Ліщинові ядра – Corylus avellana

Детальний опис

Ліщина – традиційний горіх, цінний у медицині, кулінарії та ремеслах.

Ботанічна інформація

Ліщина звичайна (Corylus avellana) – це розлогий листяний кущ висотою 3–8 метрів (максимально до 15 м). Крона куляста, неправильна, у діаметрі до 10 м. Кора гладка, сіро-коричнева, з віком тріскає. Живе 80–100 років. Листки овальні, чергові, 6–12 см завдовжки й завширшки, з двічі зубчастим краєм, на черешку 1–2 см, м'яко опушені з обох боків.

Коренева система розгалужена, з потужними бічними коренями (3–4 м в довжину), розташованими поверхнево на глибині 30–50 см. Завдяки цьому ліщина може пригнічувати сусідні культури. Ліщина формує ектомікоризу з трюфелями та іншими грибами.

Квітує рано навесні (лютий–квітень), ще до розпускання листя. Квіти одностатеві, одно-домні: тичинкові – у довгих жовтих чи червоних сережках, маточкові – дрібні, з пурпуровою приймочкою.

Плід – типовий горіх, зібраний по одному або кілька разом. Горіх укритий шкіркою-обгорткою на 2/3, оболонка зелена або коричнево-зелена, утворена зрослими приквітками. Форма – овальна, 15–25 мм завдовжки, 12–20 мм завширшки, колір жовто-коричневий чи коричневий, з помітним рубчиком. Достигають наприкінці літа, випадаючи зі шкірки 7–8 місяців після запилення.

Поширення та походження

Ліщина походить з Європи і Малої Азії. Ареал охоплює більшу частину Європи (від Британії та Норвегії до полярного кола), Малу Азію (Греція, Туреччина, Кіпр), Сирію, північний захід Ірану, північну Африку та є вторинною культурою у Північній і Південній Америці й на Кавказі. Типова для ділянок з відкритим ґрунтом, лісових опушок і чагарників.

В Україні та сусідніх країнах ліщина часто трапляється від низин до передгір’їв, по краях лісів, в чагарниках, на узліссях, біля доріг і річок, окрім високогір’їв, де вона рідка. Максимальна висота розташування – до 800 м над рівнем моря.

Застосування / дозування

Збір листя традиційно проводять у липні; воно містить майже ті ж речовини, що й плоди. До складу входять таніни, глікозиди та ефірні олії, які позитивно впливають на травлення, мають в’яжучу, діуретичну, протидіарейну дію (допомагають при кишкових запаленнях).

У міфології ліщина символізує мудрість. У грецьких міфах Посох бога Гермеса (кадуцей) виготовлений з цієї рослини; ліщина фігурує в скандинавських переказах (жезл Одіна, ручка сокири Тора), у кельтських ритуалах, поховальних обрядах германських племен.

Ліщина часто використовувалася як жива огорожа, її деревина – для лозоплетіння, будівництва й ужиткового мистецтва. Деревина м’яка, гнучка, традиційно застосовується у різьбярстві, кошикарстві, раніше – у меблевому виробництві. Зараз цінується у кулінарії, особливо в кондитерській промисловості для приготування шоколаду, праліне, тортових кремів (наприклад, «Київський торт» чи французький Dacquoise), італійського лікеру Frangelico, паст, страв турецької та грузинської кухні (churchkhela, satsivi). Масло з горіхів використовують у косметиці та живопису.

У народній традиції застосування ліщини пов’язували із захистом від зла й стихій, оберегом проти змій, а також із плодючістю. В різних ритуалах гілки та прути використовували для створення талісманів, захисту дому, лікування безпліддя тощо.

У народній медицині ліщинові ядра рекомендують для зниження рівня холестерину у крові, як антиоксидантний засіб, для профілактики утворення каменів у нирках і покращення стану при захворюваннях травного тракту. Регулярна поїдання горіхів допомагає при гіперхолестеринемії у людей різного віку. У турецькій та курдській традиціях відзначають антиоксидантний ефект.

Горіхи також вживають при діареї, як адстрингентний засіб (за дією схожі до активованого вугілля), для очищення організму, проти кишкових паразитів (особливо гостриків і круглих черв’яків у дітей), шлункових проблем, а також як сечогінний, тонізуючий і поживний продукт. Скандинавські ботанічні джерела рекомендували ядра ліщини для покращення потовиділення й як джерело поживних речовин.

Дослідження водних екстрактів різних ліщин, зокрема звичайної, виявили потужний антиоксидантний потенціал завдяки фенольним сполукам. Також доведено антимікробну дію щодо грампозитивних і грамнегативних бактерій (Bacillus, Staphylococcus, Pseudomonas, Escherichia coli, Klebsiella) та грибів (Candida albicans, Cryptococcus neoformans).

Активні компоненти

100 г ліщинових ядер містять понад 630 ккал, багаті на білки, клітковину, тіамін, вітаміни E та B9, марганець, магній і фосфор (до 30% добової норми). Відомі також вітаміни K, PP, B2, лютеїн, зеаксантин, кальцій, натрій, залізо, мідь, цинк (10–20% денної потреби). Основна частина жиру – мононенасичені (олеїнова кислота – 75%), полінасичені (лінолева – 13%) і насичені кислоти (пальмітинова, стеаринова – разом 7%). Завдяки високій енергетичній та харчовій цінності ядра рекомендують туристам, спортсменам, для приготування енергетичних закусок з родзинками, інжиром чи фініками.

У ліщині знайдено численні поліфеноли: 3-, 4-, 5-кафеоїлхінова кислота, кафеоїлтартрат, п-кумароїлтартрат, мірицетин-рамнозиди, кверцетин-3-рамнозиди, кемпферол-3-рамнозиди, а також похідні кумаринової кислоти й інші аналоги флавоноїдів. Дубильні речовини, ефірні олії та глікозиди забезпечують основну дію на травний тракт – протидіарейну, сечогінну, в’яжучу ефект (особливо при запаленні кишечника).

Дозування

Оптимальні дози ліщинових ядер у терапії не встановлені.