Молодий ячмінь – Ячмінь звичайний

Детальний опис

Молодий ячмінь — природний щит від хвороб цивілізації, потужне джерело енергії та відчуття легкості.

Ботанічна інформація

Ячмінь звичайний (Hordeum vulgare) — представник родини злакових. Це самозапильна однорічна рослина, дикі форми якої здавна зустрічаються на просторах Західної Азії та північного сходу Африки. За морфологією ячмінь подібний до пшениці, хоча вони є далекими родичами. Головне суцвіття — колос, а плід називають зернівкою (оболонкою). Рослина має добре розвинену кореневу систему, забезпечує високу врожайність та стійкість до холодів і посухи.

Походження та поширення

Археологічні дослідження свідчать, що ячмінь був відомий у Європі, Азії та Африці ще з доісторичних часів. Вважається, що до Європи ячмінь потрапив завдяки кочовим народам із південно-західної Азії. Сьогодні рослина поширена переважно на північній півкулі, проте її також вирощують у Південній Америці та південних регіонах Африки з достатнім зволоженням. Ячмінь вважається однією з найдавніших окультурених і спеціально вирощуваних злакових культур. Дикі види досі трапляються від північної Африки, через Крит, аж до середньої Азії. Археологічні знахідки свідчать, що ячмінь вирощували в Сирії вже близько 8000 років до н.е., а вже у 4000 р. до н.е. ця культура була поширена на далекій півночі Європи, навіть у межах сучасної Фінляндії. В Давньому Єгипті ячмінь спеціально вирощували для виготовлення пива та випікання хліба, і він вважався гарантією врожаю та ситного року.

Використання / дозування

Ячмінь має широкий спектр застосування у харчовій промисловості (одна з найдавніших зернових), косметиці, кулінарії та народній медицині. Ячмінь звичайний (Hordeum vulgare) особливо цінується у виробництві круп, як корм для худоби, а також для приготування пива та віскі. Молодий ячмінь завдяки вмісту потужних ферментів і антиоксидантів діє як засіб для підвищення життєвого тонусу, посилює обмін речовин, захищає від оксидативного стресу (за рахунок, зокрема, вітамінів A та E). Деякі речовини у складі нейтралізують кислотність в організмі, допомагають підтримувати гомеостаз, а інші — блокують та виводять токсичні сполуки, знижують дію важких металів та шкідливих речовин з їжі.

Молодий ячмінь використовується аналогічно до молодої пшениці — за складом близькі, проте відрізняються за смаком і частково співвідношенням діючих речовин. Кожна людина може обирати продукт за власними смаковими уподобаннями. Молодий ячмінь ідеально підходить для стимуляції обміну речовин і як доповнення до програм зниження ваги. Завдяки високій енергетичній цінності рекомендований при хронічній втомі та депресивних станах — він буквально «заряджає» організм енергією.

Активні речовини

Харчова цінність ячменю обумовлена високим вмістом полісахаридів (крохмалю). У молодому ячмені особливо багатий склад: крім вітамінів B, E, присутні вітаміни A, K, бета-каротин, фолієва кислота, біотин, ніацин, широкий спектр амінокислот (аланін, аргінін, метіонін, фенілаланін, серін, гліцин, треонін, пролін, гістидин, тирозин, валін, лізин, ізолейцин, лейцин), а також органічні кислоти (глутамінова, аспарагінова), макро- та мікроелементи (магній, калій, цинк, кальцій, кремній), хлорофіл та унікальні ферменти. Найкориснішим для споживання вважається саме зелений молодий ячмінь, зібраний у період найбільшого вегетативного росту — тоді у рослин найвищий вміст біологічно активних речовин, важливих для фізіології людини.

Традиційне дозування

Зелений ячмінь рекомендовано вживати за 30 хвилин до їжі або через 2 години після прийому їжі. Частота прийому залежить від фізіологічних потреб, способу життя, фізичної активності й може становити від 1 до 3 разів на день. У вигляді порошку достатньо 1 чайної ложки на прийом, у вигляді проростків — декілька ложок. Ячмінь не має обмежень у споживанні — передозування неможливе, немає застережень щодо вживання дітьми, вагітними чи людьми похилого віку. Проте бажано порадитися з лікарем про доцільність вживання молодого ячменю під час консультації.