Маренка пахуча – Асперула одоратна

Детальний опис

Марьенка пахуча – традиційна цілюща рослина, яку цінували за здатність «відкривати застій печінки та додавати сили серцю», а ще для полегшення травлення, заспокоєння нервів та покращення сну.

Ботанічна інформація

Марьенка пахуча (Asperula odorata) – багаторічна трав'яниста рослина заввишки 10—50 см. Має чотиригранне стебло, на якому кільцями розміщені прості, голі, еліптичні або ланцетні листки довжиною 2–5 см із шорстким краєм, які виростають з тонкого, повзучого, розгалуженого кореневища. На вершинах стебел формуються рихлі волоті з малими білими трубчасто-дзвоникоподібними квітками з чотирилопатевою віночкою – діаметром 4–7 мм. Цвіте з травня по червень. Плід – овальна двосім’янка 2–4 мм із гачками для чіпляння до одягу або шерсті тварин.

Поширення та походження

Марьенка походить із більшої частини Європи, де росте від Іспанії та Великої Британії на заході, країн Скандинавії та Росії, через Західний Сибір до Туреччини, Ірану, Кавказу, Китаю й Японії. У Північній Америці успішно натуралізована у США та Канаді.

Створює щільні зарості переважно у листяних лісах. Віддає перевагу затіненим буковим, грабово-буковим лісам із кислим або слаболужним вологим, структурованим, гумусним ґрунтом; також поширена на галявинах, лісових дорогах. У Карпатах та передгір’ях трапляється розсіяно на межах полів і в лісосмугах.

Використання / дозування

Марьенка пахуча має приємний і дуже сильний аромат завдяки вмісту кумарину, запах не зникає і після висушування. Саме тому її використовують у лікеро-горілчаному виробництві для створення аперитивів, алкогольних напоїв: у Німеччині входить до Маєвої чаші (Maibowle, Maitrank), майського вина, пуншу, бренді, джемів, берлінського пива; у Швейцарії – до бенедиктинського лікеру; у Франції – до шампанського; у Скандинавії – до ковбасних, м’ясних виробів.

Історично марьенка відома як седативна, антиспазматична, діуретична трава та природний підсолоджувач. У гомеопатії застосовувалася при захворюваннях печінки й спазмах гладкої мускулатури переважно травного тракту. Сучасні дослідження підтверджують імуностимулюючий і апетитозбуджуючий вплив речовин надземної частини рослини.

Особливо цінується серед людей з безсонням, тривожністю, підвищеною нервовою збудливістю. Клінічні випробування засвідчують позитивний вплив марьенки на якість та тривалість сну й швидкість засинання.

Дослідження in vivo показали швидке загоєння ран завдяки вираженій антиоксидантній й епітелізуючій дії. Виявлені також протизапальні властивості через пригнічення синтезу запальних факторів, а антраценові похідні проявляють противірусний ефект, зокрема щодо вірусу простого герпесу.

Головні біологічно активні компоненти – кумарини, флавоноїди, дубильні речовини – відповідають за антимікробний, антибактеріальний, антиоксидантний, протизапальний ефекти. Кумарини зменшують набряки через руйнування позаклітинних білків та інгібування синтезу простагландинів. Флавоноїди також діють як антиоксиданти, захищаючи клітини від пошкоджень, зміцнюють судини, покращують кровообіг.

Експериментально доведено позитивний вплив марьенки на перебіг флебітів, геморою, варикозного розширення вен та її антибактеріальну активність. Інші компоненти (асперулозид, іридоїди) демонструють протизапальний потенціал.

Народна медицина

Марьенка часто використовувалася зовнішньо при ушкодженнях шкіри, нагноєннях, болях голови мігренозного чи неясного характеру. При ферментації у препаратах утворюється дикумарол, який знижує згортання крові, що може бути корисним при лікуванні тромбозу, запаленні вен, у складних формах геморою або після гострих судинних розладів.

У народній практиці рослині приписують сечогінні, антиспастичні, антисептичні властивості, вона допомагає при шлункових болях, здутті, сечокам'яній хворобі, судомах, пневмонії, тахікардії, істерії та невротичних станах. Сучасні травники радять марьенку як природний легкий проносний засіб при нетяжких закрепах й протизапальний засіб при болях у суглобах.

Застереження

Не рекомендується для тривалого використання, можливі головний біль або блювання. Приймати лише короткими курсами у помірних дозах. Не слід поєднувати з антикоагулянтами, припинити застосування за 2 тижні до хірургічних втручань. Не рекомендується дітям до 18 років.

Активні речовини

У марьенці знайдено 225 біоактивних сполук. Надземна частина містить кумаринові глікозиди (кумарин 0,4–1,0%), дубильні речовини, гіркоти, ефірну олію, органічні кислоти, вітамін C, нікотинову кислоту, терпеноїдний глікозид (асперулозид 0,05–0,30%), монотропеїн (0,04%), іридоїди, антраценові похідні, флавоноїди (рутін, фізетін, кверцитрин, гесперидин, хризин, катехін, епікатехін).

Дозування

Фіксованої дози для дорослих у літературі немає. Описано використання 15–30 г сушеної трави (або трохи більше свіжої), залитої 3 склянками окропу, настоювати 10 хвилин. Для настоянки беруть 50–80 г трави на 250–300 мл спирту і 800–1000 мл води.

1,5 ч.л. сушеної трави настоюють кілька годин у яблучному сидрі для отримання напою. Пів чайної ложки трави можна замочити у молоці з медом на 1–2 години, процідити й охолодити. Маєвий напій готують з 10 г трави на 0,5 л білого вина з цукром і апельсином протягом 12 годин.