Мака – Перуанська мака (Lepidium meyenii)

Детальний опис

Мака відома сьогодні завдяки високій поживній цінності та підтримці фертильності.

Ботанічна інформація

Перший науковий опис виду маки та її латинську назву дав Герхард Вальперс у 1843 році; у 1990-х роках було диференційовано окремі види й проведено додаткові дослідження. За формою, умовами існування та розвитком мака схожа на ріпу та редьку, з якими вона близько споріднена. Зеленуваті, ароматні верхівки рослини короткі й лежать поблизу ґрунту, а тонкі листки формують розетку на висоті близько 12 см над землею. Квітки маки – дрібні, зеленуваті, двостатеві, утворюють багато мініатюрних (до 2 мм) насінин.

Мака – єдиний представник свого виду, у якого корінь зростається з надземною частиною, утворюючи форму, що нагадує грушу. Вона має дуже різноманітні типи коренеплодів: від мініатюрних до великих, скручених або прямих.

Поширення та походження

Мака вирощується переважно у Перу, Болівії, меншою мірою – у Бразилії. Її батьківщина — перуанські Анди, регіон навколо озера Хунін. Вирощують мака заради масивного гіпокотилю (невдовзі після етапу розвитку стебла), який використовується як овоч, лікувальна частина рослини і традиційне афродизіакальне засіб. Мака належить до родини хрестоцвітих (Brassicaceae). Місцеві жителі споживають її сирою, вона є важливою складовою регіонального раціону. Воїни інків ймовірно вживали маку перед битвами для підвищення витривалості й сили. Під час іспанської окупації її називали «сексуальною рослиною інків».

Використання / дозування

Маку вирощують головно для отримання поживних і оздоровчих властивостей, що зосереджені в коренеплоді. Корінь багатий на важливі мінерали (залізо, кальцій, магній, калій, йод) та вітаміни групи B і C. Важливими для організму є рослинні стероли, жирні кислоти, ключові амінокислоти і афродизіакальні сполуки p-метоксибензил-ізотіоціанат та ізотіоціанати. Сьогодні маку особливо часто вживають жінки (переважно з місцевих громад), щоб підтримати фертильність і здоров’я. Традиційно рослина застосовується для підсилення лібідо, поліпшення якості та кількості сперми. Рекомендується як жінкам, так і чоловікам при проблемі безпліддя.
Маку також використовують у спорті – її п’ять основних стеролів підсилюють фізичну витривалість. Особливо популярна серед культуристів та спортсменів бойових мистецтв, яким допомагає нарощувати м’язову масу. Покращує фізичну форму, підвищує імунітет, сприяє швидшій м’язовій регенерації після травм, насичує енергією без побічних ефектів. Мака допомагає відновлюватися, захищає від перевантаження сухожиль, суглобів і кісток. Завдяки здатності позитивно впливати на розумові функції та фізичний стан, маку почала використовувати й NASA як харчову добавку для космонавтів.

Мака також має властивість зменшувати шлункову нудоту, викликану надлишком шлункового соку чи зловживанням алкоголем. Рекомендована при відсутності апетиту, допоміжно призначається під час онкологічного лікування – зменшує побічні ефекти хіміотерапії та відновлює апетит.

Мака підходить для всіх вікових груп; не містить небезпечних або токсичних для дітей, літніх людей чи пацієнтів із захворюваннями нирок і печінки речовин, легко переноситься організмом. Завдяки збалансованому складу ідеально підходить як функціональна харчова добавка.

Активні речовини

Суха мака за вмістом поживних речовин варта порівняння з крупами, рисом або зерновими культурами. Вона містить у середньому 60–75% полісахаридів, близько 10% білків, 8% клітковини, 2% жирів. Корінь багатий кальцієм і калієм, а також містить невеликі кількості заліза, йоду, міді, марганцю та цинку. Жирні кислоти представлені пальмітиновою, лінолевою й олеїновою кислотами, а також у складі – 19 амінокислот.

Традиційне дозування

Суха мака може зберігатися роками. Є чимало способів її використання, але традиційний метод – відварювання. Свіжий гіпокотиль можна запікати в духовці, що вважається делікатесом; корінь часто перетирають у кашу й відварюють для отримання солодкого густого напою. Суху маку, збиту в порошок, додають у молоко для отримання поживної страви, а з відвареного кореня готують супи, варення, інгредієнти для хліба, тортів чи млинців. Існують навіть сорти пива з екстрактом маки.

Для сухого кореня рекомендована денна норма – приблизно 1 чайна ложка (близько 6 г), яку можна розмішати у молоці. Ефект регулярного вживання проявляється за кілька днів.

Маку також виготовляють у вигляді екстракту, в якому у 4 рази більше активних речовин, ніж у чистому корені, тож достатньо чверті дози. Такий екстракт зручний у застосуванні, а дія настає швидше. 0,5 г екстракту розчиняють у склянці води (сік тощо) вранці та вдень; рекомендована добова доза – близько 1 г.