Мастиха – Пістакія лентискова

Мастиха – Пістакія лентискова

Загальні назви: Мастиха, мастика, лентискова смола, смола мастихи, пістакія лентискова, Чіоські сльози, сльози Хіосу, сльози з Хіосу, Tears of Chios, arabská guma, арабська камедь, Arabic gum, Yemen gum, mastichein, masticate, Pistacia lentiscus, мастік, мастікс, латинські та міжнародні синоніми

Латинська назва: Pistacia lentiscus

Походження: Азія, Європа

Короткий вступ

Ароматична, слоново-біла смола мастиха збирається з дерева — Пістакії лентискової, що росте на південних грецьких островах біля Егейського моря, де відома як «сльози Хіосу». Спочатку рідка, смола на прохолоді твердне, утворюючи прозорі краплі або шматочки. Після жування смола розм'якшується й набуває білого відтінку. Виробництво мастихи суворо контролюється місцевими кооперативами Mastichochoria. Збір триває з липня до початку жовтня, смолу збирають методом надрізів на гілках і очищають. Згодом готують також ефірну олію. Готова мастиха має насичений, злегка димчастий аромат і смак.

Детальний опис

У народній медицині смола використовується при інфекційних і запальних захворюваннях та має численні лікувальні властивості для травлення, зниження рівня холестерину і регуляції артеріального тиску.

Ботанічна довідка

Мастиха (Pistacia lentiscus) — це кущ або дводомне вічнозелене дерево заввишки від 1 до близько 5 метрів із роздільно розташованими чоловічими та жіночими особинами. Рослина має дуже ароматичну смолу та зростає від сухих до кам'янистих ділянок середземноморського регіону Європи. Листя чергове, злегка шкірясте, темно-зелене, часто перисте (по 5–6 пар на кінці гілочки). Квіти дрібні, розділені на чоловічі й жіночі. Плід — кістянка, спочатку червона, під час дозрівання чорніє, розміром близько 4 мм.

Поширення та походження

Мастиха витримує сильні дощі, росте на різних ґрунтах, добре почувається на кам'янистих схилах та здатна виживати на засолених землях, що дає їй перевагу поблизу узбережжя. Вона зустрічається також у лісових зонах, на вирубках, галявинах, каньйонах і височинах по всьому Середземномор'ю. Рослина є важливою для екосистеми як корм для птахів і тим самим поширюється на нові території. За сприятливих умов дерево може досягати 7 метрів, проте розвиток лісового господарства і розширення пасовищ стримують її ріст.

Як декоративна рослина, пістакія лентискова часто використовується у середземноморських садах завдяки своїй екзотичності та вічнозеленому листю. Її вирощують і на Канарських островах, у Мексиці, де вона натуралізована. Свою назву "мастиха" (mastic, masticate) рослина отримала від грецького "mastichein" — скреготати зубами, "massein" — жувати.

Використання / дозування

Смола мастихи в основному використовується як смакова добавка або натуральна жувальна гумка. У Греції вона додається у традиційні напої та лікери (зокрема Mastichato з острова Хіос), у виробництві жуйок, тістечок, сирів, десертів. У Туреччині мастиха є важливою складовою традиційного морозива дондурма, місцевих пудингів, де вона надає оригінальної текстури. В Лівані та Єгипті смолу застосовують при приготуванні страв, супів, м’ясних й десертних страв. У Марокко дим ефірної олії мастихи використовують для ароматизації питної води. Останнім часом з’явилися безалкогольні напої зі смаком мастихи.

Крім кулінарії, мастиха широко використовується у фармації та косметиці: як інгредієнт у зубних пастах, кремах для тіла й догляду за шкірою, ароматах. Протягом тисячоліть смола Pistacia lentiscus застосовується для лікування травних розладів у регіоні Середземномор'я. Давньогрецький лікар і ботанік Діоскорид вперше описав її цілющі властивості у знаменитому трактаті «De Materia Medica». Згодом інші античні медики підтверджували дію мастихи для здоров'я шлунка, кровотворення, поліпшення стану судин, застосування при бронхітах та для профілактики застуд.

У народній медицині мастиха використовується для зниження абсорбції холестерину, регуляції артеріального тиску та профілактики серцевих нападів. Смолу застосовують локально при шкірних інфекціях завдяки її антибактеріальним і протигрибковим властивостям. У стародавній Греції мастиха була засобом першої допомоги при укусах змій, у Персії та Індії — як пломбувальний матеріал у стоматології. Гіппократ радив смолу мастихи для профілактики травних розладів і застуди, а Гален рекомендував її при бронхітах і для покращення кровотворення.

У середньовіччі мастиху використовували для очищення повітря та відбілювання зубів. Сьогодні її застосовують для жування, в кулінарії, у харчовій промисловості та як інгредієнт домашньої косметики, мила, шампунів. Зберігати смолу краще у сухому, прохолодному і захищеному від світла місці, після відкриття — до 3 років.

Дослідження останніх десятиліть підтвердили ефективність мастихи проти бактеріального нальоту в ротовій порожнині, антибактеріальних і протигрибкових властивостей. Є підтвердження дієвості мастихи проти Helicobacter pylori, що може спричинити виразки шлунка або гастрит. Клінічний ефект виразніший при тривалому застосуванні. Також доведено зниження рівня холестерину, LDL, інших показників крові та маркерів роботи печінки при регулярному вживанні смоли мастихи.

Активні речовини

В смолі мастихи ідентифіковано понад 250 речовин, зокрема до 90% складають монотерпенові вуглеводні. Ключові активні сполуки: альфа-пінен, бета-мірцен, альфа-терпінеол, терпінен-4-ол, ундека-2-он, димірцен, бета-каріофілен, анетол, вербенон, лімонен, (E)-метил-ізоевгенол, альфа-терпінеол і ліналол.

Традиційне дозування

Дорослим рекомендують 2–3 грами кристалів мастихи (8–12 середніх або вдвічі менше — дрібних кристалів), або 1/3 чайної ложки, розчиненої у склянці води чи соку. Дітям до 6 років не рекомендується. Не перевищуйте зазначену дозу. Можна жувати кристал до розм'якшення — він перетворюється на натуральну жувальну гумку.