудоті, діареї, а також з профілактичною метою для підтримки зору (можливе використання в офтальмології).

Активні речовини

У моркві присутні гіркуваті поліацетилени (фалкарінол, фалкариндіол), які виявляють активність проти деяких грибкових захворювань (Mycocentrospora acerina, Cladosporium cladosporioides). Також містяться піролідин, 6-гідроксимелеїн, 6-метоксіметлеїн, євгенін, газарин, фалкариндіол-3-ацетат, бета-каротин, вітамін А, альфа-каротин, лютеїн, зеаксантин (важливі каротиноїди для здоров'я очей), вітамін К, вітамін B6. Морква складається на 88% з води, близько 5% становлять полісахариди та приблизно 3% – білки. Клітковина переважно представлена целюлозою, у меншій кількості – геміцелюлозою, лігніном і крохмалем. Серед простих цукрів – сахароза, глюкоза та фруктоза і їхні похідні.

Традиційне дозування

Дозування моркви залежить від віку, стану здоров'я людини та інших індивідуальних чинників.