М'ята марокканська – Нана

Загальні назви: М'ята марокканська, м'ята кучерява, спірмінт, нанá, м'ята нана, м'ята maroccan, марокканська м'ята, кучерява м'ята, м'ята колосиста, Mentha spicata, Mentha viridis, Mentha crispata, Mentha cordifolia, Spearmint, Nana mint, Moroccan mint, Mint, Spear mint, Mackerel Mint, Menta Verve, menthe crépue, menthe douce, menthe marocaine, naanaa, Minze, Mentha, Mentha crispa, Mentha Crépue, Menthe Douce, Menthe à Épis, міжнародні й латинські синоніми.

Латинська назва: Mentha spicata

Походження: Азія, Європа, Південна Америка

Короткий вступ

М'ята марокканська любить теплий клімат і часткове сонце або тінь, проте здатна квітнути й на повному сонці чи в тіні (за умови переваги сонячних ділянок). У садівництві цю м’яту вирощують у горщиках або на відведених грядках, оскільки вона відома своєю агресивною, швидкорозповсюджуваною кореневою системою. Найкраще зростає у суглинкових, багатих органікою ґрунтах. Листя можна вживати свіжим, сушеним або замороженим, а також консервувати у солі, цукрі, сиропах, спирті чи олії. Після цвітіння вони втрачають більшу частину аромату. Збір здійснюється до або відразу після початку цвітіння. Марокканську м’яту використовують у свіжому вигляді в салатах, стравах, для покращення смаку та травлення, або для приготування чаю з приємним свіжим ароматом, що допомагає підтримувати чистоту ротової порожнини й комфорт травної системи.

Детальний опис

М'ята марокканська – один з видів м'яти з найбільшим терапевтичним потенціалом у народній медицині.

Ботанічна інформація

М'ята марокканська (Mentha spicata var. crispa 'Nana') – багаторічна прямостояча рослина родини Глухокропивові (Lamiaceae), кореневищна, заввишки від 30 до 100 см з масивним підземним кореневищем. Стебло чотиригранне, у верхній частині рясно галузиться. Листки розташовані супротивно, майже сидячі або з короткими черешками, довжиною 5–9 см і шириною 1,5–3 см, із зубчастим краєм. Листкова пластинка м'яти марокканської копіювато-овальна, видовжена, з виразною жилкуватістю з нижнього боку (до 10 бічних жилок). Дрібні щетинисті і залозисті волоски утворюють на стеблі й листках щільний трихомний шар, часто спрямований донизу, змішаний з розгалуженими волосками й мініатюрними папілами (через це рослина здається майже голою).

Квітки м'яти марокканської рожево-білі, дрібні (2,5–3 мм), утворюють вкорочені суцвіття-колоси, які ростуть над верхнім листям стебла. Віночки світло-рожеві чи рожево-фіолетові з чотирма тичинками однакової довжини. Рослина цвіте з липня по вересень. Підземне кореневище завдовжки 5–15 см (може бути волосистим); бічні відгалуження голі, основна частина захована в ґрунт.

Поширення та походження

М'ята марокканська походить із західної (деякі джерела – центральної) Європи, але завдяки своїм ароматичним якостям і декоративності поширилась по всій земній кулі — від Європи до Азії, Африки, Америки й Австралії, включно з Океанією. Добре почувається у помірних кліматичних умовах, росте біля водойм, на берегах, у садах, на луках, полях і пасовищах, переважно у зволожених, глибоких, суглинкових ґрунтах з нейтральним або слабокислим/слабколужним pH. Відсутність природних шкідників та здатність до стрімкого поширення роблять рослину інвазивною у нових регіонах.

Використання / дозування

М'ята марокканська («спірмінт», «нана») широко застосовується у харчовій промисловості, косметиці та фармації: для ароматизації цукерок, жувальних гумок, пасти для зубів, рідин для полоскання рота. У фітотерапії сушене або свіже листя і стебла м'яти використовують для приготування ароматного чаю, що сприяє зняттю симптомів застуди верхніх дихальних шляхів, діспепсії, як додатковий компонент ванн при ревматизмі і шкірних інфекціях.

У народній медицині м'ята марокканська застосовується у вигляді чаю при хворобах печінки й жовчного міхура, нервових розладах, для заспокоєння, зняття болю, лікуванні шлункових неврозів і диспепсії. Показана для поліпшення дихання й функцій дихальної системи, ефективна при інгаляціях та ароматерапії у разі катарів верхніх дихальних шляхів. Ванни з м'ятою марокканською також рекомендовані при психоемоційній нестабільності.

В англосаксонських народних практиках спірмінт застосовується для полегшення травної дисфункції, спричиненої метеоризмом, розладами травлення (диспепсією), діареєю, спазмами органів травного тракту, подразним кишечником і захворюваннями жовчного міхура та протоків. Додатково м’ята ефективна при застудах, грипі, болях у горлі, головних і зубних болях, запальних захворюваннях суглобів і органів дихання. Деякі цілителі використовують її як психостимулятор, антигельмінтик, місцеву анестезію та анальгетик, як спазмолітик для гладких м’язів. Відвари і есенції рослини наносять на шкіру при артритах, м’язових болях, невралгіях, свербежі, кропив’янці. Для полоскання рота використовують настої м'яти.

У старовинних практиках спірмінту приписували властивості антиеметика, антисептика, сечогінного, тонізуючого, спазмолітичного, вітрогінного, стимулюючого травлення засобу. Чай з м'яти марокканської застосовується при гарячках, бронхіті, застуді, ознобі, спазмах, гастриті, мігрені, розладах травлення, ранковій нудоті, закладеності носа, болісних менструаціях. Стовбур рослини подрібнюють для компресів від саден, а ефірну олію втирають при м’язових спазмах, болях і суглобовому ревматизмі. У народній медицині всі частини м'яти марокканської використовують для підтримки при онкозахворюваннях, а компреси на основі рослини для зовнішнього застосування – у лікуванні новоутворень. Вважається природним репелентом від комах, щурів та мишей.

У традиційній медицині Європи спірмінт іноді використовувався для зменшення зайвого оволосіння у жінок внаслідок полікістозу яєчників (що підтверджувалось лише ранніми дослідженнями початку ХХ століття; сучасна медицина це не підтвердила).

У фітотерапії рекомендовано використовувати 5 г висушеної або свіжої надземної частини м'яти марокканської, залити 500 мл гарячої або окропу й настояти 10 хвилин для отримання чаю. Ефірну олію застосовують внутрішньо при шлунково-кишкових розладах: 450–750 мг у поділених дозах (0,1–0,2 мл за раз) 2–3 рази на добу. Для зовнішнього застосування (при болях) рекомендовано 10% розчин ефірної олії. Вживати чай можна регулярно протягом дня, дотримуючись проміжків між прийомами у 6-12 годин. Можливе приготування бальзаму, мазі, настоянки.

Активні речовини

Основна цінність м'яти марокканської – високий вміст ефірних олій, переважно карвону (R-(-)-карвон), що забезпечує характерний аромат. Додатково містить 1,8-цинеол, дигідрокарвон, лімонен, евгенол, фарнезол, гераніол, пулегон, терпінен-4-ол, борнеол, піперитон, α-пінен, α-терпінеол, апігенін, тимол, ментолу та ментону міститься мало. Інші компоненти: флавоноїди, органічні кислоти, вітаміни й мінерали, бета-каротин, бета-ситостерол, калій, кальцій, лютеїн, ніацин, таурин, урсолова кислота, розмаринова кислота, таніни, гіркоти.

Застереження

Через відсутність достатніх даних для вагітних і жінок, які годують грудьми, у великих дозах марокканську м’яту не рекомендовано. Підвищені дози можуть подразнювати слизову оболонку матки і протипоказані у період вагітності.