Малина – Rubus idaeus

Загальні назви: Малина, малина звичайна, лісова малина, дика малина, садова малина, малина червона, Rubus idaeus, raspberry, framboise, framboisier, Rubus, frambuesa, frambuesco, adi moruq, llwyn mafon, hindbær, lampone, tusemi, paprastoji avieté, málna, framboos, Himbeere, malina właściwa, malinjak, vaarain, vaapukka, vattu, hallon, franboler, латинська назва: Rubus idaeus, міжнародні та латинські синоніми.
Латинська назва: Rubus idaeus
Походження: Азія, Європа, Північна Америка
Короткий вступ
Малину рекомендують висаджувати ранньою весною, хоча саджанці можна висаджувати й влітку. Весняна посадка забезпечує кращий ріст і можливість плодоношення вже в перший рік. Для висадки викопують яму приблизно 30 см глибиною та шириною. Ґрунт рекомендується мульчувати або використовувати добре перепрілий гній (компост, органічний), а під час посадки забезпечити хороший полив, щоб закрити всі корені. Землю насипають так, щоб рослина мала простір для росту. Кореневу систему саджанця можна попередньо замочити у розчині вітаміну В1 на 6 годин для стимулювання росту. Як добриво оптимально підходять добрива з вмістом азоту — це допоможе рослині досягти до 2 метрів у висоту.
Малина полюбляє слабокислий, родючий, добре дренований ґрунт із регулярним зволоженням. Перед збиранням урожаю азотні добрива потрібно припиняти, щоб рослина зосередила енергію на плодах. Для отримання здорової та продуктивної рослини важливо не допускати пересихання; взимку рослині бажана відносна сухість. Малина стійка до багатьох шкідників і хвороб, тому зайва хімічна обробка не потрібна.
Детальний опис
Малина — добре знайома рослина із численними корисними властивостями для здоров'я.
Ботанічна інформація
Малина (Rubus idaeus) — багаторічний напівкущ із дворічними пагонами, що виростає із стійкої кореневої системи. Протягом першого року пагін досягає висоти 1,5–2,5 м, має великі, ланцетоподібні листки (з 5–7 сегментами) та зазвичай не квітне. На другий рік пагін нижчий, гілкується, а на кінчиках бічних гілок утворюються квіти (по 3–5). Квіти діаметром близько 1 см розквітають наприкінці весни. Овальні червоні плоди із характерним кисло-солодким смаком дозрівають влітку або на початку осені. З ботанічної точки зору плоди є не ягодою, а сукупністю дрібних кістянок.
Поширення та походження
Малина походить із помірної Європи та Північної Азії. Подібні види трапляються і в Північній Америці. Зараз культура найактивніше вирощується у Східній Європі, особливо в Румунії, Болгарії та Північній Македонії. У природі малина переважно росте у лісах, утворюючи густі зарості, а в південній Європі й Центральній Азії – у гірських районах.
Використання / дозування
Плоди малини вживають свіжими, використовують у виробництві джемів, варення, соусів, пирогів, тістечок, печива, тортиків, макарунів, бісквітів та сирників. Латинська назва Idaeus походить від гори Іда в Туреччині, звідки, за легендами, цю рослину знали ще в античності. Лікувальні властивості малини описані ще у VI столітті. В історичних травниках листя й інші частини рослини згадуються як засіб у народній медицині.
Традиційно листя малини застосовується для полегшення менструальних і шлунково-кишкових розладів, а також для підтримки здоров’я під час вагітності й пологів. В сучасних фітотерапевтичних довідниках описано позитивний вплив малини при болезнях травного тракту, як-от проноси, спазми, запалення у ротовій порожнині; засоби на основі листя використовують для полоскань рота і горла під час інфекцій й запалень. Плоди рекомендують при серцево-судинних захворюваннях, застудах, діабеті, для покращення обміну речовин, при затримці рідини, болях у горлі, шкірних висипах та як вітамінну підтримку.
Малина багата на антиоксиданти, вітаміни C та E, фолієву кислоту, флавоноїди (рутин, кверцетин, ізокверцетин, кемпферол), поліфеноли, антоціани, еллаготаніни та багато інших біологічно активних речовин, що забезпечують протизапальні, протиракові та імуномодулюючі властивості. Деякі дослідження показують здатність екстрактів малини стимулювати скорочення матки під час пологів, а також приносити полегшення при болісних менструаціях.
Екстракт листя й плодів малини містить сполуки, які сприяють розслабленню м’язів судин і покращують кровообіг, що важливо для здоров'я серцево-судинної системи. Кетон малини (рєосмін) активізує обмін жирів і сприяє зниженню надлишкової ваги через стимулювання ліполізу та зменшення запальних процесів у жировій тканині. Також певні компоненти малини гальмують діяльність ферментів, що розщеплюють крохмаль, тим самим допомагаючи контролювати рівень цукру в крові при діабеті II типу.
Нещодавні дослідження відмічають ефективність малини для профілактики каменів у нирках, зниження ризику алергічних і запальних захворювань, підтримки імунітету, покращення стану при ожирінні, діабеті, серцево-судинних захворюваннях та навіть у запобіганні хворобі Альцгеймера.
У народній медицині листя та інші частини використовують при спазмах, болях у животі, кишкових коліках, грипі, застудах, головному болю, захворюваннях серця. Взято до уваги використання малини для очищення крові, підтримки при сильних менструаціях, токсикозах, набряках при вагітності, а також для полегшення родової діяльності та профілактики ускладнень.
Дозування
У народній медицині листя, плоди чи інші частини малини приймають у дозі 1,0–8,0 г 2–4 рази на добу. Для приготування відвару суху сировину заливають 150 мл окропу й п’ють 3 рази на день. Сухий екстракт малини (113–226 мг) вживають 3–4 рази на день із їжею. При більш серйозних симптомах курс прийому — не більше одного тижня без консультації лікаря. Якщо стан погіршується або відсутній ефект протягом 3 днів, необхідна порада спеціаліста.
Безпечність: багаторічні спостереження і клінічні дослідження підтверджують відсутність серйозних побічних ефектів при застосуванні малини та її препаратів під час вагітності та грудного вигодовування. Однак, індивідуальна чутливість можлива, особливо при надмірному вживанні.