Манайюпа – Десмодіум піднімаючийся

Детальний опис

Манайюпа – це традиційна лікарська рослина високогір’я Перу, яку цінують за магічні та очищаючі властивості. Вона широко використовується в народній медицині Латинської Америки та Західної Африки.

Ботанічна інформація

Манайюпа (Desmodium adscendens) – повзуча багаторічна рослина з характерним зеленим округлим листям, яке росте трійками і густо вкрите білими ворсинками. Коренева система дуже довга, це допомагає рослині переживати нестачу вологи. Квітки ніжні, світло-рожеві, зовні подібні до квіток конюшини. Плоди – це боби, всередині яких знаходяться насіння рослини.

Походження та поширення

Манайюпа походить із гірських регіонів Перу, де відома та високо цінується у народній фітотерапії як майже «магічна» рослина. Місцеві мешканці вважають, що настій манайюпи є напоєм любові, здатним відновити згаслі почуття.

Використання / дозування

У народній медицині Перу та сусідніх країн манайюпу здавна вживають при нервовій напрузі, стресі, неспокої, панічних станах. Вона також має підтверджені антиоксидантні властивості, що досліджуються в сучасній онкології. У Карибському регіоні використовується при недоїданні для підтримки загального стану.

У Белізі рослину називають «сильна спина»: настій на 24 години в ромі вживають по чверті склянки 3 рази на добу 7-10 днів для полегшення болю спини. Відвар готують також шляхом варіння рослини у воді (300 мл) і п'ють 3 рази на день по 100 мл перед їжею. У Гані застосовують для зняття симптомів бронхіальної астми, збільшення сечовиділення, проти дизентерії, закрепів, колік і поверхневих ран. У Південній Америці в народній медицині рекомендується при артритних болях суглобів рук.

Основною сферою застосування манайюпи є очищення організму та крові від токсинів і шкідливих речовин, зокрема при високому споживанні тютюну чи алкоголю. Вона популярна у багатьох країнах Центральної та Південної Америки для детоксикації, санації сечових шляхів, підтримки функцій нирок. Рекомендується місцево при запаленнях, подразненнях шкіри, геморої.
Завдяки біологічно активним речовинам рослину використовують і зовнішньо – при екземах, висипах, акне (для ванн чи примочок). Свіжі або порошкоподібні листя іноді прикладають до ран для заживлення, зокрема при венеричних виразках. В народній медицині до листя можуть додавати сік лайму. У районах тропіків настій манайюпи використовують для засобів інтимної гігієни при грибкових інфекціях.

У поєднанні з іншими травами застосовується при менструальних розладах (спазмах, надмірній кровотечі, болях). У місцевих традиціях настій манайюпи використовують для підвищення лактації (змащують ним соски або п’ють жінки та чоловіки для покращення стосунків). В Амазонії відвар використовується і як природний контрацептив.

Для підтримки травлення манайюпа вживається у вигляді чаю при підвищеній кислотності шлунка, виразках, запаленнях жовчного міхура та печінки. Рослина має м'яку спазмолітичну і релаксуючу дію, тому застосовується при закрепах і як легкий проносний засіб (м'який послаблюючий ефект), а також для стимулювання діурезу. За результатами досліджень у Бразилії (на 8 000 представниках корінних народів), манайюпу вважають ефективною проти малярії. Народи Нікарагуа вживають екстракт при закрепах, венеричних хворобах і для покращення травлення, а в африканській медицині використовують для виведення паразитів із кишечника.

Травники Західної Африки традиційно застосовували манайюпу для полегшення дихальних розладів. Наукові дослідження (з 1977 року) підтверджують позитивний вплив сухого екстракту манайюпи на перебіг бронхіальної астми і здатність рослини блокувати дію спазмогенних та медіаторів алергії (лейкотрієн, гістамін), що зменшує звуження бронхів та слизоутворення. Дослідження встановили також вплив на стимуляцію натрієвих каналів, що сприяє розширенню дихальних шляхів.

Інші сучасні дослідження підтверджують знеболювальні, протизапальні, антиалергічні властивості та зменшення спазмів як гладкої, так і скелетної мускулатури. Надзвичайно цінується манайюпа при бронхітах, ХОЗЛ, емфіземі, туберкульозі, підвищеній секреції мокроти.

Активні речовини

Манайюпа містить стероїдні сполуки, алкалоїди, бета-фенілетиламіни, космосін, ціанідин-3-О-софорозид, хорденін, пеларгонідин-3-О-рамнозид, сальсолін, текроригенін, тирамін, тетрагідроізохіноліни, дубильні речовини, флавоноїди, соясапоніни (зокрема де-гідросоясапонін, соясапонін I, II, III), бета-феніли, вуглеводи (фруктоза, глюкоза), етіламіни, феноли, кумарини, рибофлавін, тритерпенові сапоніни, таніни, вітаміни E і K, а також астрагалін із відомою антимікробною дією.

Дозування

Очисний курс триває орієнтовно чотири тижні: випивають до пів літра відвару з манайюпи на день у три прийоми. Для приготування: одну столову ложку сушеної трави залити літром води, кип’ятити 5 хвилин, настояти ще 5 хвилин і процідити. Відвар можна пити або використовувати як ванну чи примочку при болючих екземах і акне. Настоянка манайюпи також популярна для зняття болю у спині. Застосування великої дози відвару може спричинити зниження артеріального тиску; слід уникати поєднання із ліками з хімічною структурою фенілетиламіну.

Настоянка манайюпи:
Суху траву залити 60% спиртом у темному посуді, настоювати тиждень у темряві при кімнатній температурі, щоденно струшуючи. Потім процідити. За використання алкоголю з меншим градусом настоювання триває до місяця. Слідкуйте, щоб усі частини рослини були занурені й не пліснявіли.