Медунка лікарська – Pulmonaria officinalis

Загальні назви: Медунка лікарська, медунка, медунка справжня, трава легенева, Pulmonaria officinalis, Pulmonariae herba, lungwort, common lungwort, Mary's tears, Our Lady's milk drops, Herbe Cardiaque, Herbe au Lait de Notre-Dame, Lungenkraut, Pulmonaire, Sauge de Bethléem, Pulmonaria, традиційні, міжнародні та латинські синоніми

Латинська назва: Pulmonaria officinalis

Походження: Європа

Короткий вступ

Лікарською сировиною є трава або нижнє листя рослини, які збирають під час цвітіння – з березня до квітня. Сировину сушать у тіні при температурі до 40 °C та зберігають у закритих посудинах. Медунка може зростати на будь-яких ґрунтах – від легких до кам'янистих. Вона однаково толерантна до pH ґрунту – росте як на лужних, так і на нейтральних чи кислих ґрунтах. Рослина надає перевагу вологим місцям, однак добре витримує й сухі ділянки.

Детальний опис

Медунка лікарська – перевірений народний засіб для підтримки здоров’я дихальних шляхів.

Ботанічна інформація

Медунка лікарська – багаторічна трав'яниста рослина із зеленим, серцеподібним, видовженим і опушеним прикореневим листям із заокругленими краями. З ранньої весни з’являються червоні, рожеві, а з часом – синюваті квіти з п’ятьма пелюстками. Завдяки антоціанам квіти змінюють колір залежно від pH. Період цвітіння триває з березня до травня, а дозрівання плодів – із травня до червня. Опилюється медунка комахами (переважно бджолами і метеликами), насіння розносять також комахи (зокрема мурашки).

Поширення та походження

Батьківщиною медунки лікарської є Європа, де вона особливо поширена – зростає від Арденн на заході до Нідерландів, Данії, Швеції та Великої Британії. У Норвегії рослина не зустрічається. На схід медунка поширюється аж до центральної Росії, Кавказу, Балкан, а також у північній і центральній Італії.

Медунка зростає у листяних та змішаних лісах, від низин до гір. Віддає перевагу свіжим, притіненим місцям із багатими на вапно ґрунтами, але трапляється і на кам’янистих чи чисто глинистих ґрунтах – на висоті від 0 до 1500 метрів над рівнем моря.

Використання / дозування

Свою назву медунка отримала завдяки застосуванню в лікуванні легеневих захворювань, а плямисте листя асоціюється з легенями. Молоде листя цієї рослини використовується в кулінарії, наприклад, в Англії його додають до салатів і супів. Медунка користується попитом і в гомеопатії, і в народній медицині.

Корисні властивості медунки пов’язані з її сапонінами, що полегшують відходження мокротиння, слизовими речовинами – вони створюють захисний бар’єр і заспокоюють дихальні шляхи, а також із вмістом дубильних речовин, що мають протизапальний та дезінфікуючий ефект. Деякі знахарі й нині рекомендують медунку як допоміжний засіб при лікуванні туберкульозу та в комплексних схемах.

Народна медицина

У народній практиці відвар медунки лікарської призначають при бронхітах, для заживлення і регенерації слизової оболонки верхніх і нижніх дихальних шляхів, органів травлення, а також як сечогінний та в’яжучий засіб. Народна медицина також радить робити компреси зі свіжої рослини, настою або концентрованого відвару для обробки гнійних ран, геморою й інших хвороб, де необхідно використати протизапальні чи в’яжучі властивості. Медунку застосовують і для усунення затримки рідини в організмі.

У традиціях англосаксонської культури медунку використовували при травних розладах, проблемах кишечника, захворюваннях нирок і сечостатевої системи. Через опушене листя рослина рідко вживається самостійно. Медунка лікарська є також класичною складовою вермуту.

Обмеження та застереження

Медунка лікарська містить алкалоїди, тому курс її застосування не має перевищувати 3 тижні поспіль. Її не рекомендують маленьким дітям, вагітним і жінкам, які годують грудьми.

Активні речовини

Медунка лікарська містить кремнієву кислоту, сапоніни, дубильні речовини (до 10%), слизові сполуки, піролізидинові алкалоїди, флавоноїди, органічні кислоти (стеаринова, міристинова), цукри, вітамін C, фітостерин, алантоїн і мінеральні солі (переважають кальцієві сполуки).

Традиційне дозування

Рекомендована доза залежить від показань і форми застосування. Настоянка 1:5 вживається по 1–5 мл 1–3 рази на день. Чай готують із 5–10 г сировини (1–2 столові ложки) на склянку води, п’ють 1–3 рази на день.