Манго – Мангіфера індійська

Загальні назви: Манго, манга, манґо, мангіфера індійська, звичайне манго, Mangifera indica, Indian mango, Common mango, māṅṅa (малайська назва), mángguo (кит.), mangue catuña (порт.), mango-slægten, mangopuu, mangosu, mango indyjskie, mango tree, internationaal, міжнародні та латинські синоніми

Латинська назва: Mangifera indica (Mangifera austro-yunnanensis)

Походження: Африка, Азія, Австралія, Європа, Південна Америка, Північна Америка

Короткий вступ

Мангіфера індійська культивується в Південній Азії вже тисячі років, у Східній Азії — з 5–4 століття до н. е. Згодом манго поширилося в Африці, Америці, Австралії, де стало цінною субтропічною культурою. Сьогодні лідерами виробництва є Індія, Китай і Таїланд. Вирощування також поширене у південних регіонах Іспанії, на Канарських островах, у Флориді та країнах Карибського басейну.

Детальний опис

Смачний тропічний фрукт з цілющим потенціалом.

Ботанічна інформація

Мангіфера індійська – потужне дерево, що виростає до 35–40 метрів у висоту, з кроною до 10 метрів у діаметрі й може плодоносити понад 300 років. Коренева система рослини розгалужена й може досягати глибини до 6 метрів у сприятливих ґрунтах.

Листя манго просте, вічнозелене, чергове, довжиною 15–35 см та шириною 5–15 см. Молоде листя має помаранчевий відтінок, згодом набуває темно-червоного або темно-зеленого кольору. Квітки дрібні, ароматні, зібрані у волоті довжиною 10–40 см, мають по 5 тичинок і приємний запах, схожий на лілії.

Плід манго – кістянка різної форми й забарвлення залежно від сорту та місця вирощування: жовтий, помаранчевий, червоний, зелений. Усередині знаходиться одна велика плоска кісточка з волокнистою поверхнею, яку важко відділити від м’якоті. У кісточці приховано насіння завдовжки 4–7 см, яке чутливе до умов довкілля.

Поширення та походження

Батьківщина манго – Південна та Південно-Східна Азія (Індія, Бангладеш, Бірма, Пакистан, Шрі-Ланка). Окам’янілі рештки виду датують 25–30 мільйонами років. Сьогодні манго культивується у тропічних і субтропічних регіонах по всьому світу, серед яких Індія, Китай, Таїланд, Індонезія, Африка, Центральна й Південна Америка.

Слово "mango" походить з малайської мови і було поширене завдяки португальському мореплавству. Перша згадка англійською датується початком XVI століття.

Використання / дозування

Манго широко використовується в гастрономії. Незрілі кислі плоди додають у чатні, соління, кисло-солодкі соуси, їдять сирими з сіллю чи спеціями, маринують та тушкують. На основі манго виготовляють тропічні напої (аам панна, манго лассі), джеми, солодкі соуси, пасти, додають у мюслі, йогурти, десерти, алкогольні й прохолодні напої.

Манго входить до складу багатьох національних страв Індії, Пакістану, Філіппін, а також є популярним в Іспанії, на Канарських островах, у Центральній і Південній Америці. Плід цінується як джерело біологічно активних сполук: антиоксидантів, вітамінів С, А, фолатів, бета-каротину, лютеїну. Споживання манго підтримує зір, імунітет, здоров’я шкіри й серця, сприяє нормалізації травлення та запобігає закрепам.

У народній медицині манго рекомендовано для профілактики та підтримки при: макулярній дегенерації, цукровому діабеті, ожирінні, серцево-судинних та онкологічних захворюваннях, для покращення функцій нервової та репродуктивної систем, а також при авітамінозі. Листя використовують у аюрведичній практиці як шлунковий тонік.

Манго часто називають фруктом молодості та краси. У традиціях Індії вважається афродизіаком, стимулює жіночу фертильність, а в Китаї знижує ризик утворення каменів у нирках. При схильності до алергії на латекс варто уникати контакту зі шкіркою плоду.

Активні речовини

На 100 г манго припадає близько 250 кДж. Плід містить велику кількість вітаміну С (до 44% добової норми), фолатів, вітаміну А, бета-каротину, лютеїну, тритерпенів (лупеол), ксантоноідів (мангіферин), поліфенолів (кверцетин, ізокверцетин, фісетін, катехіни, кемпферол, гало- і кавова кислота), а також мінерали: кальцій, магній, натрій, фосфор, калій, марганець, цинк, мідь. До складу також входять цукри, клітковина, пектин, ферменти, білки й корисні жири.

Дозування

Не існує чітко визначеної лікувальної дози манго. Рекомендовано вживати 1 фрукт на день для насичення вітамінами, але можна більше (до 3 плодів на добу), за індивідуальною переносимістю. Листя використовують переважно у вигляді настоїв згідно з традиційними рецептами аюрведи.