Маракуя – Пасифлора їстівна

Загальні назви: Маракуя, пасифлора їстівна, фрукт страсті, плод страсті, пасифлора, пасіфлора, passiflora edulis, passion fruit, maracuja, maracuyá, maracujá, corona de cristo, гулупа, парча, granadilla, флор де пасіон, флор де пасифлора, maypop, пасіфлора інкарната (Passiflora incarnata), liliko’i, fleur de la passion, fleur de passiflore, granadille, guavadilla, Madre Selva, parchita, міжнародні, англійські, латинські та регіональні синоніми.

Латинська назва: Passiflora edulis

Походження: Африка, Азія, Австралія, Європа, Південна Америка, Північна Америка

Короткий вступ

Вирощування пасифлори можливо навіть у домашніх умовах в Україні. Однак це теплолюбна рослина, яка полюбляє кімнатну температуру, середньосуглинковий субстрат та достатнє зволоження особливо в період росту. Влітку рослину можна виносити на свіже повітря, а взимку бажано забезпечити їй стан спокою. Пагони можуть досягати кількох метрів, тому варто подбати про опору для ліани. Пасифлору широко вирощують у Південній Америці, Латинській Америці, Карибському басейні, Африці, Південній Азії (В'єтнам, Південна Корея), на Гаваях, в Індії, Ізраїлі, Австралії, Новій Зеландії та деяких штатах США (Флорида, Каліфорнія). Окремі сорти витримують помірно холодні зими, як наприклад, у Великій Британії.

Детальний опис

Маракуя – популярна рослина для зняття тривоги, поліпшення сну та як допоміжний засіб при болях.

Ботанічна інформація

Маракуя – це теплолюбна багаторічна ліана Пасифлора їстівна (Passiflora edulis) з дерев’янистим в основі стеблом, який може досягати 10–15 метрів завдовжки. Плід має товсту шкірку (близько 3 мм), яку відрізняє шкіряста структура. Рослина культивується переважно заради плодів. Листя трироздільне, довжиною 15–20 см. Квітки на довгих квітконіжках, мають 2–5 см, складаються з п’яти чашолистків і двох рядів корончастих пелюсток, що формують оригінальну декоративну структуру. Плід – кругла або овальна ягода до 10 см у діаметрі, при дозріванні набуває жовтого чи темно-фіолетового забарвлення і трохи зменшується в розмірі через зморщування. Усередині плід соковитий із великою кількістю насіння.

Поширення та походження

Маракуя походить із регіонів сьогоднішньої Бразилії, Парагваю, Північного Чилі та Південного Перу. Ймовірно, її прабатьківщина – басейн Амазонки. Згодом людина поширила пасифлору їстівну до Європи, Африки та Австралії. Нині маракуя культивується у всьому тропічному та субтропічному поясі світу.

Використання / дозування

Іспанські завойовники вперше зустріли маракую в 1569 році у Перу. Квіти рослини асоціювалися у них із Христовими страстями. У XVI столітті іспанські моряки привезли маракую до Європи. З того часу вона стала популярною як седативний засіб, тонік для нервової системи та фітотерапія від судом. У народній медицині Північної Америки засіб використовували для полегшення головного болю, болю від саден, а також при менструальних болях, епілепсії, проблемах із м'язовими спазмами і болях різної локалізації.

Сьогодні маракуя й далі активно використовується у світі: у країнах Латинської Америки сік маракуї додають до напоїв, десертів і морозива, на Гаваях – до кондитерських виробів та маринадів, у Португалії з неї роблять лікери, в Ізраїлі – додають у холодні десерти, а в Бразилії плоди – основа багатьох смаколиків та популярних напоїв.

В наукових дослідженнях підтверджено, що маракуя знижує прояви тривоги, заспокоює, полегшує засинання та покращує якість сну. Клінічні випробування на тваринах і людях також довели анальгетичні, протизапальні, спазмолітичні, антидепресивні й навіть афродизіакальні властивості маракуї. У деяких рецептурах екстракт маракуї використовується у складі збалансованих фітопрепаратів спільно з глодом, валеріаною, коренем баллоти, колою та паулінією для боротьби з психоемоційними розладами.

Екстракт або масло маракуї застосовують місцево як емолієнт для зволоження і живлення шкіри. Антиоксидантна дія лігнанів і каротиноїдів маракуї захищає шкіру від шкідливого впливу ультрафіолету. В народній медицині використовується при опіках, проблемах серцево-судинної системи, тривожних розладах, безсонні, спазмах, болях, для зняття набряків і боротьби із запаленнями, а також при гельмінтозах як природний засіб для вигнання паразитів.

Дозування

Стандартний екстракт плодів маракуї (Passiflora edulis) – 45 крапель на добу при загальній тривожності, популярні лікарські форми містять по 90 мг екстракту маракуї у вигляді таблеток (у народних довідниках рекомендується декілька грамів порошку плодів на добу, 2–3 рази на день у невеликій кількості). Зважайте на можливу взаємодію з іншими препаратами. Перед зовнішнім використанням масла маракуї проводьте тест на невеликій ділянці шкіри.