Люцерна посівна – Медикаго сатива

Загальні назви: Люцерна посівна, альфальфа, медунка посівна, алфалфа, Medicago sativa, Alfalfa, Lucerne, міжнародні та латинські синоніми

Латинська назва: Medicago sativa

Походження: Азія, Австралія, Європа, Південна Америка, Північна Америка

Короткий вступ

Люцерна посівна – популярна кормова культура, яку традиційно вирощують для тварин, особливо великої рогатої худоби, оскільки вона містить велику кількість білків, необхідних для зростання м'язової маси. Останнім часом молода зелень люцерни стала все частіше застосовуватися і серед людей завдяки численним корисним властивостям, хоча згадки про лікувальне використання цієї рослини збереглися ще з давніх часів. Люцерну вирощують із насіння ниркоподібної форми, найкраще вона росте у тепліших регіонах помірного клімату. Оптимальні ґрунти для вирощування – з нейтральним pH. Завдяки потужній і розгалуженій кореневій системі рослина доволі стійка до посухи.

Наша люцерна збирається на висоті 10–15 см, тобто використовуються лише молоді листочки у піку ферментативної активності. Сировина проходить щадну очистку та ліофілізацію (заморожування у вакуумі), після чого перемелюється у тонкий порошок. Такий легкий та делікатний спосіб обробки гарантує максимальне збереження корисних речовин.

Детальний опис

Ліофілізовані листочки молодої зеленої люцерни посівної збирають саме тоді, коли їхній вміст ферментів – на найвищому рівні.

Ботанічна інформація

Люцерна посівна (Medicago sativa) – багаторічна бобова рослина родини бобових. Її також називають «альфальфа». Люцерна може сягати у висоту до одного метра, має трійчасті черешкові листки та квітує красивими синьо-фіолетовими суцвіттями. Плід – ниркоподібний або спірально зігнутий стручок.

Походження та поширення

Родом із Малої та Середньої Азії, у Європі люцерну почали культивувати ще за часів Стародавньої Греції та Риму, куди вона потрапила з Персії. Нині люцерна широко поширена у Європі, Америці, Азії та на Новій Зеландії.

Використання / дозування

Молода зелена люцерна, як і інші зелені суперфуди (молодий ячмінь, молода пшениця, хлорела), застосовується для луження закисленого організму, детоксикації та очищення. Альфальфа здавна відома як засіб, що сповільнює старіння та загалом зміцнює організм. Завдяки анаболічним властивостям підтримує зростання м’язів і витривалість. Традиційно використовувалась при захворюваннях шлунково-кишкового тракту – покращує травлення, детоксикує травний тракт, нейтралізує надмірну кислотність шлункового соку. Вітамін U (який міститься і в сирій капусті) рекомендують для підтримки лікування виразок. Люцерна стимулює апетит і активізує метаболізм, регулює функцію печінки і нирок, виступає як природний діуретик. Сприяє кращому засвоєнню білків, кальцію, заліза та інших мікроелементів. Є корисною при діабеті завдяки стабілізації рівня цукру у крові. Високий вміст вітаміну D, кальцію та фосфору зміцнює кістки й зуби, що особливо важливо для дітей у період зростання та для жінок старшого віку для профілактики остеопорозу. Відомі й антисептичні властивості люцерни. Рослину застосовують при запаленнях різної етіології. Полегшує болі при ревматичних захворюваннях, особливо при артритах.

Активні речовини

Люцерна посівна (Medicago sativa) містить велику кількість білка – до 40% у проростках і близько 20% у молодих паростках. Такий вміст забезпечує виражений анаболічний ефект, люцерна сприяє відновленню м’язової та інших тканин, її рекомендують спортсменам та людям із підвищеною фізичною активністю. Амінокислотний склад люцерни представлений всіма восьма есенціальними амінокислотами. Рослина містить багато вітамінів (A, E, D, K, B6) і менші кількості вітамінів C та U, а також широкий спектр мінералів (кальцій, фосфор, залізо, калій) і хлорофіл.

Дозування

1 ч. л. порошку люцерни розчинити у 150 мл води або іншої негарячої рідини. Приймати 3 рази на день протягом трьох тижнів.