М'ята перцева – Mentha piperita

Детальний опис

М’ята – одна з найвідоміших пряних та лікарських рослин, яку цінують за освіжаючий аромат і численні корисні властивості – як у традиційній медицині, так і в кулінарії.

Ботанічна інформація

М’ята перцева (Mentha piperita) — багаторічна ароматична трава висотою від 10 до 90 см з розгалуженим підземним кореневищем і надземними стеблами. Стебла квадратні й опушені. Листя супротивне, ланцетоподібне або прямокутне із зубчастим краєм, колір варіюється від темно-зеленого до сіруватого й навіть рожево-блакитного. Квіти білого або рожевого кольору. Плід — горішок, який містить 1–4 насінини.

Походження та поширення

Рід м’яти включає близько 18 видів, які до 1696 року розглядалися як один вид, поки ботанік Джон Рей не здійснив їх детальну класифікацію. Деякі види ростуть у дикій природі, інші – культивуються. Історично м’ята має європейське та азійське походження, однак сьогодні поширена по всьому світу. М’ята здатна дуже швидко розмножуватися й утворювати суцільні зарості. Відомості про її використання сягають часів Стародавнього Єгипту – у «Еберсівому папірусі» м’ята згадується як рослина для полегшення болю в шлунку. У Палестині м’ята слугувала навіть платіжним засобом для сплати податків. Стародавні греки й римляни створювали про м’яту легенди: за однією з них, німфа Мінта після ревнощів дружини Плутона була перетворена на цю ароматну рослину, що й стало причиною її пахощів. М’ята увійшла майже в усі народні травники та залишається невід’ємною частиною кулінарії та медицини.

Використання / дозування

У кулінарії використовують свіжі або сушені листки м’яти, які містять ментол і мають яскравий пряний смак з приємною прохолодою післясмаку. М’яту додають у напої, сиропи, солодощі, морозиво, а також спиртні коктейлі (зокрема, в напій «Мохіто»). У Північній Африці м’ята входить в склад освіжаючого чаю туарегів. Ефірна олія та ментол використовуються у зубних пастах, жувальних гумках, ополіскувачах для рота, напоях, дезінфекційних засобах тощо.

У традиційній медицині м’ята відома здатністю зменшувати болі у шлунку та грудях, покращувати травлення, полегшувати симптоми розладів шлунково-кишкового тракту, усувати нудоту й дискомфорт. Її також застосовували для свіжості дихання та очищення ротової порожнини: у Середньовіччі м’ятою навіть чистили й вибілювали зуби. Народна медицина використовує м’яту для детоксикації, зняття подразнень шкіри (наприклад, після укусів комах у поєднанні з камфорою), усунення болю в животі, втрати апетиту, поліпшення травлення, полегшення нежитю і болю у горлі при застудах, а також як природний репелент.

Клінічні спостереження свідчать, що перцева олія у капсулах допомагає полегшити симптоми синдрому подразненого кишківника у 75% пацієнтів. Дослідження довели її ефективність у впливі на локальні рецептори тканин, сприяючи зменшенню болю у кишечнику. У Німеччині перцеву олію рекомендують як спазмолітик для розслаблення мускулатури травного тракту та жовчних шляхів. Також вона допомагає заспокоювати дихальні шляхи при запальних хворобах і дезінфікувати слизову оболонку рота, може входити до складу засобів для полегшення м’язового болю і стимулювати секрецію жовчних кислот.

Місцеве нанесення перцевої олії на груди або навколо носа рекомендовано для маленьких дітей для поліпшення дихання, зменшення бронхоспазмів і гострих респіраторних проявів, також при алергіях.

Загалом препарати на основі ефірної олії м’яти перцевої рекомендують використовувати у концентрації, що не перевищує 1% від загальної маси засобу. Водночас результати токсикологічних досліджень дуже різняться залежно від виду м’яти та дози.

Діючі речовини

М’ята перцева містить велику кількість ментолу. Ефірна олія також багата на ментон і ментилові ефіри. У сухій траві міститься близько 0,04 масових % ефірної олії, з яких 10–50% — це ментол. До складу перцевої олії входять також незначні кількості лімонену, каріофілену й пінену.

Традиційне дозування

У сухому або свіжому вигляді м’яту рекомендується заварювати (настояти протягом 10–15 хвилин) і пити 2–3 рази на день. Ефірну олію можна додати в чай або воду по 10–15 крапель, також її можна приймати з цукром чи наносити на шкіру для легкого масажу.