Липа серцелиста – Tilia cordata

Детальний опис

Липа серцелиста — класична рослина для підтримки дихальної системи, добре відома у фармакопеях з 1948 року!

Ботанічна інформація

Липа серцелиста — листопадне, високе й витончене дерево з розлогою або пірамідальною кроною, висота якого може сягати 40 метрів. Стовбур міцний, до 1 метра в діаметрі, вкритий тонкою темно-сірою, гладенькою корою. Гілки прямостоячі, густо розгалужені. Листки серцеподібні, 3–8 см завдовжки, широкі, черешкові, голі, на нижньому боці трохи опушені, розташовані почергово. Бруньки чорно-коричневі, чергуються. Квіти з’являються у червні–липні, двостатеві, жовтувато-білі, ароматні, зібрані у зонтичні суцвіття по 5–11 штук, дуже пахучі під час цвітіння. Плід — кулястий горішок 6–7 мм завдовжки і 4 мм завширшки.

Поширення та походження

Липа серцелиста — європейський вид. Її ареал простягається від Скандинавії та Великої Британії на півночі до Кавказу й Сибіру на сході і до Португалії, Іспанії, Греції, Болгарії, Туреччини на півдні. Окрім Європи та Західної Азії, липа зустрічається в багатьох регіонах світу: зокрема в Північній Америці, Австралії та Східній Азії (Південна Корея). В Україні поширена до 900 м над рівнем моря, типовий вид широколистяних і мішаних лісів, часто висаджується в парках, алеях та вздовж доріг.

Застосування / дозування

Липа серцелиста здавна цінується як декоративне дерево з особливою символікою. Наприклад, в США її активно садили під час містобудівних проектів 17–18 ст., у Берліні відома алея Unter den Linden. В Середньовіччі деревина використовувалась для виготовлення зброї, а самі дерева відомі як національні символи Чехії, Словаччини, Словенії.

Липу цінують майстри-різьбярі й теслярі за якісну деревину. У парках це розкішна тіньова рослина. З липи виготовляють музичні інструменти, меблі, використовують для виробництва деревного та активованого вугілля (Carbo medicinalis), а лико застосовується у взуттєвій і плетеній справі, для виробництва мотузок.

Найбільше застосування має у традиційній медицині — квітковий цвіт липи (Flos Tiliae) є офіційною лікарською сировиною. Його використовують самостійно або в сумішах: головним чином, для підтримки нормального стану дихальної системи. Слизові речовини квітів у поєднанні з бузиною, глухою кропивою або іншими травами допомагають при запальних захворюваннях дихальних шляхів, застудах, вологому кашлі та сприяють відхаркуванню. У Німеччині та Польщі липові чаї часто дають при застудах, гарячці, під час виснаження. Екстракт липових квітів має антибактеріальні й антимікотичні властивості, а також антиоксидантний ефект (пригнічує активність ліпідних пероксидів).

Рослина відома спазмолітичним (протикропеневим), гіпотензивним (знижує тиск), в’яжучим, діафоретичним (стимулює потовиділення) і легко заспокійливим впливом. У Польщі та Німеччині чаї з липи є традиційним засобом при лихоманці й застуді. Відомо і про позитивний вплив на травну систему, а також легкий сечогінний ефект (корисна при захворюваннях нирок, запаленні сечового міхура чи сечовивідного тракту — стимуляція роботи нирок, очищення, активізація виведення рідини).

Квіти липи чинять заспокійливу дію, полегшують тривожність і зменшують нервове напруження. Експериментальні дослідження показали, що екстракт липи може подовжити тривалість сну, знижувати рівень тривоги, впливати на увагу, допитливість, моторні функції і проявляти міорелаксуючу дію. Досліди in-vivo свідчать про анксіолітичний ефект липового цвіту через стимулювання відповідних рецепторів центральної нервової системи.

Флавоноїди липи знижують холестерин і зміцнюють судини, проявляють гіпотензивний ефект (через пригнічення нервової системи). У Польщі відомі офіційні призначення на заспокоєння з 1978 року.

Дослідження також свідчать про діафоретичний ефект, гепатопротекторні властивості (in vitro), а також можливу антидіабетичну дію — в т.ч. поєднання протидіабетичного й антигіпертензивного ефекту, що може бути корисно для комплексної профілактики.

Народна медицина

В народній медицині липовий цвіт використовують при простудах, запаленні дихальних шляхів, закладеному носі, гарячці, болях у горлі та головному болю. Відвари і настої з липи рекомендуються при бронхітах і як відхаркувальний засіб.

Липу застосовують також при нервовому напруженні, для стимуляції потовиділення, при нетриманні сечі, а настій квітів прикладають при опіках, м’язових спазмах, целюліті, ревматизмі та запаленні опорно-рухового апарату.

Активні речовини

Найцінніші біоактивні речовини містяться у квітах липи: вуглеводні (зокрема алкани — гексан, гептан), карбонові кислоти (винна, яблучна, кавова, кумарова, хлорогенова) і їх солі, полісахариди (рамноза, галактоза, арабіногалактан, арабіноза, глюкоза, манноза), кислота уронова, флавоноїди (гесперидин, рутин, кверцитрин, ізокверцитрин, міріцетин, гіперозид, астрагалін, тілірозид, кемпферол, кверцетин), глікозиди, терпени (фарнезол, гераніол), феноли (токоферол, кемпферол), дубильні речовини, сапоніни, мікроелементи (марганець, йод), природні стероїди.

Дозування

Згідно з сучасними фармакопейними і традиційними рекомендаціями, дози та частота застосування можуть відрізнятись. Загалом радять 2–4 г квітів запарити гарячою водою, залишити на 5–10 хвилин, пити по 1–2 рази на добу за необхідності (у дорослих). В Україні дозування не обмежується навіть для дітей: рекомендовано 1,5 г сировини на 250 мл води 2 рази на день для дітей 4–12 років, від 1 року — 1 раз на добу.