Льон звичайний – Linum usitatissimum

Загальні назви: Льон, Льон посівний, Льон звичайний, Linum usitatissimum, Лінум усітатіссімум, Flax, Linen plant, Common Flax, Linseeds, Flaxseed, міжнародні, англійські та латинські синоніми

Латинська назва: Linum usitatissimum

Походження: Африка, Азія, Австралія, Європа, Південна Америка, Північна Америка

Короткий вступ

Льон, який у народі називають трховничок, – однорічна рослина, котра найкраще росте у передгірських районах з підвищеною вологістю та добре проникним ґрунтом. В Україні найпоширеніший на подібних територіях, наприклад, у Поліссі. Насіння льону проростає вже при температурі близько 2°C та висівається на початку березня. Дозріває льон приблизно за п’ять місяців, що можна визначити за пожовтінням стебла.

Детальний опис

Льон звичайний – рослина, що супроводжує людство вже тисячі років.

Ботанічна інформація

Льон звичайний має прямостояче струнке стебло з непомітним сидячим листям, розгалуженим у верхній частині у нещільне суцвіття. Для рослини характерні світло-блакитні п’ятипелюсткові квітки із темно-синіми прожилками. Плід льону – п’ятикамерна коробочка, що містить олійне насіння.

Походження та поширення

Льон – одна з найстаріших культур, яку людина використовує й вирощує уже тисячоліттями. Згадки про льон знаходять у грецьких, китайських та індійських рукописах, а також у Біблії. Рештки лляних тканин були виявлені в гробницях древніх цивілізацій Південної Америки й Єгипту. Давні фармакопеї описують використання льняної олії та насіння як їжі і лікувального засобу. Існують різні версії щодо походження льону: Південна Америка, сучасний Іран, Єгипет чи Індія. Та завдяки тисячолітній культурі обробітку й поширенню по всіх континентах важко визначити точну батьківщину. Нині льон є широкорозповсюдженою сільськогосподарською культурою помірного клімату по всьому світу.

Використання / дозування

Насіння льону містить до 40% жирів, 30% клітковини та 20% білку. Значну частину жирів складають омега-3 поліненасичені жирні кислоти. Оскільки в країнах із рідкісним споживанням морської риби покриття потреби в омега-3 недостатнє, льон є чудовим місцевим джерелом цих кислот, котрі позитивно впливають на здоров’я серця. Насіння льону відоме як антиоксидант.

Завдяки слизистим речовинам, що мають заспокійливий вплив на подразнену слизову, льон застосовують при запаленнях бронхів, легенів і сечових шляхів. За підвищеної кислотності шлунку слиз створює захисний шар. При закрепах насіння пришвидшує проходження їжі по кишківнику та розм’якшує випорожнення. Олію з насіння льону використовують також при опіках шкіри й сухих екземах. Серед інших властивостей – захист серцево-судинної системи, нормалізація рівня цукру та тиску в крові, підтримка імунітету та допоміжне лікування жіночих проблем, зокрема болісної менструації та клімактеричних розладів.

Шкірка насіння льону особливо багата слизом – речовинами, що хімічно є водорозчинними вуглеводними полімерами, які виділяються при додаванні гарячої рідини. Також льон містить високоцінні поліненасичені жирні кислоти, відомі здатністю поглинати вільні радикали і таким чином захищати організм від розвитку онкозахворювань і пошкодження судин чи серцевого м’яза. Крім того, льон – чудове джерело білку.

Дозування

За хвороб дихальних шляхів чи розладів травлення застосовуйте настій із лляного насіння 3 рази на день. Для приготування настою: 2 чайні ложки насіння залити окропом (об’єм – 250 мл), настояти півгодини, після чого процідити й пити невеликими ковтками. Такий настій також рекомендують для полегшення пологів (максимум тиждень до передбачуваної дати, тричі на добу). Для лікування проблем зі шкірою натирати льняною олією пошкоджені ділянки – процедуру повторювати двічі на день. Також насіння льону широко вживають у їжу без спеціальної обробки – як додаток до страв, салатів чи випічки.